ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.11.2023Справа № 910/10609/23
За позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення 135.665,43 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1
від відповідача Михалевич М.М., адвокат за довіреністю № 01/01/07-1384 від 30.12.2022
Суть спору:
04.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 135.665,43 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є акціонером відповідача та власником іменних цінних паперів цього товариства у кількості 1350 шт., що підтверджуються виписками про стан рахунку в цінних паперах станом на 18.05.2021 та 01.07.2021, в депозитарній установі ТОВ «Універ Капітал». 18.05.2021 загальними зборами акціонерів відповідача прийнято рішення розподілити прибуток підприємства відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Згідно з рішеннями у справі № 640/18646/21 встановлено зобов'язання відповідача перед державою в сумі 1.921.167.072,00 грн. Враховуючи кількість акцій компанії та відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» позивач, як акціонер відповідача, має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, а саме в розмірі 95.647,50 грн, які відповідач мав сплатити позивачу у строк до 01.07.2021. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов'язків, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача частку чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 95.647,50 грн, а також 5.707,41 грн 3% річних та 34.310,52 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10609/23 від 12.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
18.07.2023 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» та 19.07.2023 звичайною поштою від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої додано відповідні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10609/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.08.2023.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.07.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494714520 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 24.07.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 22.07.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494714520, а отже відповідач мав подати відзив до 07.08.2023 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10609/23 від 25.07.2023 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва № 910/10609/23 від 24.07.2023 описку.
02.08.2023 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь останнього у судовому засіданні при розгляді справи № 910/10609/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
03.08.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до поштового відділення зв'язку 28.07.2023), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожнім праву на отримання дивідендів та тим більше не свідчить та не може свідчити про право акціонерів на отримання частини чистого прибутку безпосередньо. Реалізація акціонерами права на отримання дивідендів за простими акціями можлива лише в різ прийняття рішення загальними зборами акціонерів про їх виплату. Загальними зборами ПАТ «Укрнафта» від 18.05.2021 рішення про виплату дивідендів та їх розмір не приймалось, тому підстав для стягнення відповідних коштів на підставі рішення суду не виникає. Посилання позивача на приписи ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», як на підставу для виплати йому частини чистого припуску є неправомірними, оскільки, приписи зазначеної статті не відповідають Конституції України, Закону України «Про акціонерні товариства» та іншим спеціальним нормативним актам.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10609/23 від 03.08.2023 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні при розгляді справи № 910/10609/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.08.2023 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який має приймати участь в іншому судовому процесі.
22.08.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.09.2023.
22.08.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що саме загальні збори ПАТ «Укрнафта» в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 визначивши спосіб розпорядження прибутком ПАТ «Укрнафта» в порядку, встановленому ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Тому акціонери ПАТ «Укрнафта» мають право отримання частини чистого прибутку до кількості належних їм акцій.
19.09.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.10.2023.
Позивач в судовому засіданні 17.10.2023 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 17.10.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
17.10.2023 в судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України 07.11.2023.
В судовому засіданні 07.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Згідно з п. 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в чинній редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 (протокол № 29 від 19.09.2019) (далі - Статут) Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засноване відповідно до наказу Державного Комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93.
Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву Товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - «Товариство»). Організаційно-правовою формою Товариства є акціонерне товариство. Товариство за типом є публічним акціонерним товариством (п. 1.3 Статуту).
Товариство є публічним акціонерним товариством та вважається таким, що здійснило публічну пропозицію цінних паперів відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» від 16.11.2017 № 2210-VIII (п. 1.4. Статуту).
Відповідно до п. 3.1. Статуту акціонерами Товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.
Кожною простою акцією Товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на: 1) участь в управлінні Товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації Товариства частини його майна або вартості частини майна Товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність Товариства. Акціонери можуть мати інші права, передбачені законодавством України та Статутом Товариства (п. 3.2. Статуту).
Згідно з п. 5.1. та п. 5.2. Статуту статутний капітал Товариства становить 13.557.127,50 грн (далі - «Статутний капітал»).
Статутний капітал поділено на 54.228.510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.
У пунктах 6.1., 6.16. - 6.21. Статуту визначено, що акція Товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього Товариства. Акції Товариства можуть купуватися та продаватися на фондовій біржі.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунка в цінних паперах власника, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами.
Облік прав власності на акції Товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України. Товариство не має права приймати в заставу власні цінні папери.
