ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Струбіцька О.М. розглянувши провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця, за апеляційною скаргою захисника Усенко А.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2023, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Згідно постанови районного суду, ОСОБА_1 29.04.2023 року о 00.40 год., в смт. Берегомет по вул. Центральна , керував транспортним засобом Volkswagen Golf 3 номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками стану алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення вимови , порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився у законному порядку.
На вказану постанову захисник Усенко А.В. подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову районного суду скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому апелянт не наводить доводів на спростування висновків районного суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 , однак посилається на суворість призначеного покарання.
Зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу та виконує службові обов'язки пов'язані з керуванням автомобілем.
Звертає увагу що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, його дії не спричини істотної шкоди громадським або державним інтересам.
Стверджує, що ОСОБА_1 сплатив штраф та повністю визнав свою вину.
ЄУНСС: 713/1243/23 Головуючий у І інстанції: Кириляк А.Ю.
НП: 33/822/753/23 Доповідач: Струбіцька О.М.
Вважає, що достатнім адміністративним стягненням для ОСОБА_1 буде штраф у розмірі 17 000 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивує тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи районним судом, оскільки є військовослужбовцем та виконує бойові завдання поза межами Чернівецької області.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за клопотанням особи, яка подає апеляційну скаргу, може бути поновлений.
Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи немає належного повідомлення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, оскаржувана постанова прийняти без його участі, а тому вважаю за необхідне поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таких вимог закону суддя районного суду дотримався частково.
У відповідності до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Районний суд повно та об'єктивно дослідив наявні у справі докази, а тому висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 311190 від 29.04.2023 року, направленням водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу від 29.04.2023 року, актом огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння яким встановлено, що ОСОБА_1 вимовився проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, направлення у Вижницьку БЛІЛ від 29.04.2023 року, відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції.
Висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не оспорюється у поданій апеляційній скарзі, а тому апеляційний суд не наводить доводів на спростування тих обставин, які ніким оспорюються.
Разом з тим, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги захисника Усенка А.В. щодо необхідності призначення адміністративного стягнення без застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень.
На переконання апеляційного суду, покарання правопорушника не є самоціллю, а виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням в майбутньому.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ЄСПЛ у рішенні по справі «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), ЄСПЛ вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Вимогами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Враховуючи вище наведене та вирішуючи питання щодо справедливості та пропорційності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в даній справі, апеляційний суд приходить до наступного.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказана норма закону передбачає одночасне накладення штрафу та позбавленням водія права керування транспортними засобами.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , та приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (а.с.15).
Апеляційний суд вважає, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, з урахуванням конкретних обставин справи та особи правопорушника, який відповідно до долучених до справи документів є військовослужбовцем, виконання його службових обов'язків пов'язане з правом на керування автомобілем, позбавлення права керувати транспортними засобами слід вважати не в повній мірі відповідаючим інтересам держави, оскільки таке стягнення, незважаючи на те, що воно передбачено санкцією статті закону, є надмірним та не відповідає принципу розумності, а його застосування не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи, яка на теперішній час перебуває на військовій службі та боронить державу.
Апеляційний суд вважає, що вказані обставини, в своїй сукупності, дають суду підстави дійти висновку про те, що виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків пов'язаних керуванням автомобілем, вочевидь буде більш раціональним та кориснішим для захисту держави під час воєнного стану.
В даному випадку, на думку апеляційного суду, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, є достатнім для критичного усвідомлення останнім протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме перевихованню ОСОБА_1 та запобігатиме вчиненню ним нових, в тому числі аналогічних правопорушень у сфері дорожнього руху.
З урахуванням наведених обставин суд вважає, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню, а оскаржена постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Поновити захиснику Усенку А.В. строк на апеляційне оскарження постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника Усенка А.В. задовольнити частково.
Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення - змінити.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 17 000 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В решті постанову районного суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду [підпис] О.М. Струбіцька
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ Струбіцька О.М.
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
04.12.2023 року
(дата засвідчення копії)