ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р.Справа № 520/16821/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.10.23 року по справі № 520/16821/23
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України"
до Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (далі по тексту - позивач, ДП "Дослідне господарство "Комсомолець") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі по тексту - відповідач, ЛВ ДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ), в якому просив суд:
- прийняти позов до свого провадження та винести рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу старшого державного виконавця Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гапона Євгенія Вікторовича винесену у виконавчому провадженні №67869904 від 01.06.2023 року, якою накладено штраф на Державне підприємство “Дослідне господарство "Комсомолець" інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України” у сумі 10 200 (десять тисяч двісті) грн.00 коп.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі наказу Господарського суду Харківської області від 11.03.2016 року №922/1890/14 старшим державним виконавцем Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гапоном Євгенієм Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67869904 від 13.12.2021 року про зобов'язання Державного підприємства «Дослідне господарство «Комсомолець» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9924 літрів.
Листом від 24.12.2021 року вих. №260 позивач повідомив відповідача про те, що не в змозі виконати рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1890/14 по виконавчому провадженню №67869904 через поважні об'єктивні причини, а саме через неточність резолютивної частини даного рішення, яке унеможливлює його виконання. Зважаючи на що, з урахуванням наявності поважних причин невиконання рішення суду Позивач просив не застосовувати штрафні санкції, а також просив звернутися до господарського суду за роз'ясненням рішення суду.
Листом від 17.01.2022 №2661/21.12-88/6 відповідач заявив, що звертався до господарського суду із клопотанням про роз'яснення судового рішення в іншому виконавчому провадженні №53066395 і що судом залишено заяву Відповідача без розгляду, звертатися за роз'ясненням рішення суду в межах поточного виконавчого провадження №67869904 зважив недоцільним.
Листом від 03.02.2022 вих. №21 позивач повторно роз'яснив, що виконавчий документ та рішення суду не містять чіткого і однозначного визначення виду товару, який в межах виконавчого провадження необхідно передати Стягувачу, а тому виконати рішення суду належним чином без роз'яснення судом рішення неможливо.
Відповідач надіслав позивачу вимогу виконавця від 24.02.2023 №10604/26.12-31/6 щодо надання інформації стосовно виконання рішення суду.
Листом від 06.03.2023 вих. №91 позивач повторно роз'яснив, що виконавчий документ та рішення суду не містять чіткого і однозначного визначення виду товару, який в межах виконавчого провадження необхідно передати Стягувачу, а тому виконати рішення суду належним чином без роз'яснення судом рішення неможливо.
Листом із штрихкодовим ідентифікатором 6460206980047 відповідач надіслав 15.06.2023, а Позивач отримав 21.06.2023 року постанову про накладення штрафу від 24.03.2023 року у виконавчому провадженні №67869904, штраф в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
Штраф накладений Відповідачем постановою від 24.03.2023 наразі оскаржений в судовому порядку.
Також тим же листом із штрихкодовим ідентифікатором 6460206980047 21.06.2023 Позивачем отримано від Відповідача постанову про накладення штрафу датовану 01.06.2023 ВП №67869904. Постановою накладено на Позивача штраф в розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду.
Позивач вважає таку постанову необґрунтованою та протиправною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, а відповідно такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідачем неправильно застосовано матеріальні норми ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку виконання рішення про передачу стягувачу предмету, визначеного у виконавчому документі. Зважаючи на вищенаведене, позивач вважає, що накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду, яке неможливо виконати через нечітке визначення предмета стягнення, є очевидно передчасним і є порушенням прав та інтересів позивача.
Апелянт зазначає, що надавши інформацію листом від 06.03.2023 року (відправлений поштою 10.03.2023) виконав вимогу відповідача вчасно і жодні підстави для накладення штрафу за невиконання вимоги державного виконавця відсутні.
Представник позивача зазначає, що є не зрозумілим якому державному стандарту повинно відповідати дизельне паливо, яке ДП «ДГ «Комсомолець» ІСГ ПС НААН України повинно передати стягувачу на виконання рішення суду, а тому Боржник не в змозі через об'єктивні причини виконати дане рішення суду.
Наголошує, що дана проблематика була відома відділу виконавчої служби, та ним були здійснені спроби щодо вжиття певних заходів, оскільки 16.02.2018 Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Близнюковському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було подано заяву до Господарського суду Харківської області про роз'яснення рішення суду №922/1890/14 від 11.03.2016. Отже, наведене свідчать про повну обізнаність відповідача з ситуацією що склалася та проблематикою виконання рішення суду.
Позивач заначає, що незважаючи на всі вище перелічені суттєві та відомі відповідачу поважні обставини, вимоги відповідача не містили ухвали Господарського суду Харківської області щодо роз'яснення резолютивної частини рішення, також не було вжито заходів та не змінено спосіб та порядок виконання рішення, що власне і унеможливило виконання ДП ДГ «Комсомолець» ІСГПС НААН України даного рішення суду у справі №922/1890/14 датованого 23.02.2016.
Також, позивач просить розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що в апеляційній скарзі ДП "ДГ Комсомолець" не міститься тверджень щодо спростування доводів зазначених в рішенні від 18.10.2023 року Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/16821/23, та посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Крім того, відповідач просить суд апеляційної інстанції провести апеляційний розгляд справи без участі відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу Господарського суду Харківської області від 11.03.2016 року №922/1890/14 старшим державним виконавцем Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гапоном Євгенієм Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67869904 від 13.12.2021 року про зобов'язання Державного підприємства «Дослідне господарство «Комсомолець» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9924 літрів.
Листом від 24.12.2021 року вих. №260 позивач повідомив відповідача про те, що не в змозі виконати рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1890/14 по виконавчому провадженню №67869904 через поважні об'єктивні причини та просив старшого державного виконавця Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Галона Євгенія Вікторовича на підставі норми ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - звернутися до господарського суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення №922/1890/14 від 23.02.2016 року.
Листом від 17.01.2022 №2661/21.12-88/6 відповідач заявив, що звертався до Господарського суду із клопотанням про роз'яснення судового рішення в іншому виконавчому провадженні №53066395 і що судом залишено заяву відповідача без розгляду, звертатися за роз'ясненням рішення суду в межах поточного виконавчого провадження №67869904 зважив недоцільним.
Листом від 03.02.2022 вих. №21 позивач повторно повідомив відповідача про те, що не в змозі виконати рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1890/14 по виконавчому провадженню №67869904 через поважні об'єктивні причини та просив старшого державного виконавця Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Галона Євгенія Вікторовича на підставі норми ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» звернутися до господарського суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення №922/1890/14 від 23.02.2016 року.
Відповідач надіслав позивачу вимогу виконавця від 24.02.2023 №10604/26.12-31/6 щодо надання інформації стосовно виконання рішення суду.
Листом від 06.03.2023 вих. №91 позивач повторно повідомив відповідача про те, що не в змозі виконати рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1890/14 по виконавчому провадженню №67869904 через поважні об'єктивні причини та просив старшого державного виконавця Лозівського відділу Державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Гапона Євгенія Вікторовича на підставі норми ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» звернутися до господарського суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення №922/1890/14 від 23.02.2016 року.
Листом із штрихкодовим ідентифікатором 6460206980047 відповідач надіслав 15.06.2023, а позивач отримав 21.06.2023 року постанову про накладення штрафу від 24.03.2023 року у виконавчому провадженні №67869904, штраф в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
Штраф накладений відповідачем постановою від 24.03.2023 наразі оскаржений в судовому порядку.
Листом із штрихкодовим ідентифікатором 6460206980047 21.06.2023 позивачем отримано від відповідача постанову про накладення штрафу датовану 01.06.2023 ВП №67869904. Постановою накладено на Позивача штраф в розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду.
З вказаною постановою позивач не погодився, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позову без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець в силу положень ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, положеннями пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404 передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
В силу положень ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов'язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
Таким чином, приймаючи рішення про накладення на боржника штрафу відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний з'ясувати, чи вжито боржником дії щодо виконання рішення суду та чи існують поважні причини, які унеможливлюють його виконання.
В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою наслідки, встановлені приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Тобто, на час прийняття рішення про накладення штрафу, державний виконавець має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що постановою державного виконавця на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1890/14.
Позивач не погодився з такою постановою, оскільки вважає, що він вжив усіх заходів з метою повного виконання рішення суду.
На час розгляду справи, рішення в якій переглядається, доказів скасування у судовому порядку постанови державного виконавця про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1890/14 матеріали справи не містять.
Крім того, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, відомості про повне виконання боржником рішення суду у державного виконавця також були відсутні. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком державного виконавця про доцільність накладення штрафу на позивача.
До аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 14 травня 2020 року по справі № 522/3268/17.
Колегія суддів не вбачає поважності причин щодо невиконання судового рішення, а тому встановлена відповідальність за це Законом України № 1404-VIII, є правомірною та спростовує доводи позивача щодо виконання рішення суду у вищевказаній справі.
Отже, позивачем не дотримано встановленого порядку виконання судового рішення.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність накладення повторного штрафу на позивача у розмірі 10200,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано встановленого порядку виконання судового рішення обгрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано залишив без задоволення адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року по справі №520/16821/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 по справі № 520/16821/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 30.11.2023 року