Справа № 188/1768/21
Провадження № 2/188/237/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Місюра К.В.
при секретарі: Лисяк А.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 (с. Хороше Синельниківського району Дніпропетровської області)
до Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (с. Богинівка Синельниківського району Дніпропетровської області)
про зобов'язання виділити землю,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просить зобов'язати Брагинівську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області виділити йому земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення в натурі (на місцевості) розміром 5,55 гектара в земельному масиві Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 року по цивільній справі № 188/1496/19.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 року у справі № 188/1496/19 визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення розміром - 5,55 гектара в умовних кадастрових гектарах із земель сільськогосподарського призначення Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Рішення суду набрало законної сили 26.12.2019 року.
03.09.2021 року ОСОБА_1 подав до Брагинівської сільської ради заяву про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю).
Рішенням сесії Брагинівської сільської ради № 612-9/VIII від 24.09.2021р. відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю пайових земель (не витребуваних та нерозподілених паїв) та вільних нерозподілених сільськогосподарських земель (ріллі) колишнього КСП ім. Ватутіна на території Брагинівської сільської ради (колишньої Хорошівської сільської ради) Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Позивач не згоден з рішенням відповідача щодо відмови у виділенні земельної частки (паю), що і зумовило його звернення до суду з відповідним позовом.
В судове засідання представник позивача та позивач не з'явилися, представник позивача направив до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу у відсутність позивача та представника, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, направив до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу у відсутність їх представника, рішення винести на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадах.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 року визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення розміром 5,55 га в умовних кадастрових гектарах із земель сільськогосподарського призначення Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Рішення суду набрало законної сили 26.12.2019 року.
03.09.2021 року ОСОБА_1 подав до Брагинівської сільської ради заяву про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 188/1496/19 від 26.11.2019р, яке набрало законної сили.
Рішенням сесії Брагинівської сільської ради № 612-9/VIII від 24.09.2021р. відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю пайових земель (не витребуваних та нерозподілених паїв) та вільних нерозподілених сільськогосподарських земель (ріллі) колишнього КСП ім. Ватутіна на території Брагинівської сільської ради (колишньої Хорошівської сільської ради) Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Вказане рішення позивачем у передбачений чинним законодавством спосіб не оскаржувалось.
Позивач не погоджується із відмовою відповідача у виділенні земельної частки на виконання рішення суду, що і є причиною спору.
Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов'язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями по всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України.
Виконання рішення, що набрало законної сили, є обов'язком будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншими посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями по всій території України.
Крім того, у разі винесення державним органом рішення з будь-яких питань та незгоди фізичної особи із вказаним рішенням, воно може бути оскаржене у передбачений чинним законодавством спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням сесії Брагинівської сільської ради № 612-9/VIII від 24.09.2021р. відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю пайових земель (не витребуваних та нерозподілених паїв) та вільних нерозподілених сільськогосподарських земель (ріллі) колишнього КСП ім. Ватутіна на території Брагинівської сільської ради (колишньої Хорошівської сільської ради) Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Вказане рішення позивачем у передбачений чинним законодавством спосіб не оскаржувалось.
В той же час, позивач звернувся до суду в порядку цивільної юрисдикції із зобов'язанням відповідача виділити в натурі земельну ділянку на підставі рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у справі № 188/1496/19 від 26.11.2019р, яке набрало законної сили.
Між тим, з аналізу вищезазначених законодавчих норм та сталої судової практики убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Так, відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень та визначену певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, вимоги про зобов'язання відповідача щодо вчинення будь-яких дій на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, тобто судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на викладене позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К. В. Місюра