Справа № 202/20767/23
Провадження № 1-кс/202/9507/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого СВ ВП № 3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 24.11.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052420000389, у відношенні:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Некрасовка Совєтського району АР Крим, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Старший слідчий СВ ВП № 3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят ) днів без визначення розміру застави, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що слідчими слідчого відділення відділу поліції №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, під процесуальним керівництвом Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023052420000389 від 24 листопада 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Солдат ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 28, 29, 31, 32, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23 листопада 2023 року приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_3 , під час сварки з сержантом резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_8 , будучи обуреним тим, що останній не виконав свою обіцянку щодо розпалювання печі для обігріву приміщення, діючи з прямим умислом, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, без будь-яких вагань, взяв у праву руку з поверхні холодильника розкладний ніж чорно-зеленого кольору типу «метелик», який за своїми конструктивними особливостями має колючо-ріжучі функції та з близької відстані, наніс 1 (один) удар ножем в район лівої частини грудної клітини, чим спричинив сержанту ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді колото-різаного, проникаючого, ножового поранення грудної клітини з ушкодженням серця, від яких сержант ОСОБА_8 помер на місці події, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
24 листопада 2023 року солдата ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25 листопада 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду, допитами свідків, протоколами слідчих експериментів та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідка, який разом з ним проходить військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосереднього свідка, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого, в умовах воєнного стану та бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного, тим самим утворюють склади кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 407 та ч.4 ст. 408 КК України.
Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не запобігає ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що в результаті протиправних дій ОСОБА_4 загинула людина, наявність наведених ризиків та ризик летальності, що створює підозрюваний в зв'язку з його доступом до зброї, визначення альтернативного запобіжного заходу може мати вкрай негативні наслідки для життя та здоров'я свідків у кримінальному провадженні, в зв'язку з чим, відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України визначення є підозрюваному ОСОБА_4 застави у вказаному кримінальному провадженню буде незаконним та необґрунтованим.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Крім того, бажання ОСОБА_4 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов'язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_4 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_4 .
Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв'язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
В ході розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, також, з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, просила не визначати підозрюваному розмір застави.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та підтримав позицію свого захисника.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема: протоколом огляду, допитами свідків, протоколами слідчих експериментів та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, характер та зухвалість інкримінованого злочину проти життя та здоров'я, який вчинено в умовах воєнного стану.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на свідків, на думку слідчого судді, є доведеним, оскільки підозрюваному відомі анкетні дані свідків, в зв'язку з чим, перебуваючи на свободі, підозрюваний може шляхом погроз чи вмовлянь впливати на свідків з метою уникнення покарання.
Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може, з метою переховуватись від органів досудового розслідування, може залишити розташування військової частини та вчинити інший злочин пов'язаний з військовою службою.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що ризик можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному правопорушенні іншим чином, слідчим та прокурором необґрунтовані та наразі нічим не підтверджені.
Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення - підозра достатньо обґрунтована;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується - інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного - ОСОБА_4 є особою молодого віку та має задовільний стан здоров'я;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців - підозрюваний неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний є військовослужбовцем;
6) репутацію підозрюваного - даних щодо негативної репутації підозрюваного не надано;
7) майновий стан підозрюваного - є військовослужбовцем, отримує дохід;
8) наявність судимостей у підозрюваного - раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше - даних щодо недотримання умов запобіжних заходів не надано;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - дані відсутні;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини - розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено.
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї - не встановлено.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м'якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.
З урахуванням особи підозрюваного, який раніше не судимий, але ж підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м'якого запобіжного заходу, оскільки застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, фактично не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч.ч. 1,3, 5 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Разом з цим, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів по 22 січня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді діє по 22 січня 2024 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1