Провадження № 2/641/1535/2023 Справа № 641/4079/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/4079/17
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора
про встановлення факту ухилення особи від надання спадкоємцеві допомоги та усунення від спадкування,-
позивач: ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_1
про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа -Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, в якому просить: встановити факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язку щодо надання допомоги (утримання) спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; усунути ОСОБА_2 від права на спадщину, яка залишилася після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Заповіт померлий за життя не склав. 12.09.2016 року позивач звернулася до 12 ХДНК з заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом заведено спадкову справу №59482674 (733/2016). В подальшому позивач дізналася , що 14.11.2016 року до тієї ж нотаріальної контори звернулася з заявою про прийняття спадщини відповідач, яка стверджує , що вона є донькою спадкодавця. Відповідач надала нотаріусу свідоцтво про народження та копію актового запису про народження, згідно з якими ОСОБА_3 за життя подав до ЗАГСУ заяву про встановлення батьківства і дійсно записаний батьком ОСОБА_2 . Спірна квартира придбана померлому за рахунок коштів позивача після продажу 28.11.2001 року квартири АДРЕСА_2 , яку позивач разом з батьком померлого отримали від держави. В той час коли родина ОСОБА_4 мешкала у будинку по АДРЕСА_3 , у 1996 році позивач і її син познайомилися з матір'ю відповідача , оскільки вона була їх сусідкою. Однак її син та матір відповідача разом не мешкали, серйозних стосунків не мали, потім взагалі припинили спілкування. Після продажу квартири по АДРЕСА_3 у 2001 році обидві родини взагалі не бачилися і не спілкувалися. Родина відповідача знала мобільний телефон померлого , де він мешкає , знали про його стан здоров'я , так як зверталися до нього з приводу отримання довідки, але жодного разу допомоги не запропонували. У 2014 році померлий взагалі перестав ходити на роботу , так як практично не міг пересуватися , згодом взагалі не міг навіть виходити на вулицю . Помер син позивача від цирозу печінки , знаходячись у дуже важкому стані. Весь це час тільки позивач та сестра померлого опікувались ОСОБА_5 , лікували, здійснювали нагляд, оплату за комунальні платежі у спірній квартирі. Після його смерті витрати на поховання несла позивач. Після спливу 40 днів після смерті ОСОБА_6 відповідач подзвонила позивачу і повідомила, що є його донькою, і вона пропонує вирішити питання щодо спадщини . Але відповідач ніяким чином не приймала участі в здійсненні допомоги морального та матеріального характеру під час хвороби спадкодавця , хоча знала про його тяжкий стан, наслідки хвороби.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Лепетюк О.Л. до суду подано письмові заперечення, в яких представник просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 було відомо про те, що її син має дитину , батьком якої він зареєстрований. Права та обов'язки померлого ОСОБА_3 щодо доньки ОСОБА_2 мали б виконуватися незалежно від їхнього окремого проживання. Не ОСОБА_2 мала обов'язок з піклування та утримання спадкодавця , а навпаки померлий ОСОБА_3 як батько мав виконувати батьківські та обов'язки щодо своєї доньки, повноліття якої настало ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стаття 202 СК України не може бути застосована до ОСОБА_2 , оскільки на період настання її повноліття , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 , непрацездатність та потреба спадкодавця у матеріальній допомозі не підтверджується жодним доказом. Крім того , позивачем ОСОБА_1 до суду не надано доказів щодо потреби у сторонньому догляді над померлим ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_7 , в якому просить визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько ОСОБА_3 . Спадщину після його смерті прийняли вона, його донька, та мати померлого ОСОБА_1 . Відсутність у ОСОБА_2 документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , стало причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. З огляду на вказане, з метою захисту своїх спадкових прав вона звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.06.2017 року (суддя Колодяжка І.М.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху .
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.07.2017 року (суддя Колодяжка І.М.) відкрито провадження у справі.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.09.2017 року (суддя Колодяжка І.М.) цивільну справу №641/4079/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту ухилення особи від надання спадкоємцеві допомоги та усунення від спадкування об'єднано в одне провадження з цивільною справою №645/1515/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності квартири в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.07.2018 року (суддя Колодяжка І.М.) у справі призначена судово- медична експертиза та провадження у справі зупинено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.09.2018 року (суддя Колодяжка І.М.) провадження у справі поновлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.10.2018 року (суддя Колодяжка І.М.) задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.10.2018 року (суддя Колодяжка І.М.) в задоволенні заяви представника ОСОБА_8 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року (суддя Колодяжка І.М.) провадження у справі зупинено в зв'язку з проведенням експертизи
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.02.2018 року (суддя Колодяжка І.М.) провадження у справі поновлено.
Ухвалами Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.03.2019 року та від 18.06.2019 року (суддя Колодяжка І.М.) задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_9 про витребування доказів.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.09.2019 року (суддя Колодяжка І.М.) провадження у справі зупинено в зв'язку з проведенням експертизи
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.11.2019 року (суддя Колодяжка І.М.) провадження у справі поновлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.02.2020 року (суддя Колодяжка І.М.) призначена додаткова судово- медична експертиза та зупинено провадження у справі
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.07.2020 року (суддя Колодяжка І.М.) провадження у справі поновлено.
На виконання розпорядження Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" справу передано до Ленінського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 23.02.2023 року вказану цивільну справу передано до Комінтернівського районного суду м. Харкова за підсудністю.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 року вказані матеріали цивільної справи № 641/4079/17 надійшли до провадження судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Ященко С.О.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.03.2023 року справу прийнято до провадження судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Ященко С.О. та призначено проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.05.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та цивільну справу № 641/4079/17 призначено до судового розгляду по суті
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності ОСОБА_2 та її представника.
Представник Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, яка є правонаступником Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, Козелько Т. в судове засідання не з'явилась, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 28.11.2001 року (зареєстровано в реєстрі за № 5361).
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.07.1973 року.
ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.12.1997 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_3 від 03.11.2016 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер.
З копії спадкової справи № 733/2016, заведеної Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що 12 вересня 2016 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 та 14 листопада 2016 року ОСОБА_2 з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 01.03.2016 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , у зв'язку з ненаданням спадкоємцем правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно листа КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №5» ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному обліку з приводу: цукрового діабету І типу тяжкої форми з 1990 року, гіпертонічної хвороби з 2015 року, дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст., діабетичної ангіопатії судин нижніх кінцівок, хронічної ішемії ІІ-ІІІ ст.
Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи №67/Н 10.10.2016 року, складеної на підставі постанови слідчого СВ Комсомольського ОП ХОП ГУНП в Херсонській області, смерть ОСОБА_10 настала від механічної асфікції в результаті попадання рідини в дихальні шляхи при утопленні.
Згідно з висновком експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи №08-294/18/пп від 18.10.2019 року за життя гр. ОСОБА_3 страждав хронічними захворюваннями - цукровим діабетом І типу важкої форми із геніралізованою ангіопатією та полінейропатією, гіпертоничною хворобою ІІ ступеню, хронічним гепатопанкеатитом. Смерть ОСОБА_3 настала через тиждень після останнього запису у медичній картці амбулаторного хворого, пов'язана не з захворюванням , а з зовнішнім чинником. Відомості у медичній документації про лікування ОСОБА_3 у стаціонарних медичних закладах у 2015 р. не містять інформації про стійку втрату працездатності. Будь-які документи медичного характеру, які об'єктивно свідчили б про стійку втрату працездатності ОСОБА_3 та її об'єм, відсутні. Будь-яких документів про звернення закладів охорони здоров'я щодо встановлення інвалідності гр. ОСОБА_3 у документах немає. У наданій медичній документації відсутні конкретні об'єктивні дані, які б дали змогу комісії експертів ретроградно встановити ступінь втрати здоров'я, який би спричиняв обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності ОСОБА_3 .
Згідно з висновком експерта Обласного бюро судово- медичної експертизи №08-81/2020/пп від 29.04.2020 року експертна комісія зазначає, що смерть гр. ОСОБА_3 була обумовлена дією зовнішніх чинників. Між наявними хронічними захворюваннями - хронічним гепатитом, хронічним гастродуоденитом, гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом та іншими (за даними з медичної документації) та настанням смерті ОСОБА_3 не встановлено причинно-наслідкового зв'язку. У наданій медичній документації на ім'я ОСОБА_3 за період часу з 2007 по 2016 роки відсутні дані за розгляд звернень з його боку та направлень будь-якого профілактичного закладу для встановлення йому ступеня стійкої втрати загальної чи професійної працездатності, так і актів медико-соціальних експертних комісій. Експертна комісія зазначає, що кожне з захворювань, яке було встановлено гр. ОСОБА_3 , могло впливати на його фізичний стан, життєдіяльність тощо, проте у медичній документації, що підлягала дослідженню, не міститься даних про те, що наявні у нього захворювання призвели до стійкої втрати загальної або професійної працездатності.
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо оформлення спадкових прав після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина п'ятя статті 1224 ЦК України).
Тлумачення частини п'ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2023 року у справі № 467/350/21 (провадження № 61-19847св21) зазначено, що для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Правила частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанова від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц (провадження № 61-6290св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 741/1714/18 (провадження № 61-5519св21), від 21 жовтня 2021 року у справі № 766/14057/17 (провадження № 61-6003св21), від 19 травня 2022 року у справі № 132/2991/20 (провадження № 61-9112св21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року в справі № 156/1111/20 (провадження № 61-10814св22) вказано, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи суд зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець ОСОБА_3 потребував допомоги саме від своєї доньки ОСОБА_2 , а остання, у свою чергу, умисно ухилялася від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення її від права на спадкування. При цьому судом під час розгляду справи не встановлено умисної винної поведінки ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю.
Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю, його безпорадного стану. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Разом з цим, позивач ОСОБА_1 також не надала доказів про те, що ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_2 з проханням про надання йому будь-якої допомоги, і донька ОСОБА_2 умисно уникала обов'язку надавати підтримку та допомогу спадкодавцю на його вимогу.
Оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявності сукупності обставин, які є підставою для усунення від права на спадкування на підставі частини п'ятої статті 1224 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту ухилення ОСОБА_2 від виконання обов'язку щодо надання допомоги (утримання) спадкодавцю ОСОБА_3 та усунення ОСОБА_2 від права на спадщину, яка залишилася після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом суд зазначає, що ОСОБА_2 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька, однак оформити спадщину після смерті батька не має можливості, про що свідчить відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а тому суд дійшов висновку, що право позивача підлягає захисту у судовому порядку.
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,200,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту ухилення особи від надання спадкоємцеві допомоги та усунення від спадкування, відмовити.
Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору віднести на ОСОБА_1 .
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1651 грн. 70коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач (відповідач): ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , код НОМЕР_4 ).
Відповідач (позивач): ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , код НОМЕР_5 ) .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: вул. В. Мельникова, 2, м. Харків, код 02900736).
Повний текст рішення складено 01.12.2023 року.
Суддя С. О. Ященко