Відповідно до п. 6.18 Статуту дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається Загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку Товариства звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням Загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам здійснюється у порядку, визначеному законом (п. 6.19. Статуту).
Для кожної виплати дивідендів Наглядова рада Товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням Наглядової ради Товариства, передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення Наглядовою радою Товариства (п. 6.20. Статуту).
Згідно з п. 6.21. Статуту Товариство в порядку, встановленому Наглядовою радою Товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями Товариство повідомляє про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), на якій (яких) акції допущені до торгів та розміщує повідомлення на власному веб-сайті.
Відповідно до п. 8.2. Статуту чистий прибуток, одержаний після здійснення зазначених розрахунків залишається в повному розпорядженні Товариства, яке відповідно до статуту на власний розсуд і у своїх інтересах та інтересах акціонерів визначає напрями його використання, як-то: розширення виробництва, виплата дивідендів (частки прибутку) та інше.
Розподіл прибутку здійснюється за рішенням Загальних зборів у розмірах, порядку і на цілі у відповідності до норм чинного законодавства та Статуту (п. 8.3. Статуту).
Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27114256 акцій відповідача ПАТ «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у кількості 1350 штук, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю «Універ Капітал» на 18.05.2021.
18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта».
За результатами загальних зборів 18.05.2021 вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: «Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства»
По питанню № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: «Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Таким чином, загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких належить розподіл прибутку товариства, вирішили розподілити прибуток товариства у спосіб, запропонований Наглядовою радою - відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не виконав належним чином зобов'язання по виплаті позивачу частини чистого прибутку за 2020 рік, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем. Також позивачем за невиконання відповідачем грошового зобов'язання нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Згідно з п. 12 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.
Судом було встановлено, що 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.
Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» рішення були оформлені протоколом № 31.
За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: «Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства».
По питанню № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: «Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Відповідно до абз. 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Тобто, саме загальні збори ПАТ «Укрнафта» в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
З огляду на вказане, акціонери ПАТ «Укрнафта» мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій.
Так, 26.05.2021 на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол № 31 від 18.05.2021) та рішення правління ПАТ «Укрнафта» від 20.05.2021 (протокол № 6/1 від 20.05.2021) ПАТ «Укрнафта» подало Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1.921.167.072, 00 грн частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій НАК «Нафтогаз України» в статутному фонді ПАТ «Укрнафта».
Відповідач визначив частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку НАК «Нафтогаз України» до державного бюджету з розрахунку 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений абз. 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2021, залишене без змін постановою Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 640/18646/21, встановлено, що зобов'язання по виплаті частини чистого прибутку за 2020 рік акціонеру НАК «Нафтогаз України» було виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з податку на прибуток.
Таким чином, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1.921.167.072,00 грн./27114256 акцій, що належить НАК «Нафтогаз України» в статутному капіталі ПАТ «Укрнафта»).
Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.
Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять.
Посилання відповідача на те, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку не врегульовано законодавством, не може бути підставою для невиконання вимог Закону України та порушення прав позивача, оскільки, відповідно до ч. 11 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Більше того, порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку встановлений рішенням загальних зборів № 31 від 18.05.2021 та статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Частиною першою статі 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у кількості 1350 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю «Універ Капітал» на 01.07.2021.
Позивач просить суд стягнути 95.647,50 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, розрахунок якого здійснено наступним чином: 1350 шт. х 70,85 грн = 95.647,50 грн.
Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру частини чистого прибутку за 2020 рік, який підлягає виплаті позивачу, дійшов висновку про його обґрунтованість.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача частини чистого прибутку у розмірі 95.647,50 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, у визначений строк виплату частини чистого прибутку не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті частини чистого прибутку, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача нарахованих за період з 02.07.2021 по 27.06.2023 інфляційних втрат в сумі 34.310,52 грн та 3% річних в сумі 5.707,41 грн.
Відповідно до ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є зобов'язання що виражається у грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5.707,41 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 34.310,52 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 95.647 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот сорок сім) грн 50 коп. частку прибутку за 2020 рік, 5.707 (п'ять тисяч сімсот сім) грн 41 коп. інфляційних втрат, 34.310 (тридцять чотири тисячі триста десять) грн 52 коп. 3% річних, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 01.12.2023.
СуддяВ.В.Сівакова