Постанова від 09.11.2023 по справі 910/18526/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. Справа№ 910/18526/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.11.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023

у справі № 910/18526/21 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1: ОСОБА_1

2: ОСОБА_2

3: ОСОБА_3

4: ОСОБА_4

5: ОСОБА_5

6: ОСОБА_6

7: ОСОБА_7

8: ОСОБА_8

9: ОСОБА_9

10: ОСОБА_10

11: ОСОБА_11

12: ОСОБА_12

13: ОСОБА_13

14: ОСОБА_14

15: ОСОБА_15

16: ОСОБА_16

17: ОСОБА_17

18: ОСОБА_18

19: ОСОБА_19

20: ОСОБА_20

21: ОСОБА_21

22: ОСОБА_22

23: ОСОБА_23

24: ОСОБА_24

25: ОСОБА_25

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача: Національний Банк України

про стягнення 2 679 888 731,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач, ФГВФО, Фонд, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3), ОСОБА_4 (далі - відповідач-4), ОСОБА_5 (далі - відповідач-5), ОСОБА_6 (далі - відповідач-6), ОСОБА_7 (далі - відповідач-7), ОСОБА_8 (далі - відповідач-8), ОСОБА_9 (далі - відповідач-9), ОСОБА_10 (далі - відповідач-10), ОСОБА_11 (далі - відповідач-11), ОСОБА_12 (далі - відповідач-12), ОСОБА_13 (далі - відповідач-13), ОСОБА_14 (далі - відповідач-14), ОСОБА_15 (далі - відповідач-15), ОСОБА_16 (далі - відповідач-16), ОСОБА_17 (далі - відповідач-17), ОСОБА_18 (далі - відповідач-18), ОСОБА_19 (далі - відповідач-19), ОСОБА_20 (далі - відповідач-20), ОСОБА_21 (далі - відповідач-21), ОСОБА_22 (далі - відповідач-22), ОСОБА_23 (далі - відповідач-23), ОСОБА_24 (далі - відповідач-24), ОСОБА_25 (далі - відповідач-25) про солідарне стягнення шкоди (збитків) у розмірі 2679888731, 86 грн. у порядку ч. 5 ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 5 ст. 58 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позов подано в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Акціонерного товариства «Банк «Таврика» (далі - Банк), а саме: внаслідок неплатоспроможності та ліквідації Банку у 2012 році залишилися незадоволеними вимоги його кредиторів на суму 2679888731, 86 грн; у справі № 910/12803/18 судами встановлено факт доведення відповідачами Банку до неплатоспроможності, приховування реального фінансового стану банківської установи, а також остаточний обсяг незадоволених вимог кредиторів, який становив 2 679 888 731, 86 грн; у задоволенні позовних вимог Фонду було відмовлено через пропуск позовної давності; позов у справі № 910/12803/18 було подано у порядку ч. 5 ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; позов подавався від імені та в інтересах неплатоспроможного банку; 30.06.2021 прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків», яким доповнено ст. 53 ГПК України, внесено зміни до абз. 15 ч. 1 ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Фонду надане право після припинення неплатоспроможного банку пред'являти позови в інтересах його кредиторів.

Підставою для звернення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з даним позовом до суду зокрема слугувало те, що відповідачі, як керівники, особи, які приймали рішення щодо діяльності Акціонерного товариства «Банк «Таврика» володіли повною інформацією про стан Банку, порушення, які виявлялися тривалий час, вчиняли дії,які не лише не покращували ситуацію, що склалася, не усували допущені порушення, а навпаки були спрямовані на задоволення інтересів конкретних юридичних осіб.

Зважаючи на те, що після припинення АТ «БАНК «ТАВРИКА» вимоги 6898 кредиторів цього банку, в т.ч. і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, залишились незадоволеними на загальну суму 2679888731,86 грн., а також те, що, на думку позивача, саме відповідачі довели AT «БАНК «ТАВРИКА» до неплатоспроможності, що призвело до заподіяння шкоди (збитків) його кредиторам, Фонд просить відшкодувати заподіяну шкоду (збитки) в розмірі незадоволених кредиторських вимог, що залишились після завершення ліквідації Банку.

Як зазначає позивач, суд має встановити факт здійснення відповідачами завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті банку), що призвело до завдання збитків Банку в розмірі 2 679 888 731,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, а відтак, про відсутність і причинно-наслідкового зв'язку між прийнятими рішеннями та будь-якими збитками, заподіяними саме кредиторам Банку.

Також судом першої інстанції вказано, що позивачем не доведено, що дії відповідачів були охоплені єдиним умислом і наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції жоден з відповідачів не заперечив викладених позивачем фактичних обставин справи щодо доведення ними АТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможності чи інших фактичних обставин справи.

Також скаржник зазначає, що фактично, суд першої інстанції, вдаючись до вибіркового цитування рішення у справі №826/4364/13-а, перекручує дійсний зміст цього рішення та намагається перекласти вину за доведення АТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможності з власників та керівників цього банку, які здійснювали ризикові операції і заподіяли Банку та його кредиторам збитки в особливо великому розмірі, на Національний банк України, який вчасно не зупинив відповідачів.

Скаржник зазначає, що за наслідками розгляду позову Фонду гарантування, фактично, суд першої інстанції усунувся від встановлення фактичних обставин справи (при тому, що всі обставини було встановлено в межах справи №910/12803/18, і щодо них не існувало спору), натомість наведені судом першої інстанції висновки прямо суперечать дійсним обставинам справи та є неправдивими.

Клопотання, заяви та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-23 у своєму відзиві, наданому до суду 26.06.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Зокрема, у своєму відзиві відповідач-23 зазначає, що скаржник у своїй апеляційній скарзі та позовній заяві безпідставно стверджує, що під час розгляду справи №910/12803/18 судами було встановлено факт доведеності відповідачами до неплатоспроможності АТ «Банк «Таврика», який має преюдиціальне значення.

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, представник відповідачів-1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25 у своєму відзиві, наданому до суду 29.06.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що посилання скаржника на незрозумілість судового рішення в частині, що стосується підстав невизнання рішення у справі №910/12803/18 преюдиційним у даній справі, не спростовують законності та обґрунтованості вказаного рішення суду та не є підставою для його скасування.

Також у відзиві зазначено, що Фонд не обґрунтовує вимоги вартістю ліквідаційної маси, а використовує для цих цілей оціночну вартість майна, яка використовується для визначення розміру шкоди, завданої Банку. В той же час, у даній справі Фонд звертається з вимогами в інтересах кредиторів, а не Банку.

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-21 у своєму відзиві, наданому до суду 29.06.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що працівники, звільнені в січні 2012р., ніякого відношення до подій у банку в кінці 2012 р. мати не могли. Таким чином, підстави долучення до цієї справи працівників, що звільнились задовго до подій кінця 2012 р., є абсолютно нікчемними. Більш того, говорити про спільні дії всіх відповідачів по цій справі, які працювали у різні періоди часу, а деякі навіть не були знайомими між собою, та їх солідарну відповідальність ніяк не можна.

11.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи (Національного Банку України) надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Банк просить розглянути апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/18526/21 відповідно до норм матеріального та процесуального права. За результатами розгляду апеляційної скарги ухвали мити законне та обґрунтоване рішення.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що висновки Господарського суду міста Києва, відносно того, що бездіяльність Національного банку, що має негативні наслідки у вигляді доведення ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» до неплатоспроможності: - очевидно не відносяться до предмета спору та не може бути встановлений під час розгляду господарської справи, а можуть встановлюватися виключно при оскарженні бездіяльності Національного банку в порядку адміністративного судочинства; - ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відтак, відповідно до вимог статей 236, 238 ГПК України вказані висновки не можуть бути покладені в основу рішення суду, та не можуть бути відображені в його мотивувальній частині через відсутність належних доказів, які б підтверджували вказаний факт. Крім того, зазначений вище висновок Господарського суду міста Києва не відповідає обставинам справи, адже суд цитує рішення у справі №826/4364/13-а, яке відсутнє у матеріалах справи №910/18526/21, але чомусь ігнорує зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №826/6233/15, текст якої було додано до матеріалів справи №910/18526/21 разом з додатковими поясненнями Національного банку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду 18.05.2023 у справі № 910/18526/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.07.2023.

У зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці з 10.07.2023 по 23.07.2023, а також судді Гаврилюка О.М. у відпустці з 03.07.2023 по 21.07.2023 враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 24.08.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному з 21.08.2023, розгляд апеляційної скарги 24.08.2023 не відбувся, для розгляду справи №910/18526/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 для розгляду апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/18526/21 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Призначено розгляд справи №910/18526/21 на 28.09.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 прийнято апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/18526/21 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Суліма В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 відкладено розгляд справи №910/18526/21 на 26.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 відкладено розгляд справи №910/18526/21 на 09.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_26 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 - закрито. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_27 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 - закрито. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_28 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 - закрито. Повернуто без розгляду заяву ОСОБА_28 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_27 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21. У задоволенні заяв ОСОБА_28 та ОСОБА_29 про залучення до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору у справі №910/18526/21 - відмовлено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного провадження, які відповідно до протоколу судового засідання від 09.11.2023 з'явились у судове засідання, надали пояснення по суті апеляційної скарги Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб.

Учасники апеляційного провадження, які відповідно до протоколу судового засідання від 09.11.2023 не з'явились у судове засідання, у свою чергу, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників інших учасників апеляційного провадження не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегіє суддів, звертаючись до суду з цим позовом, Фонд посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2021, у справі №910/12803/18 судами встановлено такі факти:

- «Постановою Правління НБУ від 20.12.2012 №548 Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Підставами прийняття вказаного рішення НБУ було зазначено, зокрема, таке:

- за результатами аналізу даних статистичної звітності, що подається Банком до НБУ, встановлено, що Банк не має коштів для виконання своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами та його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ;

- Банк не виконав протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, які обліковуються на позабалансових рахунках 9804 «Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку» та 9806 «Документи фізичних осіб, що не виконані в строк з вини банку»;

- за станом на 19.12.2012 загальна сума невиконаних зобов'язань, що обліковуються на вищезазначених позабалансових рахунках, становила 423,37 млн. грн., або 12,14 відсотка від зобов'язань Банку перед вкладниками та іншими кредиторами.

20.12.2012 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку; уповноваженою особою Фонду було призначено Соловйову Н.А.

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 20.03.2013 № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «БАНК «ТАВРИКА» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.03.2013 №17 про початок здійснення процедури ліквідації Банку з 21.03.2013.

З метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією Банку та передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), ліквідаційна процедура та повноваження уповноваженої особи продовжувались, рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 13.02.2014 № 5, від 17.02.2015 № 37, від 17.03.2016 №357 та від 06.03.2017 № 859…»;

- «…Судом встановлено, що за період 2004 - 2012 років Банком було укладено, у тому числі 29 кредитних договорів, отримані кошти за якими були використані позичальниками для погашення заборгованості іншими позичальниками Банку, купівлі акцій Банку, тощо.

1. 11.09.2012 Банком і ТОВ «Арго С.П.» було укладено Договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №11-09-12-КЛ, за умовами якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125000000 грн. з терміном користування з 11.09.2012 по 09.09.2015.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб або надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «БУДІНВЕСТИЦІЇ» - 98206826,27 грн., ТОВ «ПАНОРАМА СВ» - 2277530,87грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 3 759 000 грн., ПАТ «ТРЕСТ «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД» - 20 050 000 грн.) та для розрахунків за власні акції Банку, що належали ОСОБА_7 - відповідач-7 (1 556 000 грн.).

2. 12.10.2012 Банком і ТОВ «Фінансова група «АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №12-10-12-КЛ, за умовами якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування з 12.10.2012 по 09.10.2015.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Київський завод БУДМАШ», ПАТ «КРИМСПЕЦСЕРВІС», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Торговий дім «АРТБУХТА») або надання поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Керамблоки-Інвест» - 51 434 721,85 грн., ТОВ «Укрінтерзв'язок» - 2694585,02 грн., ТОВ «Меридіан Плюс» - 2 590 000 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 2 135 155,42 грн., ТОВ «Укрсел» - 1 490 043,72 грн., ТОВ «Укрінтерпошив» - 357 774,32 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 2 493 461,20 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 7 567 000 грн.) та для виведення коштів за кордон на рахунок компанії CapitalfofceLimited за купівлю частки в статутному капіталі (4 646 006,43 доларів США).

3. 19.11.2012 Банком і ТОВ «НВП АККОРД ГРУП» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №19-11-12-КЛ/02, за умовами якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію у сумі 125 000 000 грн. з терміном користування з 19.11.2012 по 05.11.2015.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед АТ «БАНК «ТАВРИКА» (ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 79 000 000 грн., ПАТ «ЛАСТІВКА» - 46 000 000 грн.).

4. 26.05.2011 Банком і ТОВ «Компанія «БУДСПЕЦАВТОМАТИКА» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №26-05-11-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування до 13.05.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Київський завод БУДМАШ», ПАТ «Київський ювелірний завод», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд») або надання поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ПАТ «КЗ «Будмаш» - 3 279 919,94 грн., ТОВ «Укрінтерзв'язок» - 5633000 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 6 068 906,99 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 2326862,60 грн., ТОВ «Будівельна компанія «Авангардбудкомплекс» - 1 060 000 грн., ТОВ «Висока вежа» - 1 256 685,05 грн., ТОВ «Акталіон» - 1 250 000 грн., ТОВ «Панорама СВ» - 1 563 000 грн., ТОВ «Укрмегаполис» - 1 725 000 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 2 470 000 грн., ТОВ «Нова будівельна компанія» - 390 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 6 060 000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited за купівлю частки в статутному капіталі (5 115 000 доларів США). та для придбання акції Банку додаткової емісії в сумі 33 708 000 грн.

5. 06.07.2011 Банком і ТОВ «БАЛКЕР ГРУП», було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №06-07-11-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування з 06.07.2011 до 05.07.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів (часток у юридичних особах) певного кола осіб (ПАТ «Київський завод БУДМАШ», ЗАТ «Укрфінресурс», ЗАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ЗАТ «Агроінвест», ЗАТ «ТД Артбухта», ПАТ «Київський ювелірний завод», ТОВ «Убік») або надання поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банокм (ПАТ «Чернігівський янтар»-9 027 200 грн., ТОВ «БК «Укрмегаполіс» - 2 490 000 грн., ТОВ «Перспектива-інвест» - 1 175 000 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 8 000 000 грн., ТОВ «Будінвестиції» - 411 916,47 грн., ТОВ «БК Дивобуд» - 2 406 028 грн., ТОВ «Інтер-ВВ» - 2 732 000 грн., ТОВ «Панорама СВ» - 5 203 091,22 грн., ПАТ «КЗ «Будмаш» - 2 530 000 грн., ТОВ «Армат СВ» - 7 384 527,16 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 2 415 000 грн., ПАТ «Київський ювелірний завод» - 3 300 000 грн., ПАТ «Пивзавод на Подолі» - 3 494 841,10 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 2 700 800 грн., ТОВ «Акталіон» - 1 890 574,33грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited за купівлю частки в статутному капіталі (2 790 000 доларів США), та рахунок компанії StarInvestments як повернення коштів по контракту (5 000 000 грн.).

6. 14.07.2011 Банком і ТОВ «УКРІНТЕРПОШИВ» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №14-07-11-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 40376116 грн. з терміном користування з 14.07.2011 до 12.07.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Київський завод БУДМАШ», ПАТ «Сертеза», ЗАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ЗАТ «ТД Артбухта») або надання поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Градієнт СВ» - 57 116 грн., ТОВ «Висока Вежа» - 19 200 127,40 грн., ТОВ «Меридіан плюс» - 1 690 000 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 16 200 000 грн.).

7. 28.02.2012 Банком і ПАТ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЯНТАР» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №28-02-12-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у сумі 125 000 000 грн. з терміном користування з 28.02.2012 по 20.02.2015 (включно).

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів (часток в юридичних особах) певного кола осіб (ПАТ «Київський завод БУДМАШ», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Київський ювелірний завод», ТОВ «Убік») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Керамблоки Інвест» - 53 749 000 грн., ПАТ «Пивзавод на Подолі» - 40410000 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 2 600 000 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 1 525 000 грн., ТОВ «БК «Укрмегаполіс» - 2 010 000 грн., ТОВ «БК Дивобуд» - 2 390 122,92 грн., ТОВ «Інтер-ВВ» - 785 000 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 1735970 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 1 987 000 грн., ТОВ «Кримінвесттур» - 3 016 000 грн., ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 17 300 000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії WintenTradingLtd як оплата процентів по кредиту (880000 грн.), та для розрахунків за власні акції Банку, що належали ОСОБА_25 - відповідачу-25 (11 000 000 грн.).

8. 04.10.2012 Банком і ТОВ «СТН ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №04-10-12-КЛ, за умовами якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування з 04.10.2012 по 02.10.2015 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Київський завод БУДМАШ», ЗАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «ТД Артбухта») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Керамблоки Інвест» - 38 510 000 грн., ПАТ «Пивзавод на Подолі» - 67 000 000 грн., ТОВ «Армат СВ» - 2 500 000 грн., ТОВ «БК Дивобуд» - 2 532 345,88 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 2 660 000 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 150 000 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 2 839 789,07 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 4 990 000 грн., ТОВ «БК «Укрмегаполіс» - 1910000 грн., ТОВ «Компанія «СтарІнвестмент» - 1 564 095,88 грн.).

9. 12.07.2011 Банком і ТОВ «УКРСЕЛ» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №12-07-11-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 74000000 грн. з терміном користування з 12.07.2011 до 11.07.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Київський ювелірний завод», ЗАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА», ПАТ «ТД Артбухта») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Керамблоки Інвест» - 1 650 000 грн., ПАТ «Пивзавод на Подолі» - 67 000 000 грн., ТОВ «Градієнт СВ» - 3 046 166,66 грн., ТОВ «БК Дивобуд» - 2 532 345,88 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 32 992 000 грн., ТОВ «Антей XXI» - 691 628,68 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 2 839 789,07 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 4 990 000 грн., ТОВ «БК «Укрмегаполіс» - 1 910 000 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 2 466 204,86 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» - 874000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited як оплата процентів по кредиту (250 000 доларів США), повернення коштів 17 850 000 грн., для розрахунків за власні акції Банку, що належали ОСОБА_1 - відповідач-1 (6520000 грн.).

10. 29.03.2010 Банком і ТОВ «КРИМІНВЕСТТУР» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №29-03-10-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 74000000 грн. з терміном користування з 29.03.2010 по 30.08.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Укрфінресурс», ВАТ «БУДМАШ», ЗАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «ТД Артбухта») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «БК «Авангардбудкомплекс» - 1 545 000 грн., ТОВ «Висока Вежа» - 2 339 417,73 грн., ТОВ «БК «Дивобуд» - 1 250 000 грн., ТОВ «БК «Укрмегаполис» - 1 780 628,68 грн., ТОВ «БК «Резаліт» - 1 568 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 2375000 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 2 680 000 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 2470000 грн., ТОВ «Акталіон» - 1 489 000 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 2 890 000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (4 800 000 грн.), рахунок компанії StarInvestmentLimited (700 000 доларів США), повернення коштів у Банку - 3 600 000 грн.

11. 07.05.2010 Банком і ТОВ «АКТАЛІОН» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №07-05-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі еквівалентній 125 000 000 грн. з терміном користування з 07.05.2010 по 27.05.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ВАТ «БУДМАШ», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 1 735 950,82 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 663 000 грн., ТОВ «Антей XXI» - 900 000 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 4 246 200 грн., ТОВ «Панорама СВ» - 7 863 842,82 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 5 448 991,29 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» - 797 000 грн., ТОВ «Перспектива-Інвест» - 2 743 896,71 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 2 291 096,45 грн., ДП УМТЗ ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 1 585 167,11 грн., ПАТ «Київський ювелірний завод» - 2 000 000 грн., ТОВ «Меридіан плюс» - 990 000 грн., ТОВ «Армат СВ» - 962 000 грн., ТОВ «Укрсел» - 650 000 грн., ТОВ «Нова будівельна компанія» - 335 000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (6 997 000 грн.), та для розрахунків за власні акції Банку, що належали ОСОБА_7 - відповідачу-7 (3 205 000 грн.).

12. 07.06.2010 Банком і ТОВ «Департамент захисту та безпеки «ЛЕГІОН» було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №07-06-10-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі еквівалентній 125 000 000 грн. з терміном користування до 21.10.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ВАТ «БУДМАШ», ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «ТД Артбухта», ЗАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Меридіан плюс» - 3140726,20 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 4 073 000 грн., ТОВ «БК «Дивобуд» - 3 020 500 грн., ТОВ «Будінвестиції» - 6 310 000 грн., ТОВ «Сервісжитлобуд» - 253 000 грн., ТОВ «Акталіон» - 385 000 грн., ТОВ «УкріНтерзвязок» - 2 856 534,96 грн., ТОВ «Кримінвесттур» - 919 568,31 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (138199,80 доларів США), та для придбання акції Банка додаткової емісії в сумі 3 845 000 грн.

13. 20.06.2008 Банком і ТОВ «Панорама СВ» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №45-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі еквівалентній 125 000 000 грн. з терміном користування з 20.06.2008 по 21.08.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ВАТ «БУДМАШ», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «ТД Артбухта», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 17 000 000 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 6285000 грн., ПАТ «Пивзавод на Подолі» - 5 603 330,70 грн., ТОВ «Керамблоки Інвест» - 810000 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 7 000 000 грн., ТОВ «БК «Укрмегаполис» - 4 273 743,89 грн., ТОВ «Будінвестиції» - 1 730 000 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 725 000 грн., ТОВ «Акталіон» - 1 205 000 грн., ТОВ «Укрсел» - 467 600 грн., ТОВ «Укрінтерпошив» - 528 000 грн., ТОВ «БК «Авангардбудкомплекс» - 1 485 000 грн., ТОВ «Перспектива-Інвест» - 3 934 822,96 грн., ТОВ «Кримінвесттур» - 1303000 грн., ТОВ «Антей XXI» - 600490,16 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» - 1 070 000 грн., ПАТ «Ластівка» - 3 337 500 грн.).

14. 28.07.2008 Банком і ТОВ «Меридіан плюс» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №49-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування по 25.11.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів (часток в юридичних особах) певного кола осіб (ВАТ «БУДМАШ», ПАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «ТД Артбухта», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод», ТОВ «Панорама СВ») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 8510000грн., ТОВ «Укрінтерзвязок» - 2 402 000 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 2 290 000 грн., ТОВ «Сервісжитлобуд» - 1 700 000 грн., ТОВ «Градієнт СВ» - 605 000 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» - 11550000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (170 000 доларів США), для придбання акції Банку додаткової емісії в сумі 6 100 000 грн., та для розрахунків за власні акції Банку, що належали ОСОБА_7 - відповідачу-7 (604 2000 грн.).

15. 27.05.2004 Банком і ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» було укладено кредитний договір №34-04/кл, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування по 03.10.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ВАТ «БУДМАШ», ПАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «ТД Артбухта», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «БК «Резолит» - 2 541 483,72 грн., ТОВ «Сервісжитлобуд» - 3 072 000 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 5 050 000 грн., ТОВ «Антей XXI» - 635201,04 грн., ВАТ «БУДМАШ» - 1 714 000 грн., ТОВ «Армат СВ» - 4 254 066,68 грн., ТОВ «БК Авангардбудкомплекс» - 950 000 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 918 459,03 грн., ПАТ «ЛАСТІВКА» - 708 138,25 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 2 197 000 грн., ТОВ «Меридіан плюс» - 195000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (400 000 доларів США), для придбання акції Банку додаткової емісії в сумі 6 700 500 грн.

16. 23.09.2008 Банком і ДП «Сервісжитлобуд» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №53-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування до 21.10.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА», ВАТ «БУДМАШ», ПАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «ТД Артбухта», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Кримінвесттур» - 651 000 грн., ТОВ «БК «Авангардбудкомплекс» - 3090000 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 1 200 000 грн., ТОВ «Висока вежа» - 1 468 380,98 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 4885000 грн., ТОВ «Перспектива- Інвест» - 1 730 000 грн., ТОВ «БК «Дивобуд» - 2383000 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 8 240 000 грн., ТОВ «Укрінтерзвязок» - 1152420 грн., ТОВ «Арго СП» - 455 000 грн., ТОВ «Меридіан плюс» - 3 672 000 грн., ДП УМТЗ ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 270 000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (1 500 000 доларів США), для придбання акції Банку в сумі 500 000 грн.

17. 24.11.2008 Банком і ТОВ «Будівельна компанія «Укрмегаполис» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №56-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування з 24.11.2008 по 10.09.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ВАТ «БУДМАШ», ПАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «ТД Артбухта», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Кримінвесттур» - 1 855 675,29 грн., ТОВ «Керамблоки-Інвест» - 680 000 грн., ТОВ «Укрсел» - 1 473 000 грн., ТОВ «Перспектива-Інвест» - 4 570 772,61 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 750 000 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 10 680 832,35 грн., ТОВ «Укрінтерзв'язок» - 5 820 552,40 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 1 287 740 грн., ТОВ «Компанія «Старінвестмент» - 1 051 000 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 1 579 944,70 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 489000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 630 000 грн.), для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (100 000 доларів США), для придбання акції Банку в сумі 750 000 грн., рахунок компанії StarInvestmentLimited (200 000 доларів США).

18. 29.10.2008 Банком і ТОВ «Укрінтерзв'язок» укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №55-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування з 24.11.2008 по 10.09.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА», ПАТ «ЛАСТІВКА», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Висока вежа» - 4969732,43 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 4 277 642,04 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 3 805 620,51 грн., ТОВ «Мередіан плюс» - 1 446 675,78 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 854 000 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 9 977 000 грн., ТОВ «БК «Резаліт» - 772 000 грн., ПАТ «КЗ Будмаш» - 1 465 000 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» - 19569334,70 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 1 456 000 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 1761835,51 грн., ТОВ «Укрсел» - 445 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 3 714 415 грн.

19. 25.04.2007 Банком і ТОВ «Авангардбудкомплекс» було укладено кредитний договір №13-07-К, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування до 09.08.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола пов'язаних осіб (ПАТ «Будмаш», ПАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «ТД Артбухта», ПАТ «ЛАСТІВКА», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ТОВ «ФК «Едельвейс», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Укрінтерзв'язок» - 2 310 000 грн., ТОВ «БК «Укрмегаполис» - 2 345 000 грн., ТОВ «БК «Резаліт» - 785 000 грн., ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 1 615 0000 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 4280728,54 грн., ТОВ «Компанія «Граніт ЛТД» - 110 000 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 1300000 грн., ТОВ «ІІерспектива-Інвест» - 1 840 331,69 грн., ТОВ «Балкер Груп» - 26 000 000 грн., ТОВ «БК «Дивобуд» - 2 176 000 грн., ПАТ «КЗ Будмаш» - 2 905 000 грн., ТОВ «Панорама СВ» - 110 000 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 60497 грн., ТОВ «Інтер-ВВ» - 110000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 2 770 000 грн., ТОВ «НБК» - 983 000 грн., ТОВ «Арго СП» - 1 139 844,58 грн.

20. 06.02.2006 Банком і ТОВ «Перспектива-Інвест» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №07-06-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в національній валюті в 125 000 000 грн. строком до 15.10.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола пов'язаних осіб (ТОВ «Убік», ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Висока вежа» - 885 847,87 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 1550000 грн., ТОВ «Акталіон» - 1 881 160,27 грн., ТОВ «БК «Дивобуд» - 1935000 грн., ВАТ «Будмаш» - 493 550 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» -5 690 000 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 458 000 грн., ТОВ «Інтер-ВВ» - 2 940 000 грн., ТОВ «Авангардбудкомплекс» - 1 303 565,59 грн., ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 2 226 300 грн., для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (2 095 050 доларів США).

21. 29.01.2008 Банком і ТОВ «Будівельна компанія «Резаліт» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 125 000 000 грн. з терміном користування до 17.06.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Кримспецсервіс», ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «ТД Артбухта», ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА», ПАТ «Київський ювелірний завод») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Будінвестиції» - 1283879,49 грн., ТОВ «Перспектива-Інвест» - 1 615 000 грн., ТОВ «Кримінвесттур» - 923 674,32 грн., ТОВ «Меридіан плюс» - 1 560 000 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 2 622 500 грн., ТОВ «Антей XXI» - 102 000 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 2 906 461,75 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 247 000 грн., ПАТ «КЗ «Будмаш» - 2 610 319,12 грн.), для придбання акції Банку в сумі 9 700 000 грн., для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (2 095 050 доларів США).

22. 25.09.2007 Банком і ПАТ «КЗ «Будмаш» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №58-07-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 125 000 000 грн. з строком з 25.09.2007 у по 21.10.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ПАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «ТД Артбухта») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ПАТ «Чернігівський янтар» - 1 450 000 грн., ТОВ «Будінвестиції» - 3560000 грн., ТОВ «Авангардбудкомплекс» - 2 200 000 грн., ТОВ «БК «Дивобуд» - 1 453 295,72 грн., ТОВ «Панорама СВ» - 5 842 294,63 грн., ТОВ «Армат СВ» - 1 431 618,44 грн., ПАТ «Пивзавод на Подолі» - 3 529 675,59 грн., ТОВ «Департамент захисту та безпеки «Легіон» - 1 500 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 7 106 472,42 грн.

23. 17.05.2007 Банком і ТОВ «Будівельна компанія «Тройка» було укладено кредитний договір №24-07-К, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті в сумі 84 623 884 грн. з терміном користування з 17.05.2007 по 01.10.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «ЛАСТІВКА», ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Будінвестиції»- 1 725 000 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 1 899 003,18 грн., ТОВ «Інтер-ВВ» - 240 000 грн., ТОВ «Армат СВ» - 500 000 грн., та приховане кредитування ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 3 500 000 грн..

24. 28.03.2008 Банком і ТОВ «Інтер ВВ» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №34-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі, еквівалентній 125 000 000 грн. з терміном користування по 03.05.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів (часток в юридичні особі) певного кола осіб (ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Київський ювелірний завод», ПАТ «ЛАСТІВКА», ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ТОВ «Панорама СВ», ПАТ «ТД Артбухта») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Укрінтерзв'язок» - 2 460 000 грн., ТОВ «Перспектива-Інвест» - 1 220 000 грн., ТОВ «Висока вежа» - 28 860 000 грн., ПАТ «КЗ «Будмаш» - 3 755 000 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» - 5 690 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 1 595 000 грн., для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (600 000 доларів США).

25. 19.09.2008 Банком і ТОВ «Компанія «СтарІнвестмент» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №52-08-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 125 000 000 грн. з строком з 19.09.2008 по 30.09.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів (часток в юридичних особі) певного кола осіб (ПАТ «Кримспецсервіс», ЗАТ «Укрфінресурс», ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА», ПАТ «Київський ювелірний завод», ПАТ «ЛАСТІВКА», ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ТОВ «Убік», ПАТ «ТД Артбухта») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Градієнт СВ» - 700 000 грн., ПАТ «ЛАСТІВКА» - 649 000 грн., ТОВ «Будінвестиції» - 1 541 899,86 грн., ТОВ «Перспектива-Інвест» - 2 462 000 грн., ТОВ «Граніт ЛТД» - 3 422 000 грн., ПАТ «Київський ювелірний завод» - 6 000 000 грн., ТОВ «Акталіон» - 3 684 162,84 грн., ТОВ «Укрінтерзв'язок» - 2 509 838,25 грн., ДП «Сервісжитлобуд» - 1 630 000 грн., ТОВ «БК «Резаліт» - 1 343 100 грн., ТОВ «Меридіан плюс» - 1 355 000 грн., ТОВ «Укрсел» - 442 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 1 280 000 грн., ТОВ «Армат СВ» - 1220000 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 1 231 000 грн., ТОВ «Висока вежа» - 1 454 776,53 грн., ТОВ «БК «Тройка» - 1 432 166,12 грн., ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» - 1 599 335,66 грн., ДП УМТЗ ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 3 485 836,06 грн., ТОВ «Арго СП» - 833 000 грн., для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (206200000 доларів США), для розрахунків за власні акції Банку, що належали ОСОБА_25 - відповідачу-25 (11 000 000 грн.)., та для придбання акцій Банку в сумі 1885000 грн.

26. 18.05.2007 Банком і ТОВ «Армат СВ» було укладено кредитний договір №25-07-К, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 125 000 000 грн. до 15.10.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ПАТ «ЛАСТІВКА», ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ПАТ «ТД Артбухта») або повернення грошових коштів за договором доручення на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ПАТ «ЛАСТІВКА» - 600 000 грн., ТОВ «Акталіон» - 800 000 грн, ВАТ «Будмаш» - 3 651 000 грн., ТОВ «Меридіан плюс» - 2216000 грн., ТОВ «Укрінтерпошив» - 1 325 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 1 579 985,10 грн., ТОВ «Висока вежа» - 18 950 127,40 грн., ТОВ «БК «Дивобуд» - 1 281 000 грн., ТОВ «Авангардбудкомплекс» - 1 304 315,41 грн.

27. 16.04.2008 Банком і ТОВ «Будівельна компанія «Дивобуд» було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №39-0 8-КЛ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в національній валюті в сумі 125 000 000 грн. строком з 16.04.2008 по 29.04.2013.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів (часток в юридичній особі) певного кола пов'язаних осіб (ПАТ «Кримспецсервіс», ПАТ «Київський ювелірний завод», ПАТ «ЛАСТІВКА», ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», ТОВ «Панорама СВ», ПАТ «ТД Артбухта») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ТОВ «Антей XXI» - 600 490,16 грн., СП «Імпульс, ЛТД» - 322 127,66 грн., ТОВ «Градієнт СВ» - 700 000 грн., ТОВ «Висока вежа» - 19 071 000 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 1 400 700 грн., для виведення коштів за кордон на рахунок компанії KramdonLimited (2 750 000 доларів США).

28. 03.09.2001 Банком і ДП «Управління матекріально-технічного забезпечення ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» було укладено кредитний договір №2/01-МВ, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в національній валюті в сумі 125 000 000 грн. строком до 21.10.2013 включно.

Отримані за вказаними правочином кредитні кошти було направлено через операції з купівлі цінних паперів певного кола осіб (ВАТ «Будмаш», ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд») або надання (повернення) поворотної фінансової допомоги на погашення існуючої заборгованості інших юридичних осіб перед Банком (ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - 43 365 000 грн., ТОВ «Укрмегаполіс» - 761 646,43 грн., ТОВ «Панорама СВ» - 17 761 646,43 грн., ТОВ «Перспектива- Інвест» - 1 069 276,71 грн., ТОВ «Інтер ВВ» - 590000 грн., ПАТ «Чернігівський янтар» - 17 300 000 грн., ТОВ «Авангардбудкомплекс» - 16150000 грн., ТОВ «Висока вежа» - 22 750 000 грн., ПАТ «Міжнародний дитячий медичний центр «ЧАЙКА» - 282000 грн.).

29. 19.09.2011 Банком і ОСОБА_30 було укладено кредитний договір №219-09-11-Ф, за умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 44 111 802 грн. строком до 07.02.2013 включно.

Таким чином, з поданої суду інформації та документів вбачається, що Банк в особі його керівників та кола працівників, акціонерів, протягом тривалого часу і особливо у період з 2010 по 2012 роки здійснював діяльність щодо кредитування, яка полягала, зокрема, у наданні одним позичальникам грошових коштів у кредит, які, у свою чергу, були джерелом погашення кредитів інших позичальників, що входили в групу позичальників, які НБУ у довідці від 28.12.2012 визначив як акціонерів та пов'язаних з ними осіб…»;

- «…З поданих суду доказів та результатів перевірки, проведеної НБУ (довідка від 28.12.2012) вбачається, що: погашення кредитної заборгованості та заборгованості за нарахованими доходами акціонерів та пов'язаних з ними осіб, здійснювалось за рахунок видачі нових кредитів іншим позичальникам; кредитні кошти були джерелом як для збільшення статутного фонду Банку, так і для викупу акцій у фізичних осіб - акціонерів Банку.

Тобто, Банком здійснювались активні операції з кредитування одних юридичних осіб з метою погашення боргових зобов'язань перед Банком іншими юридичними особами за рахунок кредитних коштів самого Банку, через операції з цінними паперами обмеженого кола емітентів, надання або повернення фінансової допомоги, оплати та повернення коштів за договорами доручення, купівлі-продажу майна.

Фактично кошти до Банку не надходили, а погашення заборгованості перед Банком відбувалось за рахунок його ж кредитних коштів.

Вказані дії створювали фіктивну уяву про якість обслуговування активних операцій такими контрагентами (заборгованість яких погашалась), формування доходів в Банку, а фактично приховування проблемності таких кредитів, самого Банку та виводились кошти Банку залучені у вкладників Банку.

Наслідком зазначених вище операцій, стало те, що заборгованість позичальників, які мали реальні активи було погашено, а боржниками перед Банком залишились юридичні особи, які не мали належних активів для виконання зобов'язань з погашення кредитів, а отже фактичну вигоду від таких операцій отримали акціонери та особи, які мали істотну участь у Банку та мали реальний вплив, як на діяльність відповідної групи компаній так і самого Банку.

Дії відповідальних осіб супроводжувались приховуванням реальної ситуації щодо стану активів та ліквідності Банку шляхом неадекватної оцінки фінансового стану позичальників, неправильного визначення стану обслуговування боргу, неправомірне підвищення категорії кредитної операцій, що по суті свідчить про свідомий характер таких дій.

Керівництвом Банку та відповідальними особами були проігноровані вимоги НБУ, вказані у довідках за результатами перевірок (від 30.05.2011 №42-108/7127БТ, від 21.02.2012 №42-108/2495БТ, від 24.05.2012 №42-108/7771БТ, від 27.11.2012 №42-108/18615БТ), щодо зменшення кредитування акціонерів, вони не були виконані, продовжувались дії щодо кредитування акціонерів та пов'язаних осіб.

У протоколі наради в НБУ з керівництвом Банку від 19.04.2012 зафіксовано те, що показники програми фінансового оздоровлення Банку не відповідають його реальному фінансовому стану, заборгованість акціонерів в 1,6 рази перевищує обсяг статутного капіталу Банку, а тому необхідно зменшити обсяги кредитування акціонерів.

Незадовільна якість активів призвела до необхідності станом на 01.11.2012 доформувати резерви під активні операції на суму 1 885,7млн.грн., а отже, і від'ємного значення регулятивного капіталу (НІ) та економічних нормативів, що розраховуються на його основі (Н2, НЗ, Н7, Н8, Л13-1, Л13-2) що свідчить про те, що Банк здійснював ризикову діяльність, яка загрожувала інтересам вкладників та інших кредиторів Банку, мало високий ризик ліквідності та було неспроможне своєчасно виконувати зобов'язання перед вкладниками та кредиторами, його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ.

Відповідальними особами є члени Кредитного комітету, Правління Банку, Наглядової ради Банку ( ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 ), а також особи, які мали істотну участь у Банку ( ОСОБА_25 , ОСОБА_1 ), які також були обізнаними про відповідні дії керівництва Банку, виступали поручителями (майновими поручителями) по зобов'язанням акціонерів Банку та пов'язаних з ними особами, отримали кошти за акції Банку викуплені у них за рахунок кредитних коштів Банку, що свідчить про те, що шкода була завдана спільними діями вказаних осіб…»;

- «…Будучи обізнаними про ситуацію, яка склалася з фінансовим станом Банку та виявлені НБУ порушення, які були вказані неодноразово у відповідних довідках, членами Наглядової ради та Правління Банку протягом листопада 2012 року були прийняті рішення, на підставі яких виведено із забезпечення (розірвано договори застави) ліквідну заставу:

- іпотеку нерухомого майна, майнових поручителів: ТОВ «Армат СВ» за кредитною лінією позичальника ОСОБА_31 , а саме: майновий комплекс виробнича база загальною площею 3 354,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 19 371,2 тис.грн.; ПАТ «Ластівка» за кредитною лінією позичальника ТОВ «Інтер ВВ», а саме: 13 житлових будинків та земельних ділянок в АДРЕСА_2 , заставною вартістю 79 188,7 тис.грн;

- майнові права на грошові кошти (депозити) майнових поручителів ПАТ «Чернігівський Янтар» (9 172,0 тис.грн.), ТОВ «БК «Тройка» (1 423,0 тис.грн.), ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» (3 337,5 тис.грн.) за кредитною лінією ТОВ «ФГ «Альтернативні технології»;

- майнові права на грошові кошти (депозити) ТОВ «ФГ «Альтернативні технології» (40566 тис. грн.) за власною кредитною лінією;

- майнові права на грошові кошти (депозити) ТОВ «СТН ЕССЕТ Менеджмент» (52880,0 тис. грн.) за власною кредитною лінією.

- здійснено заміну об'єктів іпотеки на твори образотворчого мистецтва, а саме виведено із застави:

комплекс будівель ПАТ «МДМЦ «Чайка» (м. Євпаторія) заставною вартістю 250482,8 тис. грн., застава за кредитами ТОВ «Українські ювеліри» та ТОВ «Антей XXI»;

нежитлову нерухомість за адресою: АДРЕСА_3 , заставною вартістю 155555 тис. грн., власник ОСОБА_1 - майновий поручитель за кредитами ТОВ «Нова будівельна компанія», ТОВ «Градієнт СВ».

Вказані правочини в силу статті 38 Закону повинні були бути предметом оцінки Фонду у зв'язку з їх нікчемністю.

Щодо введення в заставу замість нерухомого майна творів образотворчого мистецтва, то слід вказати, що такі дії були нелогічними та занадто ризикованими.

Так, твори образотворчого мистецтва були оцінені у 5 412 076 672 грн. згідно з експертною оцінкою від 29.11.2011, яка була проведена експертом ТОВ «Артаналітікс».

Разом з тим, в рамках процедури банкрутства ТОВ «Музей сучасного образотворчого мистецтва України» (справа №910/23462/14) 05.01.2016 відбувся аукціон за результатами якого, предмети образотворчого мистецтва та графіки у загальній кількості 4 651 штук, що є предметом забезпечення і забезпечують вимоги заставодержателя (Банку) були реалізовані всього за 16 328 818,10 грн.

Якщо матеріальна цінність творів образотворчого мистецтва у 2011 році дійсно складала б 5 412 076 672 грн., то природнім був би порядок речей, за яким у 2016 році вони були б реалізовані в рамках цієї суми з незначним дисконтуванням, а не в 331 раз менше ніж вартість, визначена оцінкою.

Проведення керівниками Банку ризикової діяльності щодо кредитування акціонерів та групи пов'язаних з ними компаній, призвело до відсутності у Банку коштів для виконання своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами, порушення нормативів адекватності капіталу, ліквідності, максимального розміру кредитного ризику, віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, та завдання шкоди Банку (понесення втрат) та його кредиторам.

Сукупність обставин встановлених свідчить про те, що пов'язаними особами Банку (власниками істотної участі та керівниками) не було забезпечено здійснення Банком діяльності у відповідності до нормативів НБУ, вимог чинного законодавства України, а здійснення активних операцій направлених на задоволення потреб акціонерів та групи пов'язаних з ними компаній, виведення ними коштів на рахунки офшорних компаній, призвели до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов'язань перед вкладниками та визнання банку неплатоспроможним.

Допущені відповідачами порушення в діяльності Банку свідчать про протиправність їх поведінки.

Твердження про відсутність вини та самої шкоди, причинно-наслідкової шкоди спростовуються встановленими вище обставинами.

Та діяльність, яка велася Банком, зокрема у період 2011-2012 років, і стала причиною його неплатоспроможності, ліквідації та залишення незадоволеними вимог на суму 2 679 888 731,86 грн.

Відповідачі, як керівники, особи, які приймали рішення щодо його діяльності та акціонери з істотною часткою, володіли повною інформацією про стан Банку, порушення, які виявлялися НБУ тривалий час, вчиняли дії, які не лише не покращували ситуацію, що склалася, не усували допущені порушення, а навпаки були спрямовані на задоволення інтересів конкретних юридичних і фізичних осіб.

Оскільки шкода АТ «Банк «Таврика» та його кредиторам завдана саме внаслідок дій пов'язаних осіб по проведенню активних операцій (кредитування акціонерів та пов'язаних з ними осіб для задоволення їх фінансових потреб із значною концентрацією ризиків, в тому числі щодо забезпечення), наслідком яких стало неповернення кредитів такими позичальниками, то зазначені обставини свідчать про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Разом з тим, збитки від описаних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а суб'єктний склад учасників, загальна подібність схем кредитування, суми операцій, відсутність забезпечення, концентрацію кредитного ризику через пов'язаність боржників та численні факти прийняття Кредитним комітетом, Правлінням та Наглядовою радою Банку одноголосних необґрунтованих рішень на користь пов'язаних позичальників, що прямо суперечило інтересам Банку, не можуть бути пояснені «кризовими явищами в економіці», «випадковим збігом обставин», тощо.

Рішення Кредитного комітету, Правління та Наглядової ради Банку мали своїм наслідком неможливість погасити заборгованість групи компаній-позичальників перед Банком, що і стало причиною недостатності майна неплатоспроможного Банку та завдання збитків кредиторам Банку, чиї вимоги не бути задоволені через недостатність майна Банку.

Слід зазначити, що факти неадекватного визначення класу позичальників на основі оцінки їх фінансового стану, неправильного визначення стану обслуговування боргу, неправомірного підвищення категорії кредитної операції, передавання, як інвестору, коштів у будь-якій формі протягом дії договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу, а також подання до НБУ недостовірної звітності (в тому числі щодо розмішених коштів в MeinlBank AG), що не відображала реальний стан ліквідності та платоспроможності Банку, та призводила до суттєвого викривлення показників його фінансового стану, свідчать про те, що наміри пов'язаних осіб Банку носили характер свідомих, умисних дій…».

Звертаючись до суду з цим позовом у справі №910/18526/21, позивач зазначає, що судами у справі №910/12803/18 було встановлено факт заподіяння відповідачами шкоди банку в загальному розмірі 2 679 888 731,86 грн., а також що є доведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення в їх діях та солідарний характер їх обов'язку з відшкодування шкоди. Крім того, на думку позивача, судами встановлено факт доведення відповідачами АТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможності, приховування реального фінансового стану банківської установи, а також встановлено остаточний обсяг незадоволених вимог кредиторів, який так само становив 2 679 888 731,86 грн. Разом з тим у задоволенні позовних вимог Фонду як ліквідатора АТ «Банк «Таврика» в рамках справи №910/12803/18 відмовлено через пропущення позивачем строку позовної давності.

30.06.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» (набув чинності 05.08.2021), відповідно до якого ст. 53 Господарського процесуального кодексу України доповнено ч. 6 такого змісту: «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку».

Цим же Законом було внесено зміни до абз. 15 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 цього Закону (в редакції від 05.08.2021) у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до:

пов'язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку;

та/або пов'язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Абз. 4-5 ч. 6 ст. 52 Закону (доповнено на підставі законодавчих змін, що набрали чинності 05.08.2021) визначають, що особи, зазначені у ч. 5 цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність.

У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п'ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову.

Згідно ч. 7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (доповнено на підставі законодавчих змін, що набрали чинності 05.08.2021) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Звертаючись 02.11.2021 до суду з цим позовом, Фонд зазначає, що після припинення АТ «Банк «Таврика» вимоги 6898 кредиторів цього банку, в т.ч. і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, залишились незадоволеними на загальну суму 2 679 888 731,86 грн, наголошує на тому, що саме відповідачі довели АТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможності, що призвело до заподіяння шкоди (збитків) його кредиторам, а тому Фонд просить відшкодувати заподіяну шкоду (збитки) в розмірі незадоволених кредиторських вимог, що залишились після завершення ліквідації банку, в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 5 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (як субсидіарних боржників).

Оскільки зазначені вимоги не були задоволені пов'язаними з банком особами (власниками істотної участі та керівниками), Фонд гарантування звернувся до суду з цим позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду у розмірі 2 6749 888 731,86 грн. у порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 5 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Статтею 63 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на 2012 рік) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зазначив, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до збитків підприємству й зобов'язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства (Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на 2012 рік) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно із частинами другою та третьою статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на 2012 рік) органом управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на 2012 рік) до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

За змістом статті 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на 2012 рік) правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Статтею 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 рік) передбачено, що при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані:

- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;

- приймати рішення в межах наданих повноважень;

- не використовувати службове становище у власних інтересах;

- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 рік) містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов'язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.

Банк зобов'язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема з урахуванням статті 36 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частинами п'ятою та сьомою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 рік) закріплено, що банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 зазначено наступне.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі - Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція (в редакції, що діяла протягом 2012-2013 років) встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності (розд. І).

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.

Розділ VI Інструкції №368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (пункт 1.1. розд. VI Інструкції №368).

Кредитоспроможність - наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов'язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов'язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п. 1.7 гл.1. розд. І).

Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п'яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення / здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (п.1.8 гл.1. розд.І).

Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (п.1.9 гл.1. розд.І).

Операції з видання кредитів, придбання банком облігацій (боргових цінних паперів), врахування векселя є кредитними операціями, ризиками за якими має управляти банк.

У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов'язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п.2.4).

Стаття 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) містить вимоги до керівників банків. Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: 1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 3) бездоганна ділова репутація. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це НБУ. Голова правління (ради директорів) банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

Керівники банку зобов'язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Ця ж норма (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/11371/18 зазначено, що у період 2011-2014 років члени кредитного комітету за відсутності у них статусу члена правління не належали до категорії керівників банку. Однак, відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства". Тобто, члени кредитного комітету, які не входили до складу правління, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом відповідного банку.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зроблено висновок, відповідно до якого неплатоспроможність банку є наслідком як їх активних дій (ухвалення рішень, підписання договорів), так і пасивної бездіяльності. При цьому немає значення, на яку суму і які саме договори погодив чи підписав кожний з відповідачів.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, яке було залишено без змін постановою Верховного Суду від 01.10.2021 у справі №910/12803/18, було встановлено факти протиправної поведінки відповідачів та заподіяної ними шкоди, а саме:

Під час розгляду справи №910/12803/18 судом першої інстанції, встановлено, що «…Банк в особі його керівників та кола працівників, акціонерів, протягом тривалого часу і особливо у період з 2010 по 2012 роки здійснював діяльність щодо кредитування, яка полягала, зокрема, у наданні одним позичальникам грошових коштів у кредит, які, у свою чергу, були джерелом погашення кредитів інших позичальників, що входили в групу позичальників, які НБУ у довідці від 28.12.2012 визначив як акціонерів та пов'язаних з ними осіб.».

З поданих суду доказів та результатів перевірки, проведеної НБУ (довідка від 28.12.2012) місцевим господарським судом під час розгляду справи №910/12803/18 встановлено, що погашення кредитної заборгованості та заборгованості за нарахованими доходами акціонерів та пов'язаних з ними осіб, здійснювалось за рахунок видачі нових кредитів іншим позичальникам, кредитні кошти були джерелом як для збільшення статутного фонду Банку, так і для викупу акцій у фізичних осіб - акціонерів Банку. Тобто, Банком здійснювались активні операції з кредитування одних юридичних осіб з метою погашення боргових зобов'язань перед Банком іншими юридичними особами за рахунок кредитних коштів самого Банку, через операції з цінними паперами обмеженого кола емітентів, надання або повернення фінансової допомоги, оплати та повернення коштів за договорами доручення, купівлі-продажу майна.

Судом встановлено, що фактично кошти до Банку не надходили, а погашення заборгованості перед Банком відбувалось за рахунок його ж кредитних коштів.

Вказані дії створювали фіктивну уяву про якість обслуговування активних операцій такими контрагентами (заборгованість яких погашалась), формування доходів в Банку, а фактично приховування проблемності таких кредитів, самого Банку та виводились кошти Банку залучені у вкладників Банку.

Наслідком зазначених вище операцій, стало те, що заборгованість позичальників, які мали реальні активи було погашено, а боржниками перед Банком залишились юридичні особи, які не мали належних активів для виконання зобов'язань з погашення кредитів, а отже фактичну вигоду від таких операцій отримали акціонери та особи, які мали істотну участь у Банку та мали реальний вплив, як на діяльність відповідної групи компаній так і самого Банку.

Дії відповідальних осіб супроводжувались приховуванням реальної ситуації щодо стану активів та ліквідності Банку шляхом неадекватної оцінки фінансового стану позичальників, неправильного визначення стану обслуговування боргу, неправомірне підвищення категорії кредитної операцій, що по суті свідчить про свідомий характер таких дій.

Керівництвом Банку та відповідальними особами були проігноровані вимоги НБУ, вказані у довідках за результатами перевірок (від 30.05.2011 №42-108/7127БТ, від 21.02.2012 №42-108/2495БТ, від 24.05.2012 №42-108/7771БТ, від 27.11.2012 №42-108/18615БТ), щодо зменшення кредитування акціонерів, вони не були виконані, продовжувались дії щодо кредитування акціонерів та пов'язаних осіб.

У протоколі наради в НБУ з керівництвом Банку від 19.04.2012 зафіксовано те, що показники програми фінансового оздоровлення Банку не відповідають його реальному фінансовому стану, заборгованість акціонерів в 1,6 рази перевищує обсяг статутного капіталу Банку, а тому необхідно зменшити обсяги кредитування акціонерів.

Незадовільна якість активів призвела до необхідності станом на 01.11.2012 доформувати резерви під активні операції на суму 1 885,7 млн. грн, а отже, і від'ємного значення регулятивного капіталу (НІ) та економічних нормативів, що розраховуються на його основі (Н2, НЗ, Н7, Н8, Л13-1, Л13-2) що свідчить про те, що Банк здійснював ризикову діяльність, яка загрожувала інтересам вкладників та інших кредиторів Банку, мало високий ризик ліквідності та було неспроможне своєчасно виконувати зобов'язання перед вкладниками та кредиторами, його діяльність не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ.

Місцевим господарським судом під час розгляду справи №910/12803/18 встановлено, що відповідальними особами є члени кредитного комітету, правління Банку, наглядової ради Банку ( ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 ), а також особи, які мали істотну участь у Банку ( ОСОБА_25 , ОСОБА_1 ), які також буди обізнаними про відповідні дії керівництва Банку, виступали поручителями (майновими поручителями) по зобов'язанням акціонерів Банку та пов'язаних з ними особами, отримали кошти за акції Банку викуплені у них за рахунок кредитних коштів Банку, що свідчить про те, що шкода була завдана спільними діями вказаних осіб.

Також судом першої інстанції було досліджено долучені до матеріалів справи копії протоколів засідань правління Банку, кредитного комітету та наглядової ради та встановлено, що всі учасники засідань голосували за рішення, які приймалися на засіданнях одноголосно "за", тобто відповідальні особи діяли цілеспрямовано спільно, і жодна особа, яка була причетна до керівництва Банком не заявила про свої зауваження щодо сумнівних рішень з кредитування чи продовження кредитів, тощо.

Так, надаючи правову оцінку діям та бездіяльності відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов'язків, судом першої інстанції під час розгляду справи №910/12803/18 було встановлено порушення відповідачами у певні періоди перебування їх на відповідних посадах, статей 43, 44 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Положення про правління, положення Статуту, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Положення про наглядову раду, Положення про кредитний комітет. Натомість судом апеляційної інстанції зазначених висновків місцевого господарського суду не спростовано.

Також судом першої інстанції встановлено, що будучи обізнаними про ситуацію, яка склалася з фінансовим станом Банку та виявлені НБУ порушення, які були вказані неодноразово у відповідних довідках, членами наглядової ради та правління Банку протягом листопада 2012 року були прийняті рішення, на підставі яких виведено із забезпечення (розірвано договори застави) ліквідну заставу:

- іпотеку нерухомого майна, майнових поручителів: ТОВ «Армат СВ» за кредитною лінією позичальника ОСОБА_31 , а саме: майновий комплекс виробнича база загальною площею 3 354,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 19 371,2 тис.грн.; ПАТ «Ластівка» за кредитною лінією позичальника ТОВ «Інтер ВВ», а саме: 13 житлових будинків та земельних ділянок в м. Ірпінь по вул. Ломоносова, заставною вартістю 79 188,7 тис.грн;

- майнові права на грошові кошти (депозити) майнових поручителів ПАТ «Чернігівський Янтар» (9 172,0 тис.грн.), ТОВ «БК «Тройка» (1 423,0 тис.грн.), ТОВ «Компанія «Будспецавтоматика» (3 337,5 тис.грн.) за кредитною лінією ТОВ «ФГ «Альтернативні технології»;

- майнові права на грошові кошти (депозити) ТОВ «ФГ «Альтернативні технології» (40566 тис. грн.) за власною кредитною лінією;

- майнові права на грошові кошти (депозити) ТОВ «СТН ЕССЕТ Менеджмент» (52880,0 тис. грн.) за власною кредитною лінією.

- здійснено заміну об'єктів іпотеки на твори образотворчого мистецтва, а саме виведено із застави:

комплекс будівель ПАТ «МДМЦ «Чайка» (м. Євпаторія) заставною вартістю 250482,8 тис. грн., застава за кредитами ТОВ «Українські ювеліри» та ТОВ «Антей XXI»;

нежитлову нерухомість за адресою: АДРЕСА_3 , заставною вартістю 155555 тис. грн., власник ОСОБА_1 - майновий поручитель за кредитами ТОВ «Нова будівельна компанія», ТОВ «Градієнт СВ».

Щодо введення в заставу замість нерухомого майна творів образотворчого мистецтва, місцевим господарським судом під час розгляду справи №910/12803/18 встановлено наступне.

Твори образотворчого мистецтва були оцінені у 5 412 076 672 грн згідно з експертною оцінкою від 29.11.2011, яка була проведена експертом ТОВ "Артаналітікс".

Разом з тим, в рамках процедури банкрутства ТОВ "Музей сучасного образотворчого мистецтва України" (справа №910/23462/14) 05.01.2016 відбувся аукціон за результатами якого, предмети образотворчого мистецтва та графіки у загальній кількості 4 651 штук, що є предметом забезпечення і забезпечують вимоги заставодержателя (Банку) були реалізовані всього за 16 328 818,10 грн.

Якщо матеріальна цінність творів образотворчого мистецтва у 2011 році дійсно складала б 5 412 076 672 грн, то природнім був би порядок речей, за яким у 2016 році вони були б реалізовані в рамках цієї суми з незначним дисконтуванням, а не в 331 раз менше ніж вартість, визначена оцінкою.

Сукупність встановлених судом першої інстанції обставин під час розгляду справи №910/12803/18 свідчить про те, що пов'язаними особами Банку (власниками істотної участі та керівниками) не було забезпечено здійснення Банком діяльності у відповідності до нормативів НБУ, вимог чинного законодавства України, а здійснення активних операцій направлених на задоволення потреб акціонерів та групи пов'язаних з ними компаній, виведення ними коштів на рахунки офшорних компаній, призвели до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов'язань перед вкладниками та визнання банку неплатоспроможним.

Відповідачі, як керівники, особи, які приймали рішення щодо його діяльності та акціонери з істотною часткою, володіли повною інформацією про стан Банку, порушення, які виявлялися НБУ тривалий час, вчиняли дії, які не лише не покращували ситуацію, що склалася, не усували допущені порушення, а навпаки були спрямовані на задоволення інтересів конкретних юридичних і фізичних осіб.

До того ж, місцевим господарським судом встановлено, що факти неадекватного визначення класу позичальників на основі оцінки їх фінансового стану, неправильного визначення стану обслуговування боргу, неправомірного підвищення категорії кредитної операції, передавання, як інвестору, коштів у будь-якій формі протягом дії договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу, а також подання до НБУ недостовірної звітності (в тому числі щодо розмішених коштів в Meinl Bank AG), що не відображала реальний стан ліквідності та платоспроможності Банку, та призводила до суттєвого викривлення показників його фінансового стану, свідчать про те, що наміри пов'язаних осіб Банку носили характер свідомих, умисних дій.

Колегія суддів Верховного Суду під час касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, у постанові від 07.10.2021 погодилась із вищевикладеними висновками суду першої інстанції, що відповідачами була завдана шкода у заявленій Фондом сумі 2 679 888 731,86 грн.

Колегія суддів, під час перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/18526/21, зазначає, що процесуальне судочинство визначає основне правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Правова доктрина виокремлює наступні ознаки преюдиції:

- зазначені обставини беруться до уваги, коли вони встановлені не лише рішенням суду окремої юрисдикції (окремо господарським або адміністративним судом), але й рішенням суду іншої ланки судової системи;

- судове рішення повинно бути таким, що набрало законної сили;

- під рішенням маються на увазі також проміжні та допоміжні акти, у випадку, якщо в них належним чином розглянуто спірне питання;

Сторонами у справі мають бути ті ж особи/особа, стосовно яких встановлено обставини, однак суб'єктний склад сторін у справі не обов'язково має бути повністю тотожним (постанова Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-490цс17); у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, вникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.

Отже, преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду у справі №234/16272/15-ц).

У дослідженні обставин даної справи № 910/18526/21 суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність розмежування самого поняття встановлених судом фактів та обставин від їх юридичної оцінки, наданої судом, стосовно якої преюдиція законом не передбачена.

Безпосередність дослідження та встановлення судом обставин як умова надання їм преюдиціального значення в іншій справі була і залишається нечіткою вимогою. Формальні, зовнішні ознаки її виконання (формулювання, якими суд описує встановлення певних обставин,і навіть посилання на докази, оцінені судом для встановлення цих обставин) самі собою не є достатнім критерієм для визначення того, чи може бути надане преюдиціальне значення викладеним у судовому рішенні фактам.

Обов'язковість фактів, встановлених в одній судовій справі, для вирішення іншої справи, слід встановлювати із з'ясуванням співвідношення доктрини про преюдицію з принципом resjudicata та окресленням умов, за яких фактам може бути надане преюдиціальне значення.

У постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 Велика Палата Верховного Суду розтлумачила правила про преюдицію таким чином: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи" (пункт 32 постанови). Вказана постанова наголошує на безпосередності дослідження і встановлення судом обставин як умов надання їм преюдиціального значення, адже це у процесуальному законі не закріплено.

Про розмежування обставин і їх правової оцінки, а також про необхідність участі особи, стосовно якої встановлено певну обставину, як умову її преюдиціального значення вказано безпосередньо у процесуальному законі.

Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц виклала такі висновки: "Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні, тому немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. У разі преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображено в мотивувальній частині судового акта".

Також у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 Верховний Суд, відзначаючи преюдиціальні факти серед підстав звільнення від обов'язку доказування, водночас вказав на те, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суд у цій постанові наголосив на тому, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад справи. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Таким чином, преюдиціальність стосується виключно фактів, а не правовідносин.

Чинним процесуальним законодавством та правовою доктриною преюдиційності не передбачається наявність сумніву у забезпеченні змагальності в більш ранній цивільній чи господарській справі і на цій підставі заперечення преюдиції в наступній цивільній або господарській справі з огляду на те, що стандарти доведення в цих процесах значною мірою близькі, а дія принципу resjudicata виключатиме стосовно чинного судового рішення сумніви як з приводу змісту самого вольового акту, так і з приводу дотримання процесуальних вимог, у рамках яких суд прийняв рішення.

Преюдиційність у процесуальному праві має вираження у вигляді обов'язку суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дає змогу уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу й засобів

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням у справі №910/12803/18 у частині завдання відповідачами шкоди у заявленій Фондом сумі 2 679 888 731,86 грн., є преюдиційними для розгляду справи №910/18526/21, а тому повторному доказуванню не підлягають.

Також, судом першої інстанції при проголошені рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №910/12803/18, встановлено таке:

«Реєстр акцептованих вимог кредиторів банку було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду 08.07.2013, тоді як акт за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси Банку (рішення оформлено протоколом від 23.09.2013 № 100/13), як встановлено місцевим господарським судом, Фондом було затверджено 23.09.2013.

Тобто, як встановлено судом першої інстанції та, приймаючи до уваги правовий висновок Великої Палати у справі №910/11027/18 щодо початку перебігу позовної давності у подібних правовідносинах, саме з 23.09.2013 Фонд обізнаний про те, що задоволення всіх зобов'язань Банку неможливо і шкоду вже завдано.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачами у справі до винесення рішення судом першої інстанції заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що строк позовної давності сплинув 23.09.2016, з даним позовом Фонд звернувся лише 25.09.2018, тобто після сплину позовної давності, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновків про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності. При цьому судом першої інстанції враховано, що Фондом не було надано ні заяви про поновлення строків позовної давності, ні підтвердження наявності поважних причин пропущення позовної давності.».

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, у зв'язку із чим колегія суддів зазначає, що та обставина, що строк позовної давності сплинув 23.09.2016 не потребує повторному доказуванню та встановленню.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що відповідачами у справі №910/18526/21 також було заявлено про сплив строку позовної давності для звернення з відповідним позовом.

Фондом, у свою чергу зазначено, що 30.06.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» (набув чинності 05.08.2021), відповідно до якого ст. 53 Господарського процесуального кодексу України доповнено ч. 6 такого змісту: «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку».

Цим же Законом було внесено зміни до абз. 15 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 цього Закону (в редакції від 05.08.2021) у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до:

пов'язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку;

та/або пов'язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Абз. 4-5 ч. 6 ст. 52 Закону (доповнено на підставі законодавчих змін, що набрали чинності 05.08.2021) визначають, що особи, зазначені у ч. 5 цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність.

У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п'ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову.

Згідно ч. 7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (доповнено на підставі законодавчих змін, що набрали чинності 05.08.2021) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Щодо посилання позивача/скаржника на положення ч. 7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 30.06.2021, згідно яких Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність), судова колегія зазначає наступне.

Зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на які посилається позивач, були прийняті лише 30.06.2021, тобто майже через 5 років після спливу строку позовної давності щодо стягнення шкоди з відповідачів у даній справі.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.09.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

У правовій позиції зазначеній у Постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 № 6-209цс14 зроблено висновок, що вирішення судом справ здійснюється на підставі актів цивільного законодавства, які є чинними на час виникнення спірних правовідносин (стаття 58 Конституції України, стаття 5 Цивільного кодексу України). У разі заявлення стороною у спорі про застосування позовної давності до правовідносин, які на час їх виникнення, регулювалися нормами матеріального права, до яких згодом внесені зміни, вважається, що застосуванню підлягає та норма права, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Також позивач вважає, що всі частини ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нормами процесуального права, та мають застосовуватись в редакції на час вчинення процесуальної дії - подання позову.

Судова колегія не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд, як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду), мають застосовуватися редакції ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій. Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність " щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак до них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-3п/1997 від 13 травня 1997 року).

Отже, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах, які виникли у 2010 - 2012 роках.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладені у пунктах 131 - 148 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Вказане підтверджується і висновками Великої Палати Верховного Суду. Так у висновках, викладених у постановах ВП ВС від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 вказано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача, згідно з приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк позовної давності було пропущено з поважних причин.

Отже, встановлене у ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» право Фонду звертатися до суду з відповідним позовом - є нормою процесуального характеру, подання відповідного позову є процесуальним правом позивача. Проте визначення вказаною нормою кола осіб, підстав відповідальності, а так само і встановлення спеціального строку позовної давності - є нормами матеріального права, у зв'язку чим доводи позивача в частині застосування норм чинних на момент звернення позивача до суду, судовою колегією не приймаються до уваги.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вказаною нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме: передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні. При цьому норма частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України поширюється як на загальну, так і спеціальну позовну давність

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. При цьому суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 19.09.2018 у справі №906/373/17.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За умовами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні.

Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 261 вказаного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, загальне правило про початок перебігу позовної давності, яке міститься у статті 261 Цивільного кодексу України, встановлює три можливі варіанти:

- коли особа довідалася про порушення свого права;

- коли особа могла довідатися про порушення свого права;

- коли особа довідалася про порушника свого права.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

Таким чином, як зазначалося раніше, важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.

Відповідно до статті 48 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.

Установлений статтею 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).

Як встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 07.10.2021, реєстр акцептованих вимог кредиторів банку було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду 08.07.2013, тоді як акт за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси Банку (рішення оформлено протоколом від 23.09.2013 № 100/13), як встановлено місцевим господарським судом, Фондом було затверджено 23.09.2013.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду у справі №910/11027/18 висловила правову позицію, відповідно до якої, якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.

Якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.

Відповідно до статті 48 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.

Установлений статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).

Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 25.05.20201 у справі №910/11027/18 дійшла висновку, що у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, як встановлено судом першої інстанції та, приймаючи до уваги правовий висновок Великої Палати у справі №910/11027/18 щодо початку перебігу позовної давності у подібних правовідносинах, саме з 23.09.2013 Фонд обізнаний про те, що задоволення всіх зобов'язань Банку, зокрема перед кредиторами, неможливо і шкоду вже завдано.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що позивачем як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не було заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, оскільки останній вважав вказаний строк не пропущеним.

Враховуючи, що строк позовної давності сплинув 23.09.2016, з даним позовом Фонд звернувся лише у листопаді 2021, тобто після сплину строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск строку позовної давності, у зв'язку із чим мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі №910/18526/21 підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини в редакції даної постанови.

При цьому, колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що з огляду на предмет заявленого позову та обставини, які підлягали встановленню та доказуванню в даній справі, місцевим господарським судом безпідставно надано оцінку в оскаржуваному рішенні діяльності Національного банку України та зазначено про те, що бездіяльність в частині неналежного контролю з боку останнього має свої негативні наслідки у вигляді доведення Банку до неплатоспроможності, а відтак, вказаний висновок суду першої інстанції підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2019 у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 задоволенню не підлягає. Резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 підлягає зміні, у редакції даної постанови.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/18526/21 - залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/18526/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 30.11.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич