Справа №351/1764/23
Номер провадження №2/351/591/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Собка В.М. ,
за участі секретаря - Григоращук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Снятині засіданні цивільну справу за позовом адвоката Петричка Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Петричка О.Є., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 26.03.2014 р. Снятинським районним судом було ухвалено рішення про стягнення з позивача, на користь ОСОБА_2 (далі відповідачка), аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , у розмірі 700 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Із-за постійного зловживання відповідачкою спиртними напоями та залишення дітей без нагляду, останні опинились у складних життєвих обставинах. Через що, рішенням Снятинської м/р від 20.06.2023 року № 198-07/2023, дітей було влаштовано в сім'ю патронатного вихователя, серед яких є і дочка позивача - ОСОБА_3 .
Адвокат Петричка зазначає, що у зв'язку із тим, що позивач перебуває на службі у ЗСУ, він не може здійснювати догляд за ОСОБА_3 , але позивач постійно передає кошти своїй мамі - ОСОБА_5 , які використовуються у тому числі на утримання дитини.
Отже, на сьогоднішній день, аліменти використовуються відповідачкою у власних інтересах, а не на користь нашої дочки.
Так як дитина не проживає з відповідачкою, позивач вважає, що має право на подання позову про звільнення від сплати аліментів.
Зважаючи на те, що рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки Городенківського ВДВС, у зв'язку із тим, що ними відкрито виконавче провадження щодо позивача, в такому випадку доцільним є залучення їх у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
На підставі наведеного представник позивача проситьприпинити стягненння з останнього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу проводити без його участі та участі позивача, позовні вимоги задовільнити.
Відповідачка через канцелярію суду Вх.№9187 від23.11.2023 року подала заяву, в якій зазначила, що позов визнає в повному обсязі, просить суд справу слухати у її відсутності.
Суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , дата видачі 30.08.2019 року.
Відповідно до рішення Снятинського районного суду від 26.03.2014 року на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 700 грн.
Із Рішення Снятинської міської ради від 20.06.2023 року №198-07/2023 відомо, що з 14.06.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із перебуванням останньої у складних життєвих обставинах влаштовано у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_6 , яка зареєстрована в с. Тучапи Коломийського району Івано-Франківської області.
23.11.2023 року від відповідачки подано заяву, в якій остання позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ст.179 СК УКраїни передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до Закону, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до п.17 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно із ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статтей 267-271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини в сім'ї патронатного вихователя, тобто не з матір'ю є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Сімейний Кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Ст.92 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.
У зв'язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 не проживає з матір'ю ОСОБА_2 на користь якої були стягнуті аліменти з позивача батька дитини як зазначив позивач, а проживає в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_6 , яка зареєстрована в с. Тучапи Коломийського району Івано-Франківської області.
Відповідно ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено судом неповнолітня ОСОБА_3 , проживає в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_6 , тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.
Окрім цього слід зазначити, позицію відповідачки по справі, а саме те, що вона не заперечує, щодо задоволення позовних вимог.
Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .
Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 20.07.2023 року.
Суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у цілому, доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.180-182,184,192 СК України, ст.4,12,13,81,82,89,141,258,259,263,265,268,273,354,430 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Припинити стягненння з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Василь СОБКО