Справа № 148/299/23
Провадження №2/148/247/23
РІШЕННЯ
Іменем України
23 листопада 2023 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу, і скасування права власності, за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , свідка - ОСОБА_4 , -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу, і скасування права власності, мотивуючи свої вимоги, тим, що 16.02.2001 18 сесією 23 скликання Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району прийнято рішення про наділення земельної ділянки в розмірі 0.08 га - ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 ) із земель запасу Кирнасівської селищної ради. Після отримання у користування даної земельної ділянки ОСОБА_1 провів висадку дерев різних порід.
У подальшому позивачем виявлено, що ОСОБА_3 проводить зрізання дерев на земельній ділянці, яка йому наділена та повідомив про це орган місцевого самоврядування.
Із відповіді Тульчинської міської ради стало відомо, що 05.06.2020 здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з цільовим призначенням (01.05) для ведення індивідуального садівництва загальною площею 0,12 га, з кадастровим номером 0524355300:04:004:0121, яка розташована за межами смт. Кирнасівка, Тульчинського району Вінницької області. Дану земельну ділянку надано у власність Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області.
Земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_3 , повністю збігається із земельною ділянкою наданою в користування ОСОБА_1 .
Набуття в користування земельної ділянки позивачем відбулося на підставі ч. 1 ст. 19 3К України (чинного на час набуття права). Рішення про відібрання земельної ділянки в ОСОБА_1 не приймалося.
Оскільки, були порушені вимоги ст. 118, 186 ЗК України то наказ ГУ Держгеокадастру про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки кадастровий номер 0524355300:04:004:0121 ОСОБА_3 у власність є незаконним та підлягає скасуванню.
Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та надано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 0524355300:04:004:0121; скасувати рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, номер запису про право 36869400 від 05.06.2020 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.12 га, кадастровий номер 0524355300:04:004:0121.
Від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований наступним.
На адресу Головного управління 17.10.2019 надійшло клопотання ОСОБА_3 від 11.10.2019, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, що розташована на території смт. Кирнасівка, Тульчинський район Вінницька область, для ведення садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.
До вищевказаного клопотання ОСОБА_3 додано усі документи та графічні матеріали, які передбачені положеннями статті 118 Земельного кодексу України (в ред. від 17.10.2019).
Так, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 у зв?язку з відсутністю підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, Головним управлінням прийнято наказ № 2-21793/15-19-СГ від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Крім того, 04.05.2020 на адресу Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_3 від 23.04.2020, про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
За результатами розгляду вищевказаного клопотання та у зв'язку з відсутністю підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою Головним управлінням прийнято наказ № 2-10545/15-20-СГ від 14.05.2020 «Про надання у власність». Вказаним наказом надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, площею 0,1200 га із кадастровим номером 0524355300:04:004:0121 - для індивідуального садівництва (код цільового призначення - 01.05).
Станом на момент видачі даного наказу, земельна ділянка була вільною та відносилась до земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу).
Враховуючи вищевикладене, при прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області діяло виключно в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством.
Також, представник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вважає, що оскільки на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області від 16.02.2001, ОСОБА_5 у порядку, передбаченому діючим на той час законодавством, не було видано та зареєстровано правовстановлюючого документу на земельну ділянку (державного акта), право власності/користування земельною ділянкою площею 0,08 га, що розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області у Позивача - не виникало, тому лише рішення Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області таке право не посвідчує, та посилання позивача на те, що він є користувачем земельної ділянки площею 0,08 га, що розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, не відповідають дійсності та жодним чином не доводяться останнім.
Крім того, із матеріалів позовної заяви та додатків до неї неможливо встановити місце розташування земельної ділянки площею 0,08 га, яка була наділена позивачеві на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області від 16.02.2001. Посилання позивача на те, що «земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_3 повністю збігається із земельною ділянкою, наданою в користування ОСОБА_1 » грунтується лише на припущеннях.
Також, оскаржуваний наказ № 2-10545/15-20-СГ від 14.05.2020 «Про надання у власність» жодним чином не стосується прав та обов'язків позивача, який не був користувачем земельної ділянки на момент його видачі, а отже законні права, свободи та інтереси останнього не були порушені даним наказом, тому підстави для задоволення позову відсутні.
У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Кугутюк О.В. підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, так як, дану земельну ділянку вона отримала скориставшись своїм правом, дана земельна ділянка розташована біля будинку її батьків, та земельна ділянка ніким не оброблялася.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про проведення судового засідання належним чином, відомостей про причини неявки суду не надав.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, згідно яких з 1998 року по 2006 рік працював головою селищної ради, та зазначив, що не пам'ятає точно у якому році позивач подав заяву, щодо надання йому в користування земельну ділянку, яка межує з його земельною ділянкою та після чого, ОСОБА_1 розчистив земельну ділянку від чагарників, викорчував садок, робив насадження дерев та випасав худобу.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії витягу з рішення 18 сесії 23 скликання Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області від 16.02.2001, ОСОБА_5 наділено земельну ділянку в розмірі 0,08 га, по АДРЕСА_1 , із земель запасу Кирнасівської селищної ради (а.с. 6).
Відповідно до листа Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області № 02-16-Г-424 від 12.05.2021, ОСОБА_1 повідомлено про те, що 11.05.2021 здійснено виїзд за адресою: вул. Соборна, смт. Кирнасівка, Тульчинський район Вінницька область, та виявлено, що землекористувачу ОСОБА_3 надано земельну ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області з цільовим призначенням (01.05) для ведення індивідуального садівництва загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 0524355300:04:004:012, яка розташована за межами смт. Кирнасівка у приватну власність, про що свідчить відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 05.06.2020 (а.с. 7).
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 0524355300:04:004:0121, 01.05 для індивідуального садівництва, форма власності приватна, площа земельної ділянки 0,12, місце розташування: Кирнасівська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, суб'єкт права власності на земельну ділянку: ОСОБА_3 , державну реєстрацію права здійснено 05.06.2020 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, номер запису про право в державному реєстрі прав: 36869400 (а.с. 8, 9).
Відповідно до копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-10545/15-20-СГ від 14.05.2020 «Про надання у власність» надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, площею 0,1200 га із кадастровим номером 0524355300:04:004:0121 - для індивідуального садівництва (код цільового призначення - 01.05) (а.с. 28).
На виконання ухвали від 12.09.2023, суду надано копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для індивідуального садівництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області. Згідно якої встановлено, що на підставі заяви на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21793/15-19-СГ від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» розроблено проект землеустрою (а.с. 101-135).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до ст. 19 Конституції України вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції від 17.10.2019), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в ред. від 17.10.2019), центральний, орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в ред. від 17.10.2019) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Положеннями ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України (в ред. від 17.10.2019), унормовано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (в ред. від 21.02.2020), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Рішенням 18 сесії 23 скликання Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області від 16.02.2001, ОСОБА_5 наділено земельну ділянку в розмірі 0,08 га, по АДРЕСА_1 , із земель запасу Кирнасівської селищної ради.
На час виникнення вищевказаних правовідносин діяв Земельний кодекс України (в редакції від 12.07.2000).
Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до п. 1.1-1.2, 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 (в ред. від 21.02.2000), право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право приватної власності на землю; на право колективної власності на землю; на право власності на землю; на право постійного користування землею.
Форми державних актів на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю і на право постійного користування землею затверджені постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-12, а на право власності на землю - постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 440 (440-99-п).
Державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селишної, сільської ради.
На підставі рішення 18 сесії 23 скликання Кирнасівської селищної ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області від 16.02.2001, ОСОБА_5 наділено земельну ділянку в розмірі 0,08 га, по АДРЕСА_1 , із земель запасу Кирнасівської селищної ради, однак, у передбаченому діючим на той час законодавством, не було видано та зареєстровано правовстановлюючого документу на земельну ділянку (державного акта), право власності/користування земельною ділянкою площею 0,08 га, що розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області у позивача - не виникало.
Тобто, посилання позивача ОСОБА_1 на те, що останній являється користувачем земельної ділянки площею 0,08 га, що розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області не відповідають дійсності та жодним доказом не підтверджено законні підстави користування нею.
Разом з тим, позивачем та його представником, не надано будь-яких доказів, про те, що земельна ділянка, яка надавалась в користування ОСОБА_1 розміром 0,08 га, це саме, та земельна ділянка, яка надана у власність віддповідачу, розміром 0,12 га.
Крім того, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не був законним користувачем вищевказаної земельної ділянки, тому наказ № 2-21793/15-19-СГ від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та надано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 0524355300:04:004:0121, та рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, номер запису про право 36869400 від 05.06.2020 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.12 га, кадастровий номер 0524355300:04:004:0121, жодним чином не стосується прав та обов'язків позивача, а отже законні права, свободи та інтереси останнього не були порушені.
У п. 40, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 № 925/642/19, зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Ухвалюючи рішення, суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-81 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні, а недоведеність заперечень - тягне за собою протилежний результат.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості,позивач та його представник не виконали свої процесуальні обов'язки, не довели, що наказ № 2-21793/15-19-СГ від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , та рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, номер запису про право 36869400 від 05.06.2020 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.12 га, кадастровий номер 0524355300:04:004:0121- є незаконними, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість пред'явлених позовних вимог, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати понесені позивачем, не відшкодовуються.
Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 577738, ОСОБА_1 є особою з І групою інвалідності безтерміново, захворювання з дитинства (а.с. 5), та останній звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 1073,60 грн, слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 152 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 3, 116, 188, 122 ЗК України (в редакції 17.10.2019), ст. 118 ЗК України (в редакції 21.02.2020), ст. 23 ЗК України (в редакції 12.07.2000), ст. 321, 373, 391 ЦК України, ст. 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу, і скасування права власності- відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01.12.2023.
Суддя: