Справа № 755/12134/17
УХВАЛА
24.11.2023 Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в обранні/застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 квітня 2016 року за № 12016100040005294 за обвинуваченням ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив :
І. Історія провадження
07 листопада 2016 року в провадження суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР 13 квітня 2016 року за № 12016100040005294 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 ККУкраїни.
Ухвалою суду від 25 липня 2017 року оголошено розшук обвинуваченого, а судове провадження зупинено до встановлення його місця знаходження.
Судовим рішенням від 17 липня 2023 року відновлено провадження у справі, позаяк є дійсним факт, що обвинувачений є громадянином іншої держави, а з 24 лютого 2022 року, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан, який триває по цей час.Уведення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, у наслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, та яка (збройна агресія) починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, з часу повномасштабного характеру збройної агресії в т.ч. у місті Києві мали місце ракетні удари та відбувалися бойові дії у межах Київської області через, що низка осіб вимушено змінила місце свого проживання, а в цій ситуації, обвинувачений, в силу наявності іноземного громадянства, мав змогу залишити територію України, а тому указане питання підлягає перевірці.
За даними Державної прикордонної служби України відомості у базі наявні тільки за період з 08 листопада 2017 року до сьогодні. За цей період обвинувачений кордон не пересікав.
ІІ. Короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність
Згідно даних обвинувального акта обвинувачений обвинувачуються за ч. 2 ст. 185 КК, а саме за епізодом крадіжки вчиненої за попередньою змовою групою осіб від 13 квітня 2016року відносно майна ОСОБА_6 .
ІІІ. Суть питання, що вирішується ухвалою
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у порядку ст. 315 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, заявив клопотанняпро надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в обранні/застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки вважав дійсними обставини регламентовані ст. 188, 189 КПК.
Клопотання прокурора вмотивовані в т.ч. тим, що до суду обвинувачений системно не прибуває, обов'язки регламентовані ст. 42 КПК не виконує.
Зазначене свідчить, про те, що обвинувачений переховується від суду. Окрім того, він може впливати на потерпілу та свідків; продовжити свою злочинну діяльність,
Відповідно, є дійсними обставини регламентовані ст. 177, 188, 189, п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.
ІV. Позиція сторін
Відповідно до ч. 3 ст. 190 КПК розгляд клопотання здійснюється, лише, за участю прокурора ОСОБА_3 , котрий клопотання підтримав з передумов вказаних в ньому.
V. Кримінальне процесуальне законодавство
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 188. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
1. Прокурор […] має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання […] обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під […];
3. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 цього Кодексу обставини.
Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
4. […] суд відмовляє у наданні дозволу на затримання […] обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) […] обвинувачений переховується від […] суду .
VI. Мотиви суду
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к).
У даному випадку, на думку суду, враховуючи наведені обставини та норми кримінального процесуального законодавства, які регламентують порядок вирішення питання порушеного заявником, це клопотання подано у відповідності до положень ч. 2 ст. 188 КПК, у зв'язку з наявністю передумов вказаних у п. 1 цієї частини статті Кодексу.
Посилання на обставини, які дають підстави для:
(і) обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Обвинувальний акт стосовно обвинувачених перебуває на розгляді в суді.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
(іі) висновку про існування ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
З його (стандарту) урахуванням Суд погоджується з доводами клопотань про наявність ризиків (1) переховування, (2) впливу; (3) вчинення іншого кримінального правопорушення.
Дійсність вказаних ризиків судом оцінено у світлі факторів, пов'язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами , зокрема,
а) ризик переховування витікає з факту залишення території України без інформування про нове місце перебування та втратою всіх засобів зв'язку;
b) ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;
с) ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення слідує з відомостей про його особу з числа передбачених ст. 178 КПК.
(ііі) висновку щодо існування обставин, зазначених у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання
Відповідаючи на питання того, чи дійсним є факт переховування Суд враховує те, що Верховний суд України у справі № 5-1кс15 в постанові від 19 березня 2015 року указав, що при з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин, а саме це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. Разом з тим на особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов'язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов'язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть і з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.
За таких умов та виходячи з того, що обвинувачений на час надходження справи в суд знав про це провадження та свій статус у ньому; по дату розгляду цих клопотань не виконує обов'язки, визначені ст. 42 КПК, щодо інформування суду про змінену адресу, або ж місце перебування, в ключі чого, на думку суду, в цій ситуації, ідеться про юридично значуще ухилення від суду, адже особа в установленому порядку визнана підозрюваним та обвинуваченим, була зобов'язана з'являтись за викликом, перебувати в межах досяжності.
Зазначена особа усвідомлювала, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед судом, однак вони ухиляються від виконання такого обов'язку.
Отже, зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого, оскільки встановлено наявність обставин передбачених п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК, а також є достатні підстави вважати, що він переховується від суду в інших країнах.
Відповідно, Суд дослідивши матеріали клопотань в поєднанні з матеріалами самого судового провадження, у порядку ст. 94 КПК, вважає, що це клопотання про надання дозволу на затримання підлягає задоволенню.
Питання визначене п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК на предмет потреби Суд аналізуватиме під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом
Стаття 28 КПК України визначає, що як на сторону обвинувачення під час досудового розслідування, так і на суд під час судового провадження покладено обов'язок забезпечити додержання розумних строків як загальної засади кримінального провадження, яка також є складовою права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, необхідно зважати на випадки, коли виконання цього обов'язку перебуває поза процесуальними можливостями суду.
Так, правовий інститут зупинення кримінального провадження покликаний врегулювати саме такі випадки. Зокрема, кримінальний процесуальний закон окремо регламентує зупинення кожної стадії кримінального провадження: досудового розслідування (ст. 280 КПК України) та судового провадження (ст. 335 КПК України).
Системно аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що зупинення кримінального провадження за своєю природою є тимчасовою перервою, викликаною об'єктивними та непереборними перешкодами, які унеможливлюють його подальше здійснення.
Аналіз підстав для зупинення судового провадження свідчить, що такими обставинами є юридичні факти (дії чи події), які мають об'єктивний та непереборний характер, тобто їх настання не залежить від волі суду, і можливість їх усунення також перебуває за межами їх компетенції та повноважень.
Неприбуття обвинуваченого у судове засідання за загальним правилом виключає можливість здійснення стосовно нього судового провадження (ст. 314, 318 КПК України), а отже є об'єктивною та станом на теперішній час непереборною перешкодою для продовження судового розгляду в цій справі, а тому наявні підстави для його зупинення провадження до настання обставин визначених ст. 193, 335 КПК України, позаяк обвинувачений оголений у розшук за ухвалою суду від 25 липня 2017 року.
З цих підстав Суд, керуючись ст. 188-189, 315, 335, 350, 369-372, 376 КПК України, постановив:
клопотання прокурора - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання громадянина Грузії ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного з них.
В силу ч. 2 ст. 190 КПК України, вказати адресу прокурора ОСОБА_7 - м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 14-А, тел.: НОМЕР_1 , НОМЕР_2.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу щодо обвинуваченого з моменту : 1) приводу до суду; 2) добровільного з'явлення до суду; 3) відкликання ухвали прокурором.
Судове провадження - зупинити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.
С у д д я ОСОБА_8