СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2809/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" вх. № 2137 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023, ухвалене суддею Жиляєвим Є.М. у приміщенні Господарського суду Харківської області 19.09.2023 о 13 год.15 хв. (повне рішення складено 29.09.2023) у справі №922/2809/23
за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка", село Липчанівка Ізюмського району Харківської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", смт. Бабаї Харківського району Харківської області
про стягнення 1541519,87 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" 1541519,87 грн заборгованості та 23122,80 грн судового збору. Також вказаним рішенням відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
У рішенні господарський суд зазначив, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару за Договором поставки №12-СЗ від 18.11.2021, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу суми попередньої оплати в розмірі 1541519,87 грн, строк виконання вказаного зобов'язання настав; неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном.
В частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду рішення мотивовано наступними обставинами: розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони; у даному конкретному випадку судом враховано, що підприємство позивача, як і підприємство відповідача, також знаходилось в окупації і також понесло збитки від військових дій - про вказане свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія Витягу з ЄРДР від 28.02.2023 щодо кримінального провадження №12022221070000698 від 01.10.2022. Господарський суд вказав, що у даному конкретному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв'язку між неповерненням ним отриманих від позивача грошових коштів та війною в Україні, крім того, жодних доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки через війну в Україні, суду не надано, докази вчинення відповідачем дій на підтвердження наміру повернути позивачеві кошти за півтора роки після деокупації, у матеріалах справи також відсутні; всі вимоги/претензії позивача лишились з боку відповідача без зворотної відповіді; окремо судом врахована поведінка відповідача під час судового розгляду справи, зокрема те, що жодних дій щодо врегулювання спору із позивачем миром (часткова сплата боргу в добровільному порядку, пропозиція укладення між сторонами мирової угоди, тощо) з боку відповідача не вичинялись та такі докази у матеріалах справи відсутні.
Відповідач у межах встановленого законом строку через систему "Електронний суд" направив до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/2809/23 від 19.09.2023 в частині відмови у відстроченні виконання рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає наступне: господарський суд не врахував ступінь виконання зобов'язання, а саме, те, що поставку товару було частково здійснено, а строк поставки припав на час після початку повномасштабної агресії РФ проти України; основні виробничі потужності відповідача знаходилися в окупації до 11.09.2022; врахований господарським судом доказ - копія Витягу з ЄРДР від 28.02.2023 щодо кримінального провадження №12022221070000698 від 01.10.2022 - свідчить про порушення кримінальної справи, але не свідчить про конкретний розмір збитків; не встановлено розмір збитків позивача, які можна порівняти із збитками відповідача; ТОВ "Украгроресурс" в період активних бойових дій призупиняло роботу (наказ про призупинення від 28.02.2022 знаходиться в матеріалах справи), також до матеріалів справи відповідач надав належним чином завірену заяву про кримінальне правопорушення із описом конкретних обставин, а щодо збитків - із зазначенням вартості майна на загальну суму 72324527,50 грн, що знаходилося у складських приміщеннях ТОВ "Украгроресурс" у м.Ізюм і було знищено внаслідок бойових дій, у тому числі, як вказує відповідач, було знищено частину селітри аміачної, що підлягала поставці позивачу; факт порушення відповідної кримінальної справи за фактом пошкодження майна ТОВ "Украгроресурс" підтверджується витягом з ЄРДР №КП:12022221070000574 від 02.09.2022. Відповідач зазначає, що враховуючи отримані збитки в розмірі 72324527,50 грн негайна виплата суми 1541519,87 грн унеможливить виконання зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати працівникам підприємства; сума боргу за договором поставки № 12-СЗ від 18.11.2021 в розмірі 1541519,87 грн та сума збитків, яких зазнало ТОВ "Украгроресурс" (72324527,50 грн), є неспівставними.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що апелянтом не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, відповідно до якого до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду 23.10.2023.
Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Украгроресурс" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "28" листопада 2023 р. о 14:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 23.11.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо
21.11.2023, тобто у межах визначеного судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити оскаржуване рішення без змін у повному обсязі.
У відзиві позивач зазначає, що подання відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду на рік свідчить про намір ТОВ "Украгроресурс" ухилитися від виконання вказаного рішення. Позивач зазначає, що ПП "Агрофірма "Ніка" є сільськогосподарським виробником, що зареєстрований і здійснює діяльність у селі Липчанівка, Ізюмського району Харківської області, яке відноситься до Куньєвської сільської територіальної громади; згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (Перелік 309), Куньєвська сільська територіальна громада з 24.02.2022 по 26.02.2022 - територія активних бойових дій, була окупована збройними формуваннями РФ з 26.02.2022 по 11.09.2022; з 11.09.2022 Куньєвська сільська територіальна громада є територією можливих бойових дій; позивач весь час окупації не мав доступу до своїх земельних ділянок, не зміг зібрати врожай озимої пшениці, засіяної в 2021 році, не зміг посадити ярові культури в 2022 році та засіяти озимі культури на 2023 рік; майно підприємства, що зберігалося на орендованих складах, було знищено чи пошкоджене в період окупації; ПП "Агрофірма "Ніка" так само зверталося до правоохоронних органів з приводу вчиненого щодо підприємства злочину, і Витяг з реєстру досудових розслідувань міститься в матеріалах справи; сума збитків ТОВ "Украгроресурс" (72324527,50 грн), про яку зазначає апелянт, була вказана ще в його заяві до Ізюмської окружної прокуратури, складеній 30.08.2022, тобто ще в період окупації міста Ізюм, коли проведення інвентаризації матеріальних цінностей було фізично неможливим. За таких обставин, позивач зазначає, що відповідач не надав інших доказів на підтвердження понесених ним збитків окрім заяви до поліції з проставленою і нічим не підтвердженою цифрою збитків. Позивач просить суд апеляційної інстанції прийняти до уваги наступні обставини: в окупації перебували господарства позивача і відповідача однаково; з отриманої суми передоплати за непоставлений товар відповідач не повернув нічого, навіть частково; відповідач не вживав жодних спроб узгодити з позивачем порядок повернення незаконно утримуваних грошових коштів передоплати за непоставлений товар; не відповідав на претензії позивача, направлені до звернення до суду; передоплата за товар була здійснена у листопаді 2021 року, у лютому 2022 року товар мав бути поставлений, тобто відповідач утримує грошові кошти позивача, не поставляє товар вже 1 рік 9 місяців; наміру добровільно повернути грошові кошти відповідач не демонструє, тож відстрочення виконання рішення суду ще на 1 рік в умовах погіршення економічного стану в країні і стрімкого росту інфляції порушить права позивача.
У судовому засіданні 28.11.2023 представники обох сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідача не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
18.11.2021 між Приватним підприємством "Агрофірма "Ніка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (постачальник) було укладено Договір поставки № 12-СЗ (далі - Договір) (а.с. 10-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого у строки, зумовлені цим Договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, яка є оригінальною продукцією виробника - провідної іноземної компанії світу - тому числі Syngenta насіннєвий матеріал (надалі товар, насіння) та/або хімічні засоби захисту рослин (надалі хімічні засоби, препарати, товар) та/або мінеральні добрива (надалі мінеральні добрива, товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
В межах укладеного Договору було підписано Специфікацію № 1 від 18.11.2021 (т.1 а.с. 13), відповідно до якої сторони погодили, який товар має бути поставлено: 1. гербіцид Квелекс та Віволт ПАР загальною вартістю 111519,66 грн, що еквівалентно 4205,96 дол.США.
Згідно з вищевказаною Специфікацією № 1 від 18.11.2021 оплата здійснюється на умовах 100% передоплати вартості товару; товар постачається на склад покупця в с. Липчанівка Ізюмського району Харківської області.
Так, матеріалами справи підтверджено, що за вказаною специфікацією позивач - ПП “Агрофірма “Ніка” на підставі Рахунку на оплату замовлення № 1524 від 18.11.2021 (а.с. 14) здійснив 100% передоплату за товар, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 953 від 22.11.2021 на суму 111519,66 грн (а.с. 25).
Також, в межах укладеного договору між сторонами було підписано Специфікацію № 3 від 07.02.2022, якою визначено строк поставки товару до 28.02.2022 включно та встановлено, що оплата здійснюється на умовах 100% передоплати вартості товару (а.с. 15).
За вказаною Специфікацією позивач - ПП "Агрофірма "Ніка" на підставі Рахунку на оплату замовлення № 80 від 07.02.2022 (а.с. 16), здійснив 100% передоплату за товар, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчені копія платіжного доручення №1153 від 08.02.2022 на суму 1430000,21 грн (а.с. 26).
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, на сплачену позивачем суми попередньої оплати 1541519,87 грн відповідачем не було поставлено товар.
16.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу/претензію (а.с. 17-20), в якій просив відповідача у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги невідкладно вжити належних заходів для постачання оплаченого позивачем товару на загальну суму 1541519,87 грн, однак ТОВ "Украгроресурс" не надало відповіді на вказану вимогу.
14.06.2023 позивач вдруге надіслав відповідачеві вимогу/претензію (а.с. 21-24), в якій просив відповідача у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги невідкладно вжити належних заходів для постачання оплаченого позивачем товару на загальну суму 1541519,87 грн або повернути позивачу кошти, однак відповідач вдруге у визначений строк вимоги позивача не задовольнив та не надав відповіді.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ПП "Агрофірма "Ніка" 29.06.2023 подало до Господарського суду Харківської області позовну заяву, в якій просило стягнути з ТОВ "Украгроресурс" 1541519,87 грн заборгованості.
Відповідач в ході розгляду справи в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву (а.с.54), в якому, не заперечуючи обставин щодо отримання від позивача коштів у сумі 1541519,87 грн, а також того факту, що товар на вказану суму не було поставлено позивачеві, водночас зазначив, що порушення зобов'язання сталося через військову агресію РФ проти України, та заявив клопотання про відстрочення виконання рішення суду в даній справі до відновлення фінансового становища відповідача, а саме, на 11 місяців.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем у відзиві зазначено про те, що у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 внаслідок активних бойових дій у ТОВ "Украгроресурс" не було доступу до ключових майнових активів, трудових ресурсів, що територіально розташовані в місті Ізюм та місті в Харкові; у м. Ізюмі за адресою: вул. Маршала Федоренко, 11/1 Д знаходяться складські приміщення відповідача, а в м. Харкові за адресою: пр-т Гагаріна, 201 знаходяться офісні приміщення, які орендує відповідач; наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 197 від 11.07.2023 підтверджено, що місто Харків знаходилось в зоні активних бойових дій з 24.02.2022 по 15.09.2022 (адреса офісу в м. Харкові по пр. Гагаріна, 201 вказана в договорах, що укладені між позивачем та відповідачем), тому підприємство призупиняло свою роботу (наказ про призупинення від 28.02.2022). Також відповідач зазначив, що під час проведення активних бойових дій в м. Ізюмі Харківської області, оточенні міста та під час знаходження у місті незаконних збройних формувань РФ було знищено основні виробничі потужності підприємства відповідача, які складають цілісний майновий комплекс із замкнутим виробничим циклом, збитки від знищення засобів захисту рослин склали 19439432,30 грн, збитки від знищення насіння склали 16838327,63 грн; фактично зруйновано та виведено з обороту більшість активів підприємства відповідача. За твердженням відповідача, загальний розмір збитків від знищення/зруйнування його майна склав 72324527,50 грн, також знищено частину селітри аміачної, що підлягала поставці; у зв'язку з цим, відповідачем було подано заяву до правоохоронних органів та до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 438 КК України (до відзиву додано витяг з ЄРДР № КП: 12022221070000574 від 02.09.2022, а.с.58). Відповідачем у відзиві також зазначено про те, що отримані підприємством збитки в розмірі 72324527,50 грн внаслідок знищення цілісного майнового комплексу в м. Ізюмі є занадто високими, зазначені збитки виникли не з вини відповідача, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, погашення заявленої суми за договором № 12-СЗ від 18.11.2021 потребує відстрочення оплати; наразі підприємство відповідача працює в напрямку відновлення своєї роботи, лише частина працівників змогла приступити до роботи - дистанційно, оскільки всі знаходяться за межами м. Харкова.
Заперечуючи проти клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, позивач у заяві від 19.09.2023 просив суд врахувати, що підприємство позивача, як і підприємство відповідача, також знаходилось в окупації і також понесло збитки від військових дій, і оскільки відповідач не здійснив жодних дій на підтвердження наміру повернути позивачеві кошти за півтора роки після деокупації, а навпаки всі дії від початку розгляду справи свідчать про намір максимально затягнути розгляд справи та термін повернення передоплати за непоставлений товар, просить суд не надавати відстрочення виконання рішення відповідачу. На підтвердження своєї позиції позивачем разом з заявою надано належним чином засвідчену копію Витягу з ЄРДР від 28.02.2023 щодо кримінального провадження № 12022221070000698 від 01.10.2022 (а.с.90).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Ніка" 1541519,87 грн заборгованості та 23122,80 грн судового збору. Також вказаним рішенням відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду - з наведених вище підстав.
Як було встановлено вище, відповідач оскаржив зазначене рішення лише в частині відмови в задоволенні його клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає вказане рішення в межах наведених у скарзі доводів та вимог, відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.6 ст.238 ГПК України, якою визначено вимоги до змісту рішення суду, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Згідно з ч.2 цієї ж статті, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Відповідно до приписів ст. 74, 76 - 79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
При цьому саме лише посилання на тяжке фінансове становище, без підтвердження цього належними доказами, не свідчить про існування виключних обставин, які давали б можливість відстрочити виконання судового рішення - відповідну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.
У даній справі №922/2809/23 відповідач, зазначаючи, що війна є надзвичайною подією, наполягає на тому, що відповідне саме по собі може бути визнано достатньою підставою для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування вказаної правової позиції представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2023 посилався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №924/75/23.
Проте, як вбачається із вказаної постанови, спірні правовідносини у справі №924/75/23 стосувалися зменшення розміру штрафних санкцій, і при прийнятті рішення про таке зменшення суди першої та апеляційної інстанції (з якими погодився Верховний Суд), із посиланням на приписи ст. 233 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій - навели наступне мотивування: "приймаючи до уваги початок військових дій зі сторони російської федерації, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", яким всю територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 віднесено до територій можливих бойових дій, лист Генерального директора JCB Sales-Export Europe від 28.10.2022 про затримку виконання замовлень, а також зважаючи на відсутність у позивача за зустрічним позовом будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про зменшення розміру пені до 294459,25 грн". Тобто суди враховували сукупність обставин, що мали значення саме для вказаної справи №924/75/23 при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, дослідили питання щодо доведеності факту понесення кредитором збитків.
Натомість у даній справі №922/2809/23 спірним є питання щодо наявності підстав для реалізації господарським судом його права на надання відстрочки виконання рішення суду.
Як вбачається з вищенаведених приписів ст.331 ГПК України (до якої не було внесено будь-яких змін у зв'язку з введенням воєнного стану) у даному випадку не підлягає обов'язковому доведенню наявність або відсутність збитків кредитора внаслідок неналежного виконання боржником свого зобов'язання. Факт понесення збитків боржником, навіть у разі доведення певного розміру таких збитків, також не є безумовною підставою для відстрочки виконання рішення, натомість має бути доведено виключно наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Однак відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції будь-яких документів, з яких би вбачалося, що фінансовий стан ТОВ "Украгроресурс" перешкоджає виконанню рішення суду у справі №922/2809/23. Фактично, єдиним доказом, на який посилається заявник, є витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.09.2022 щодо кримінального провадження 12022221070000574.
Однак вказаний витяг підтверджує лише ту обставину, що за зверненням ТОВ "Украгроресурс" було розпочато кримінальне провадження за фактом здійснення військовослужбовцями РФ обстрілів території ТОВ "Украгроресурс" у м.Ізюмі, і не містить жодних відомостей, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем рішення суду в даній справі. Із документів, складених самим відповідачем (заяви про кримінальне правопорушення та наказу від 28.02.2022 про призупинення діяльності ТОВ "Украгроресурс") відповідного також не вбачається.
Апелянт стверджує, що документація підприємства була знищена внаслідок бойових дій у м.Ізюмі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача, ТОВ "Украгроресурс" зареєстроване у смт. Бабаї Харківської області, також у м. Харкові за адресою: пр-т Гагаріна, 201 знаходяться офісні приміщення, які орендує відповідач. Пояснень та доказів, з яких би вбачалося, що документи, які стосуються господарської діяльності ТОВ "Украгроресурс", за наведеними адресами не знаходилися і зберігалися виключно на складі у м.Ізюмі, де й були знищені, відповідачем не надано, так само як не надано і доказів пошкодження вищевказаних офісних приміщень внаслідок бойових дій.
Також апелянт не навів посилань на обставини, що перешкоджали б наданню до матеріалів справи довідок про наявність або відсутність коштів на рахунках ТОВ "Украгроресурс", звітів про фінансовий стан товариства (враховуючи, що останнє, як зазначає сам апелянт, на теперішній час відновлює свою роботу) тощо.
Тому твердження відповідача в ході апеляційного провадження про те, що негайна виплата суми 1541519,87 грн унеможливить виконання зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати працівникам підприємства, колегія суддів не визнає такими, що доведені у розумінні вимог ст. 74, 76 ГПК України, оскільки відповідач не підтвердив належними доказами - яка саме сума заробітної плати і за який період підлягає виплаті, а також не довів, що у разі негайного виконання рішення суду коштів на здійснення такої виплати не вистачить.
Водночас відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів того, що через 11 місяців у ТОВ "Украгроресурс" з'явиться можливість виконати судове рішення в даній справі. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що підприємство планує отримати банківський кредит. Однак в ході провадження в суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі, відповідач на вказані обставини не посилався та письмових доказів на їх підтвердження не надав.
Окрім того, як вбачається з пояснень самого апелянта, внаслідок бойових дій у м.Ізюм було знищено лише частину селітри аміачної, що підлягала поставці позивачу. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач не довів неможливості принаймні часткового виконання вимог позивача від 16.03.2023 (про постачання оплаченого позивачем товару) від 14.06.2023 (про постачання товару або повернення коштів), що свідчило б про добросовісну поведінку ТОВ "Украгроресурс" у відповідних цивільних правовідносинах.
Також, як встановлено в ході апеляційного провадження, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо можливого позасудового врегулювання спору або ж щодо укладення мирової угоди вже під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, із визначенням умов, що передбачали б поетапне погашення заборгованості.
Натомість відповідач просив господарський суд про відстрочку сплати всієї суми боргу, який виник іще у 2022 році - незважаючи на те, що відповідне призвело б до подальшого завдання позивачеві збитків від інфляції (про що обґрунтовано зазначав представник ПП "Агрофірма "Ніка" в ході апеляційного провадження).
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем в ході апеляційного провадження, підприємство позивача, яке знаходиться у селі Липчанівка, Ізюмського району Харківської області, також істотно постраждало внаслідок бойових дій, тому місцевий господарський суд обґрунтовано вказав в оскаржуваному рішенні, що розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. Відповідних висновків господарського суду апелянтом не спростовано.
Тому, на думку колегії суддів, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення, господарський суд дотримався як вимог чинного законодавства, так і балансу інтересів обох сторін.
Отже, обставин, що могли б бути визнані належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у наданні відстрочки виконання рішення, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2809/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.12.2023
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна