ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 638/7740/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1735/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст. 115 КК України
УХВАЛА
Іменем України
22 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2023 року клопотання прокурора задоволено, продовжено дію обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 25.10.2023 до 23.12.2023 включно, без права внесення застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою без права внесення застави на тримання під вартою з можливістю внесення застави, а в разі внесення за нього застави, покласти на нього обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме - не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду, прибувати за першим викликом до суду, ухилятися від спілкування із свідками та потерпілими у справі
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 відсутнє обґрунтоване обвинувачення у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення.
Апелянт звертає увагу на тривалість терміну тримання ОСОБА_7 під вартою, що складає вже більше 4-х років, при цьому тривалість провадження не підтверджена ні обґрунтованою підозрою (обвинуваченням), ні наявністю ризиків, а тривалість такого розгляду обумовлена виключено неналежним виконанням прокурором своїх посадових обов'язків.
Захисник зазначав, що ОСОБА_7 не ховався від органів досудового розслідування чи суду, не перебував в розшуку. Відсутня ухвала про його привід, він не ухилявся від явки до суду у разу його належного виклику (крім того, звертав увагу на той факт, що за весь час проведення судового розгляду, а це вже більше 4 років 8 місяців, ОСОБА_7 жодного разу не виявив бажання не брати участь у судовому розгляді, завжди брав активну участь у допитах свідків та потерпілих, дослідженні доказів), а тому висновки про необхідність його тримання під вартою були безпідставними, які твердження про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу для уникнення ризику переховування від суду.
Стороною захисту на даний час виявлено ряд істотних порушень вимог КПК України органом досудового розслідування, що свідчить про недопустимість більшої половини доказів, наявних у справі.
Апелянт вважає, що враховуючи особу ОСОБА_7 , сумнівність його обвинувачення у інкримінованому кримінальному правопорушенню, явну незаконність його затримання та безпідставне обрання відносно нього ухвалою від 08 листопада 2022 року запобіжного заходу, недопустимість більшої частини доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, ризики, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням і розмір витрат, зроблених державою та звертаючи увагу на тривалий строк тримання ОСОБА_7 під вартою, відносно нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 776 700 грн, такий максимальний розмір застави, на думку захисника, сприятиме виконанню обвинуваченим покладених на нього обов'язків та буде достатнім для відшкодування шкоди, спричиненої злочином.
Крім цього, захисник звертав увагу, що Харківський апеляційний суд у своїй ухвалі від 15 червня 2023 року зазначав, що «колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на порушення засад кримінального провадження (п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України) та приписів ч. 4 ст. 28 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 дійсно тривалий час перебуває під вартою, а судовий розгляд не закінчено».
З дня постановлення попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою без права внесення застави відносно ОСОБА_7 від 19 липня 2023 року пройшло ще два місяці, ОСОБА_7 продовжує перебувати під вартою, а судовий розгляд так фактично і не розпочався, що обвинувачений зобов'язаний тривалий час перебувати під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції вважав, що прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості ухилення від суду та впливу на свідків, а також врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, відсутність у обвинуваченого постійного джерела доходів та місця проживання на території України, дані, які характеризують особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, оголошення у міжнародний розшук з метою арешту та подальшої екстрадицій до Російської Федерації за вчинення злочинів, передбачених частиною 4 статті 111, частиною 2 статті 127 КК РФ та вважав, що менш суворий запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Окрім цього, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України, суд не вбачав підстав для визначення розміру застави обвинуваченому.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, як стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, та виправдовують тримання особи під вартою.
З наявних в матеріалах судового провадження відомостей вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину,який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Доводи апеляційної скарги щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття слідчим суддею необґрунтованого рішення.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення розміру застави при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Доводи захисника про ряд істотних порушень вимог КПК України, допущених органом досудового розслідування, що свідчить про недопустимість більшої половини доказів, наявних у справі, а також те, що докази вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення містять між собою суперечності та про те, що підозра ОСОБА_7 була вручена без захисника, що на його думку свідчить про необґрунтованість підозри та не набуття статусу обвинуваченого, колегія суддів вважає передчасним, оскільки лише дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, перевіривши всі обставини під час судового провадження, суд першої інстанції може дійти висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість пред'явленого обвинувачення та доведеність всіх елементів складу злочину.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції, погоджується з апеляційними доводами захисника про тривалий розгляд кримінального провадження за яким обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору, та повторно звертає увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вимог, передбачених ст. 28 КПК України щодо розумних строків розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вимог, передбачених ст. 28 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: