ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року місто Чернівці справа № 725/4989/23
провадження №22-ц/822/903/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Петранюк Ю.Т.
за участю: представника позивача - Ноцького О.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Чернівецька міська рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання договору про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів, головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є.,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання договору про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів.
Посилався на те, що 25 червня 2020 року між ним та Чернівецькою міською радою укладено договір про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури м.Чернівці при здійсненні будівництва складської будівлі по АДРЕСА_1 .
Вказаний договір укладено згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 року виключно за ініціативою Департаменту МКтЗВ Чернівецької міської ради, представник якого запевнив позивача в обов'язковості укладення такого договору.
Будівництво складської будівлі в 2020 році розпочато не було та жодні будівельні роботи не проводились, а розпочалось будівництво з моменту подачі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованих в реєстрі від 22 грудня 2021 року і тривало три місяці. Об'єкт був зданий в експлуатацію згідно поданої декларації про готовність до експлуатації від 24 березня 2022 року.
20 квітня 2023 року позивачем надіслано звернення до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про розірвання договору у зв'язку із тим, що істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, на момент укладення договору змінилось законодавство. Однак йому було відмовлено.
11 травня 223 року Чернівецькою міською радою в особі голови Клічука Р. подано позов про стягнення з позивача заборгованості за порушення зобов'язань відповідно до умов договору від 25 червня 2020 року на загальну суму 160747,55 грн.
Вказує, що в ході документальної підготовки виконання замовлення на будівництво складської будівлі по АДРЕСА_1 представник Чернівецької міської ради не повідомив ОСОБА_2 про те, що з 01 січня 2020 року виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка зобов'язувала замовника будівництва сплачувати пайовий внесок, а тому укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не було обов'язковим та запевнив позивача, що без укладення між ним та відповідачем договору про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури м.Чернівці, реалізація такого проекту є неможливою, ввівши таким чином останнього в оману.
Позивач про обставину виключення з закону вказаної статті не знав, вважаючи, що укладення спірного договору є обов'язковим згідно законодавства України, а також сплативши в подальшому на його виконання 125750,84 грн.
Вважає, що оспорюваний правочин укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, зміст Договору пайової участі прямо суперечить вимогам законодавства, договір пайової участі укладений проти його волі.
Просив визнати договір про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури від 25 червня 2020 року недійсним та стягнути з відповідача сплачений ним пайовий внесок в розмірі 125750,84 грн. як безпідставно набуті кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Повний текст рішення складено 02 жовтня 2023 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення позовних вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що на момент укладання спірного договору норма закону, яка зобов'язувала забудовника укладати спірний договір вже не діяла.
Оспорюваний договір - не є вільним волевиявленням обох сторін, а фактично укладався задля уникнення порушення строків введення об'єкта реконструкції в експлуатацію, оскільки завершення процедури введення об'єкта в експлуатацію неможливе без вирішення питання пайової участі
Ним було надіслано звернення до Департаменту урбаністики та архітектури ЧМР про розірвання договору про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури м.Чернівці, за результатом розгляду якого йому було безпідставно відмовлено.
Вважає, що він був введений в оману юристами Чернівецької міської ради в питанні необхідності сплати боргу по договору, укладання якого для нього було не обов'язковим, і ним 26 травня 2023 року було перераховано на користь позивача кошти пайового внеску у розмірі 125 750, 84 грн., які вважає такими, що підлягають поверненню як такі, що безпідставно сплачені.
Вказав, що укладення спірного договору було абсолютно не вигідним для позивача з економічної точки зору через сплату на користь Чернівецької міської ради великої суми коштів, а саме 125750,84 грн., за які він взамін фактично нічого не отримував.
Таким чином, договір про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Чернівці, укладений між позивачем та Чернівецькою міською радою за ініціативою останньої шляхом введенням позивача в оману щодо обов'язковості укладення такого договору відповідно до Закону, що втратив свою чинність, містить ознаки його недійсності, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Просили в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а рішення залишити без змін.
Вказали, що з преамбули спірного Договору вбачається, що він укладений на виконання статей 6, 627 ЦК України, статей 18 та 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і жодного посилання на вже виключену статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» немає. А отже, відсутні підстави стверджувати щодо введення позивача в оману.
Спірний Договір укладений між сторонами 25 червня 2020 року є законним та чинним, а отже оплата коштів Позивачем на виконання умов договору є абсолютно правомірною, що унеможливлює застосування ст.1212 ЦК України.
Межі розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 червня 2020 року між ОСОБА_2 та Чернівецькою міською радою укладено договір про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури, згідно з яким позивач зобов'язався при здійсненні будівництва складської будівлі по АДРЕСА_1 перерахувати до відповідного місцевого бюджету до 31 серпня 2022 року кошти для створення і розвитку інфраструктури міста Чернівці (пайовий внесок) в сумі 125 750,84 грн. (а.с.36-37).
З витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що 22 грудня 2021 року було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧВ051211217167. Містобудівні умови та обмеження затверджені наказом Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 08 жовтня 2021 року за №991-МУО. Проектна документація затверджена 08 жовтня 2021 року. Експертиза проекту проведена 29 листопада 2021 року (експертний звіт №310/11/21).
Встановлено, що позивач 26 травня 2023 року перерахував на користь відповідача кошти пайового внеску у розмірі 125 750,84 грн.
Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони є вільними в укладенні договору. Позивачем не доведено навмисного введення його іншою стороною в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.
Відповідно до частин 1-3, 8-9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
З 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими була скасована стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачено, що:
- договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання;
- установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4)пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію: 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019 виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та встановлено імперативну спеціальну норму щодо сплати пайової участі, згідно з якою замовник вже не звертається із заявою про укладення договору, а звертається із заявою про визначення розміру пайової участі, отримує розрахунок, сплачує її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію та інформацію щодо сплати зазначає вже безпосередньо у декларації. При цьому, жодних інших додаткових вимог, обов'язків, процедур спеціальною імперативною нормою, яка регулює відносини сплати пайової участі не передбачено.
Отже, за змістом Закону № 132-IX і Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.
Верховний Суд у справах № 909/1143/19, № 902/4442/19 вказував, що з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», які скасовують статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та, відповідно, із скасуванням статті 40 Закону положення Порядку про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не відповідають нормам вказаного Закону.
Подібний висновок викладено і в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №909/1135/19 та постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/9626/20.
Як вбачається з матеріалів справи, що 25 червня 2020 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 був укладений договір про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури, згідно з яким позивач зобов'язався при здійсненні будівництва складської будівлі по АДРЕСА_1 перерахувати до відповідного місцевого бюджету до 31 серпня 2022 року кошти для створення і розвитку інфраструктури міста Чернівці (пайовий внесок) в сумі 125 750,84 грн.
Встановлено, що в 2020 році будівництво складської будівлі по АДРЕСА_1 розпочато не було, а також не була виготовлена та затверджена будівельна документація.
З витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що 22 грудня 2021 року було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧВ051211217167. Містобудівні умови та обмеження затверджені наказом Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 08 жовтня 2021 року за №991-МУО. Проектна документація затверджена 08 жовтня 2021 року. Експертиза проекту проведена 29 листопада 2021 року (експертний звіт №310/11/21).
Отже, будівництво розпочалося 22 грудня 2021 року і тривало три місяця. Об'єкт був зданий в експлуатацію 24 березня 2022 року.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що у період отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт 22 грудня 2021 року та до здачі об'єкту в експлуатацію 24 березня 2022 року, відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало позивача сплачувати відповідні кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста та укладати відповідний договір.
Є безпідставними посилання представника відповідача на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» , яким передбачена протягом 2020 року можливість сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Так, вказаними перехідними положеннями дійсно передбачено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, визначеному законом.
Разом з тим, в даній справі встановлено, що ОСОБА_2 виступив замовником будівництва не у 2020 році, а у 2021 році, про що свідчать повідомлення про початок будівельних робіт, затвердження містобудівних умов та обмежень, робочого проекту.
Станом на 2020 рік він ще не виступав замовником будівництва, а тому не повинен був укладати договір про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 статі 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до пункту другого постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Колегія суддів вважає, що укладення оспорюваного Договору пайової участі прямо суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції на час отримання будівельних дозволів, документації та здійснення будівництва.
При укладенні Договору пайової участі не було додержано вимоги частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, що є підставою недійсності правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230, 233 Цивільного кодексу України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства та на підставі встановлення фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що при укладенні оспорюваного Договору не було додержано вимоги частини першої статті 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, що є підставою недійсності правочину, оскільки на момент укладання спірного правочину та здійснення будівництва, з урахуванням норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, з 01.01.2020 у замовників будівництва був відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
З урахуванням викладеного та зазначеного, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання недійсним Договору про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури від 25 червня 2020 року.
Встановлено, що позивач 26 травня 2023 року перерахував на користь відповідача кошти пайового внеску у розмірі 125 750,84 грн. Дана обставина сторонами визнається.
Згідно із абзацом другим частини першої статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що оскільки визнано недійсним укладений між сторонами спору Договір про пайову участь, грошові кошти, сплачені позивачем на його виконання підлягають поверненню позивачу.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно п.1, 3, 4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 вересня 2023 року слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 вересня 2023 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним договір про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури м.Чернівці, укладений 25 червня 2020 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 .
Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_2 грошові кошти, сплачені за договором про порядок перерахунку та використання коштів для створення і розвитку інфраструктури м.Чернівці від 25 червня 2020 року в розмірі 125750,84 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк