ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2250/23 Справа № 932/1435/23 Суддя у 1-й інстанції - Овчиннікова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Кошкіної О.В. у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу адвоката Кошкіної О.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 гривень.
Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28.01.2023 року о 22.25 години в м. Дніпро, Шевченківському районі, по просп. Богдана Хмельницького, буд. 139 керував транспортним засобом FIAT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці чи в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 473513 та 470737, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.
В апеляційній скарзі адвокат Кошкіна О.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Бабушкінського районного суду від 27.09.2023 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що :
- поліцейські починають зйомку, коли ОСОБА_1 знаходиться на вулиці, а його автомобіль припаркований. Поліцейські неодноразово пропонують йому пройти огляд на місці, називаючи це «продутися/задутися», і жодного разу не пропонують пройти огляд у медичному закладі,
- направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі ОСОБА_1 не було надано;
- результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, але поліцейськими цього зроблено не було;
- ОСОБА_1 в судовому засіданні надав покази стосовно того, що 28.01.2022 року о 22.10 годині він знаходився біля свого автомобілю в районі б. 139 по пр. Б.Хмельницького та чекав на свого знайомого, щоб той сів за кермо, адже він випив пляшку пива. В цей час до нього підійшли працівники поліції з вимогою надати документи. Далі поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 зателефонував своєму приятелю ОСОБА_2 , який є адвокатом, і той порадив не проходити тест на місці, адже в його практиці багато випадків, коли поліцейські фальсифікують показники або прилади невірно визначають стан сп'яніння. Послухавши пораду, ОСОБА_1 відмовився «продуватися», при цьому поліцейські не пропонували йому пройти огляд в медичній установі, не надали відповідне направлення, а протримали його до 23.20 години, вилучивши автомобіль, тож, з урахуванням часу та комендантської години можливості самостійно пройти огляд у ОСОБА_1 не було.
Суд, вислухавши думку особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Кошкіної О.В., які апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Під час розгляду апеляційної скарги по суті її вимог звертається увага на те, що орган (посадова особа), відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дані вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суддя зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з чим погоджується й апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративні правопорушення серії ААД № 151388 від 28.01.2023 року, відеозаписом з бодікамери поліцейського, рапортом працівника поліції.
Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмова особи, яке керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Таким, чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КупАП, а посилання апелянта на неповноту дослідження судом доказів є необґрунтованими, носять суб'єктивну оцінку та спростовуються матеріалами провадження та доказами по справі, наведеними вище, в їх сукупності.
Апеляційним переглядом встановлено, що письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено. Крім того, письмові докази цілком узгоджуються з відеозаписом з боді-камери працівників поліції, а тому сумнівів в їх достовірності у апеляційного суду не виникає.
Також апеляційний суд констатує в даному випадку відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження фактів істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, на чому наполягав апелянт у своїй скарзі та в судовому засіданні. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Не можна не погодитись в даному випадку і з позицією суду першої інстанції в частині безпідставності твердження захисника про не доведеність вини його підзахисного наданим відеозаписом через те, що він не є безперервним, а починається, коли ОСОБА_1 знаходиться на вулиці, а його автомобіль припаркований, оскільки вказаний відеозапис з бодікамер працівників поліції є належним та допустимим доказом, і на ньому зафіксовано лише ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме підтвердження факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а також роз'яснення поліцейським наслідку такої відмови. На відео працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що водій повідомив, що відмовляється, після цього водієві запропоновано проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду на стан сп'яніння, на що водій також відмовився. Натомість правопорушник не заперечував вживання алкогольних напоїв та неодноразово пропонував патрульним домовитись на місці, щоб усе було так, ніби вони його й не бачили. Надалі працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що при огляді відеозапису не виникає сумніву у його достовірності, а відсутність в матеріалах справи процесуальних документів, зазначених в апеляційній скарзі, не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП.
Так, твердження апеляційної скарги про те, що працівники поліції не видали ОСОБА_1 відповідне направлення для проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі не є спроможними, оскільки таке направлення не видається особі, яка підлягає огляду, на руки, а спрямовується співробітником поліції разом з особою, яка підлягає огляду, до відповідного закладу охорони здоров'я. За усвідомленої відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, у співробітників поліції не виник обов'язок з оформлення направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я.
Надаючи оцінку доводам захисника з приводу того, що співробітники поліції не склали та не долучили до матеріалів справи акт огляду на стан сп'яніння, суд виходить з того, що за п. 10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Оскільки вказаний акт складається за результатами огляду, а такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 , такий акт не мав складатися співробітниками поліції і відповідні доводи захисника судом відхиляються.
Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує, крім іншого, й положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Також апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано накладено на ОСОБА_1 стягнення на загальних підставах, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КупАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, яке є безальтернативним, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.
Таким чином, оскільки апеляційний суд цілком погодився з висновком суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, постанову суду першої інстанції як законну та обгрунтовану слід залишити без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КупАП України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Кошкіної О.В. - залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КупАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко