УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1131/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія а порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
29 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд
в складі : головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю : секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015060090000145 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.10.2023 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.10.2023 року.
Вказаним вироком обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів до 03.12.2023 включно.
16 листопада 2023 року до Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання від прокурор ОСОБА_9 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та наявні ризики, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування його від суду, оскільки під час судового розгляду обвинувачений ухилявся від явки до суду та був оголошений у розшук, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доводи прокурора в підтримання вказаного клопотання, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в заперечення вказаного клопотання, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про продовження тримання під вартою судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, офіційно не працює, не одружений, тобто відсутні міцні соціальні зв'язки, під час судового розгляду перебував у розшуку, оскільки залишив місце проживання.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_7 у разі зміни щодо нього запобіжного заходу на більш м'який може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за інкримінований йому злочин, враховуючи що він не працює та офіційного джерела доходів не має, тобто наявні ризики, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім цього, для розгляду апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.10.2023 року, апеляційному суду потрібен певний час. Завершити апеляційний розгляд даного кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу не представляється можливим.
За таких обставин, враховуючи, що апеляційному суду потрібен певний час для розгляду апеляційних скарг сторони захисту на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2023 року, колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27 січня 2024 року включно без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст. ст. 331, 405 КПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 27 січня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 27 січня 2024 року (включно).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: