Справа № 212/8669/23
2/212/3289/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна
встановив:
В жовтні 2023 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гливук М.І., до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В.
Позовна заява мотивована тим, що позивачу стало відомо, що відносно нього приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. відкрито виконавче провадження №64010531 з примусового виконання виконавчого напису №89391, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 31.10.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості в розмірі 29132,02 грн. Стягнення заборгованості проводиться за Кредитним договором №744383162 від 02.01.2020 року, укладеного з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/1118-01 від 28.11.2018 року є ТОВ «Таліон Плюс». Стягнення проводиться за період з 17.03.2020 року по 20.10.2020 року. З вчиненим виконавчим написом позивач повністю не погоджується, вважаючи його таким, який прийнято з порушенням діючого законодавства.
На підставі викладеного, просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню вищевказаний виконавчий напис від 31.10.2020 року, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1073,60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
Відповідач ТОВ «Таліон Плюс» є зареєстрованою особою електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Так відповідач 03 листопада 2023 року отримав ухвалу про відкриття провадження у справі в електронному вигляді, яка була надіслана одержувачу в його особистий електронний кабінет. Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а також на подання клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Треті особи не надали до суду письмові пояснення у справі.
Також сторони не подали до суду клопотань про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №89391, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником за Кредитним договором №744383162 від 02.01.2020 року, укладеного ним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є ТОВ «Таліон Плюс». Строк платежу по Кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 17.03.2020 року по 20.10.2020 року. Сума заборгованості складає 27932,02 грн, в т.ч.: 9536,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13628,02 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4768,00 - строкова заборгованість за штрафами і пенями. За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату зі стягувача в розмірі 1200,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню - 29132,02 грн. Вказане підтверджується копією виконавчого напису, яка міститься в матеріалах справи. (а.с. 11)
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. від 29.12.2020 року відкрито виконавче провадження №64010531 на підставі виконавчого напису №89391, виданого 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості в розмірі 29132,02 грн. (а.с. 12)
Як вбачається з копії Кредитного договору, що міститься в матеріалах справи, 02.01.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір №744383162 від 02.01.2020 року на суму 4000,00 грн, строком на 7 днів, з розміром процентних ставки 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. (а.с. 13-14)
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
З матеріалів справи щодо виконавчого напису від 31.10.2020 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.
Як вбачається з копії наданого до суду виконавчого напису №89391, оскаржуваний виконавчий напис №89391 вчинений нотаріусом 31.10.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 31.10.2020 року стосувався лише нотаріально посвідчених договорів. Доказів на підтвердження того, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору відповідач до суду не надав.
Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Так, доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивача перед ТОВ «Таліон Плюс», розрахунку вказаної безспірної заборгованості на час звернення відповідача до нотаріуса, з якого можливо було б встановити момент прострочення кредитного зобов'язання, відповідачем до суду надано не було.
Також, відповідачем не надано доказів надіслання та вручення боржнику повідомлень про порушення ним кредитного зобов'язання, письмової вимоги про усунення такого порушення.
Водночас, вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов'язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
При цьому, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє боржника можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо нього або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Так, матеріали справи не містять підтвердження направлення позивачу повідомлень про вчинення відносно нього оспорюваного виконавчого напису, а також про відступлення прав вимоги за кредитними договорами до ТОВ «Таліон Плюс», зокрема, за Кредитним договором №744383162 від 02.01.2020 року.
Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. письмових пояснень до суду не надав.
Зважаючи, що відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували б безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов'язання за Кредитним договором №744383162 від 02.01.2020 року, а також матеріалами справи не підтверджено, що вказаний Кредитний договір був нотаріально посвідченим, тому виконавчий напис від 31.10.2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрований в реєстрі за №89391, щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 744383162 від 02.01.2020 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відповідач ТОВ «Таліон Плюс», в розмірі 27932,02 грн, а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 1200,00 грн, що в сукупності складає заборгованість на загальну суму 29132,02 грн, підлягає скасуванню.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, ч.3 п.1 ст. 133 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Приват юрист» укладений Договір про надання правової допомоги №03/08/23 від 03.08.2023 року. (а.с. 15-16)
Так, в даній справі в інтересах позивача діяв адвокат Гливук М.І. Повноваження останньої підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером.
Відповідно до копії Акту прийому-передачі наданих послуг до вказаного вище Договору від 03.08.2023 року, сторони домовились, що вартість послуг за даним договором становить 36000,00 грн. Оплата послуг за договором здійснюється 01.02.2024 року. (а.с. 17)
В позовних вимогах ОСОБА_1 також просив суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн.
Так, згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже суд, враховуючи складність справи, ціну позову в ній, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки зазначена сума не відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
Також, відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31.10.2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, який зареєстровано в реєстрі за №89391, та яким запропоновано стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником за Кредитним договором №744383162 від 02 січня 2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», заборгованість за Кредитним договором №744383162 від 02 січня 2020 року у розмірі 29132,02 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 0 копійок).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ 39700642, юридична адреса: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.
Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, юридична адреса: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6 офіс 14.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 04 грудня 2023 року.
Суддя: О. Н. Борис