ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 756/9898/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Белоконна І.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 19.09.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Тура О.О. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000560917 від 25.07.2023.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 19.09.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , а також є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_2 .
25.07.2023 Головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тур О.О. виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії 1КІ № 0000560917, згідно якої ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), а саме його транспортний засіб марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , 25.07.2023 о 14 годині 12 хвилин на вул. Фізкультури в м. Києві було залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим скоєно адміністративне правопорушення за частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адмінстративні правопорушення (далі - КУпАП), внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 700 гривень.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що При розгляді справи та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем були належним чином оцінені всі зібрані по справі докази, дотримані вимоги статей 251, 254, 256, 280 КУпАП, правильно визначено статтю, якою нормою закону передбачено відповідальність за вчинення такого правопорушення та застосовано стягнення в межах санкції частини першої статті 152-1 КУпАП; оскаржувана постанова відповідає вимогам статті 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню. Також суд вказав, що позивач залишив належний йому транспортний засіб не на спеціальному місці паркування для пільгової категорії громадян, а на частині майданчика для паркування для загального користування, а відтак, станом на день винесення оспорюваної постанови у інспектора з паркування не було фізичної можливості ідентифікувати вказаний транспортний засіб як такий, що звільняється від сплати за паркування на муніципальних майданчиках
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій.
Відповідно до частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно частини першої статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів .
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), до встановленої законом адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, може бути притягнуто фізичну особу або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або внесеного до Єдиного державного реєстру транспортних засобів належного користувача відповідного транспортного засобу. Звільнення такої особи від відповідальності можливе у разі: (1) надання доказів вибуття транспортного засобу з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, (2) використання іншими особами номерних знаків, що належать транспортному засобу, (3) звернення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.
Як зазначалося, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 152-1 КУпАП, яка передбачає, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Так, приймаючи оскаржуване рішення, відповідачем вказано, що належний позивачу транспортний засіб марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , 25.07.2023 о 14 годині 12 хвилин на вул. Фізкультури в м. Києві було залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування.
Водночас, позивач наполягає на тому, що він звільняється від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування як учасник бойових дій.
Так, відповідно до примітки до статті 152-1 КУпАП, положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів
Згідно статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій .
Згідно частини четвертої статті 2 Закону № 3551-XII місцеві ради за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.
Пунктом 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила) передбачено, що правом безкоштовного паркування користуються, окрім інших, ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн; соби, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Київська міська рада у відповідності до частини четвертої статті 2 Закону № 3551-XII встановила додаткові гарантії для учасників бойових дій, наділивши їх правом безкоштовного паркування.
Колегія суддів наголошує на тому, що таке право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а, з огляду на відсутність у Правилах будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
При цьому, суд наголошує, що згідно пункту 17.11.3 Правил на зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються виключно особи, визначені в частині третій пункту 17.11.1 цих Правил - особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання.
Київська міська рада встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.
За таких обставин, позивач є особою, яка звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів та території міста Києва у відповідності до пункту 17.11.1 Правил, а тому притягнення його до відповідальності за спірне правопорушення за частиною першою статті 152-1 КУпАП є неправомірним.
Відсутність у інспектора з паркування можливості ідентифікувати транспортний засіб як такий, що звільняється від сплати за паркування на муніципальних майданчиках, не є обставиною, не є обставинами, що підтверджують вчинення позивачем правопорушення.
У свою чергу, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах до повноважень інспектора з паркування належить винесення постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 152-1 КУпАП, то підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання його дій протиправними суд апеляційної інстанції не вбачає.
Натомість, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справ і про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 19.09.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1КІ № 0000560917 від 25.07.2023 за частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Закрити справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких