СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Харків Справа № 905/898/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА” (вх. 2165 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2023, ухвалене суддею Зельман Ю.С. у приміщенні Господарського суду Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (повний текст рішення складено та підписано 18.09.2023) у справі №905/898/23
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро,
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА”, м. Білозерське Донецької області,
про стягнення штрафу в розмірі 128205,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.09.2023 у справі №905/898/23 позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА” про стягнення штрафу в розмірі 128205,00 грн задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 128205,00 грн, судовий збір в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив, що позивачем за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №48168007 нараховано штраф в розмірі 128205,00 грн із розрахунку: 25641,00*5 = 128205,00 грн, цей розрахунок є арифметично правильним та відповідає ст. 118, 122 Статут залізниць України; оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими. Також господарський суд відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру штрафу, навівши наступні доводи в обґрунтування такої відмови: обставини, на які посилається заявник клопотання, передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від відповідача обставин; відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній; зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача), відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України, при цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Господарський суд також взяв до уваги, що фактично маса вантажу у вагоні №61654174 була більшою, ніж маса, зазначена в накладній, більше того, навіть вище за вантажопідйомність вагону, що загрожує безпеці руху поїздів, з урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що хоча обставини щодо військової агресії, на які посилається відповідач, є загальновідомими (частина третя статті 75 ГПК України), це не звільняє зазначену особу від обов'язку доводити обставини, на які він посилається як на підставу для зменшення розміру штрафу, належними доказами, однак відповідачем жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні, надано не було.
Відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА”, через систему “Електронний суд” подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та зменшити суму штрафу.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: вимога відповідача щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 128205,00 грн, значно перевищує розмір вартості перевезення, провізної плати/доходу, які б він отримав; ціна позову у справі перевищує 47 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01.01.2023 року 2684,00 грн), при цьому неточність вказаної ваги + 1650 кг незначна, та складає 2,6% від загальної маси нетто 69700 кг, також відповідачем не було завдано збитків позивачу, відсутні належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів (відсутній факт пошкодження у зв'язку із цим вагонів чи залізничного покриття). Все це судом першої інстанції до уваги не приймалося і не враховано, що в позовній заяві не зазначені заподіяні збитки; суд першої інстанції не врахував доводи відповідача, наведені в заяві про зменшення суми штрафу, а саме що відповідачем не було завдано збитків позивачу, відсутні належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів (відсутній факт пошкодження у зв'язку із цим вагонів чи залізничного покриття), а також була відсутня загроза руху залізничного транспорту та затримка доставки вантажу з вини відповідача. На думку апелянта, встановлення розміру штрафу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав, передбачених законодавством, зокрема, ст.233 ГК України. Заявник скарги також зазначає, що судом першої інстанції не враховано тих обставин, що відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність в безпосередній близькості до територій, де ведуться активні бойові дії у зв'язку зі збройною агресією проти України.
З метою перевірки обставин, які мають значення для подальшого руху апеляційної скарги, враховуючи, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 було витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/898/23, відкладено вирішення питань щодо подальшого руху апеляційної скарги до отримання Східним апеляційним господарським судом матеріалів справи. Матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду 24.10.2023.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "28" листопада 2023 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 23.11.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.
Копію вказаної ухвали від 26.10.2023 було доставлено в електронні кабінети позивача та відповідача 26.10.2023.
Відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких клопотань та додаткових пояснень до суду не надійшло.
У судове засідання 28.11.2023 представники сторін не прибули.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів, враховуючи, що явку представників учасників справи в судове засідання не було визнано обов'язковою, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
13.01.2023 за залізничною накладною на групу вагонів № 48169007 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці було відправлено вагони з вантажем - вугілля кам'яне, відправник - Товариство з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА”
При оформлені залізничної накладної №48169007 у вагоні № 61654174 відповідачем вказано масу вантажу - 69700 кг.
Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах вантажовідправником, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.
16.01.2023 на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено зважування вагону №61654174, який прибув 14.01.2023.
В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 48168007, не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Добропілля Донецької залізниці, про що складено комерційний акт № 450003/18 від 16.01.2023.
Із зазначеного акту вбачається, що на підставі акту загальної форми № 56 від 16.01.2023 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагона № 61654174 за накладною, вказаною на звороті цього акту. При зважуванні вагону в статичному режимі, виявилося: вага брутто - 92750 кг, тара за документом - 21400 кг, вага нетто - 71350 кг, що більше ваги, вказаної в документі, на 1650 кг, понад вантажопідйомність вагону на 1350 кг.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не представлено.
За наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці вагони відчеплено для усунення комерційної несправності, що підтверджується актом загальної форми №30029 від 16.01.2023. Надлишок вантажу з вагону №61654174 було відвантажено в вагон № 61230983, що підтверджується актами загальної форми №30058 від 18.01.2023 та №113 від 30.01.2023 та відправлено за призначенням за накладною № 45027257.
Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/18 від 16.01.2023 було зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під №450003/18/18 від 16.01.2023. На станції призначення Бурштин Львівської залізниці, при перевірці вантажу у вагоні №61654174, який прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/18 від 16.01.2023, було здійснено повторне зважування партії вантажу для підтвердження виявленого порушення, та різниці між даними вказаного акта, і фактичною наявністю та станом вантажу, не виявлено, про що станцією призначення Бурштин Львівської залізниці у розділі “Є” зроблено відповідну відмітку, яку засвідчено штемпелем станції та підписом повноважних осіб.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА” про стягнення штрафу в розмірі 128205,00 грн. Вказану суму штрафу нараховано в порядку ч.1 ст.118 Статуту залізниць України, якою встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідач в ході розгляду справи звернувся до суду першої інстанції з заявою, у якій просив застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та зменшити суму штрафу у разі встановлення факту неправильного зазначення відповідачем у накладній № 48168007 маси вантажу за спірним перевезенням.
За результатами розгляду справи місцевий господарський суд задовольнив позов - з наведених вище підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає вказане рішення за апеляційною скаргою відповідача, в межах наведених у скарзі доводів та вимог, відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом позову в даній справі є вимога залізниці про стягнення штрафу з відправника за неправильне зазначення останнім властивостей вантажу - а саме, його ваги.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України “Про транспорт”, Законом України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про залізничний транспорт” нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Отже, як правильно встановив місцевий господарський суд, відповідні правовідносини врегульовано спеціальними нормативними актами, зокрема - Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Частиною 1 статті 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №48168007 нараховано штраф в розмірі 128205,00 грн. із розрахунку: 25641,00 *5 = 128205,00 грн.
Як встановлено, судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, розрахунок суми штрафу є арифметично правильним та відповідає ст. 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, що надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, при цьому згідно зі статтею 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
В апеляційній скарзі заявник не наводить заперечень щодо наявності правових та фактичних підстав нарахування вказаного штрафу, а також щодо правильності розрахунку, здійсненого позивачем, з яким погодився суд першої інстанції.
Разом з тим, Товариство з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА” не погоджується з відмовою місцевого господарського суду у клопотанні відповідача про зменшення вказаної суми штрафу, наполягаючи на тому, що в даному випадку підлягають застосуванню приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Стосовно вказаних тверджень апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Колегія суддів також зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, в якій суд касаційної інстанції не погодився зі зменшенням судом апеляційної інстанції на 50% штрафу, нарахованого залізницею вантажовідправникові за неправильно зазначену масу вантажу.
У постанові від 29.04.2021 у справі 905/1450/20 Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, а саме: "Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено". Окрім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, а також правової позиції, викладеної у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір штрафу.
За частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Колегія суддів враховує, що сторони, укладаючи договір перевезення вантажу, погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України “Про транспорт” визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлено, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Тому посилання апелянта на те, що відповідачем не було завдано збитків позивачу, колегія суддів не вважає належними аргументами.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено наявність об'єктивних причин (в тому числі наявного нестабільного фінансового стану, здійснення господарської діяльності в безпосередній близькості до території активних бойових дій), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період - що давало б можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача та встановити наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції додатково враховує, що стверджуючи про несправедливо великий розмір штрафу та заявляючи клопотання про його зменшення, відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції пояснень, яка сума в даному випадку, на його думку, відповідала б критеріям справедливості.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження - враховуючи також, що, як було встановлено вище, зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак обставин, що могли б бути визнані належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та для повної чи часткової відмови в задоволенні позову, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “ШАХТА “БІЛОЗЕРСЬКА” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2023 у справі №905/898/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.12.2023
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна