ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 760/11605/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Жовтанюк В.С.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 26.10.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- відновити строк позивачу для добровільної оплати штрафу за постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі серії 1АВ №02681382 від 28.09.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- скасувати постанову Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі серії 1АВ №02681382 від 28.09.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 122 КУпАП.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.09.2021 постановою серії 1АВ № 02681382 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Згідно вказаної постанови, 11.09.2021 о 17 год 00 хв за адресою: Р01 Київ-Обухів 9+784 зафіксовано тз AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 за перевищення встановлених обмежень швидкості руху тз на 25 км/год, чим порушено п. 12.9.б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій.
Відповідно до частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно частини першої статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів .
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), до встановленої законом адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, може бути притягнуто фізичну особу або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або внесеного до Єдиного державного реєстру транспортних засобів належного користувача відповідного транспортного засобу. Звільнення такої особи від відповідальності можливе у разі: (1) надання доказів вибуття транспортного засобу з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, (2) використання іншими особами номерних знаків, що належать транспортному засобу, (3) звернення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.
Як зазначалося, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, якою перебачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пунктів 12.9 «б» ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Дорожні знаки 3.29 та/або 3.31 є знаками обмеження швидкості руху. Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, технічним засобом «Каскад» (заводський номер НОМЕР_2 ) 11.09.2021 о 17 год. 00 хв. зафіксовано рух транспортного засобу AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 на дорозі Р01 Київ-Обухів 9+784 зі швидкістю 75 км/год, тобто із перевищенням встановленого обмеження швидкості руху на 25 км/год. Вказаний транспортний засіб станом на час вчинення правопорушення належав ТОВ «ДРІЛЛТЕК», керівником якого є позивач.
Відтак, зважаючи на відсутність доказів існування обставин, передбачених частиною першою статті 279-3 КУпАП, позивач є належним суб'єктом відповідальності за спірне правопорушення.
Колегія суддів наголошує на тому, що оскаржувана постанова містить всі дані, необхідні для з'ясування складу правопорушення. Дані щодо швидкості руху транспортного засобу були зафіксовані технічним засобом, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги» та має свідоцтво про повірку №UA.TR.001 22 023-21 терміном дії до 14.05.2022.
Невірна адреса реєстрації порушника, що вказана в оскаржуваній постанові та на яку направлялося її копію, відсутність доступу до зображення та/або відеозапису транспортного засобу в момент вчинення порушення, а також доступу до електронної копії постанови в мережі Інтернет (за посиланням QR-коду на постанові), не є обставинами, які звільняють позивача від адміністративної відповідальності чи такими, що свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Відтак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірною.
Щодо посилань на позбавлення позивача права на оплату 50 відсотків штрафу у зв'язку із зазначенням в оскаржуваній постанови невірної адреси реєстрації місця проживання позивача, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 300-1 КУпАП у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною.
Згідно частини другої статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 300-1 КУпАП у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що право на виконання спірної постанови про накладення стягнення у спосіб оплати 50 відсотків розміру штрафу, зберігається за особою протягом 10 днів з дня набрання такою постановою законної сили, який при цьому зупиняється на час її оскарження.
Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів того, що вказаний 10-денний строк станом на час подання позову сплив, а також того, що позивача було позбавлено права на виконання постанови шляхом оплати до закінчення такого строку 50 відсотків розміру штрафу. Тобто права позивача у цій частині позовних вимог не є порушеними.
Відтак, позовні вимоги в частині відновлення позивачу строку для добровільної оплати штрафу є безпідставними.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 26.10.2023 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких