Справа №367/4813/23 Головуючий в суді І інстанції Мерзлий Л. В.
Провадження № 22-ц/824/13112/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Рагушіної І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального напису,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, яку обґрунтовувала тим, що вона є матір?ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає із нею у її квартирі та повністю перебуває на її утриманні.
ОСОБА_3 народився від короткочасних позашлюбних відносин з ОСОБА_1 , який свої батьківські обов?язки по відношенню до сина не виконує.
Ірпінським міським судом Київської області 10 квітня 2023 року видано судовий наказ у справі № 367/661/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі частини заробітку (доходу).
Вказувала також, що вона неодноразово звернулась із заявою до поліції про викрадення сина ОСОБА_3 .
У зв'язку з бездіяльністю поліції, вона самостійно знайшла ОСОБА_1 , який перебував у нетверезому стані з громадянкою ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 без нагляду.
В зв?язку з завданням їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості (зламаний ніс) відносно ОСОБА_1 органами досудового розслідування було порушене кримінальне провадження за ст. 125 ч. 2 КК України, яке внесено до ЄРДР за №120231163900000015 від 08.01.2023 року.
Додатково вказувала, що ОСОБА_1 є системним злочинцем та має судимість за вироком Ленінського районного суду м. Харкова (суддя Попрас В.А.) від 22.10.2012р. у кримінальній справі № 2018/14478/2012 (ст. 185 ч. 2, ст. 190 ч. 2 КК України).
Вказувала, що на фоні не сприйняття ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_1 як рідної людини, він постійно вчиняє по відношенню до неї та її матері психологічне насилля, а останнім часом вдався до відвертого фізичного насилля по відношенню до неї та ОСОБА_3 . Крім цього, зазначала, що ОСОБА_1 активізував свої дії, спрямовані на залякування.
У зв'язку з вищевикладеним, просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 строком на 6 місяців та заборонити йому: перебувати в місці її проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на 300 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць її частого відвідування; особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею: ведення листування, телефонних переговорів або контактування з нею через інші засоби зв?язку особисто або через третіх осіб.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2023 року заяву задоволено, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 строком на 6 місяців та встановлено наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього наступні обов'язки із заборонами, а саме заборонено йому:
-перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
-наближатися на 300 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 : місця проживання (перебування) ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; Дитячого центру розвитку «Павлуша» (садочок повного дня): Київська область, м. Ірпінь, вул. Северинівська, 106-А; місця проживання (перебування) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею: ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_2 або контактування з нею через інші засоби зв?язку особисто або через третіх осіб.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що матеріали справи не містять належних доказів здійснення ним відносно заявниці фізичного насильства та відібрання дитини від матері.
Зазначає, що на момент винесення оскаржуваної ухвали він перебував в зоні бойових дій, а тому не мав змоги захистити свої права в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявник дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства з боку ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір?ю дитини ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 . ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 не перебувала. Син ОСОБА_3 від свого народження мешкає з матір'ю ОСОБА_2 за адресою реєстрації заявника та перебуває на її утриманні. Двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2019р.
ОСОБА_1 свої батьківські обов?язки по відношенню до ОСОБА_3 належним чином не виконує. Ірпінським міським судом Київської області 10 квітня 2023 року видано судовий наказ у справі № 367/661/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі частини заробітку (доходу). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує Дитячий центр розвитку «Павлуша» (садочок повного дня) за адресою: АДРЕСА_3 .
24.12.2022 заявник звернулась із заявою до поліції про викрадення сина ОСОБА_3 (вх. ЕО 39483 від 24.12.2022р.).
06 січня 2023 року заявник звернулась до органів поліції м. Ірпінь Київської області із заявою про викрадення ОСОБА_3 (Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.01.2023 року).
23 лютого 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у кримінальній справі № 369/2573/23 (провадження 1-кп/369/1632/23) винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №120231163900000015 від 08.01.2023 року.
Крім того, ОСОБА_1 має судимість за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 22.10.2012р. у кримінальній справі № 2018/14478/2012 (ст. 185 ч. 2, ст. 190 ч. 2 КК України).
Як було встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 систематично, протягом тривалого періоду часу ображає заявницю та погрожує фізичною розправою в текстових повідомленнях.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18) та від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19).
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з аналізу норм закону, які регулюють спірні правовідносини, а також встановивши, що докази, надані на обґрунтування заявлених вимог, вказують безумовно на вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства стосовно заявника у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначають ризики продовження чи повторного вчинення фізичного насильства та чинники і умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зави про видачу обмежувального припису.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують та зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Посилання на порушення місцевим судом норм процесуального права теж відхиляються колегією суддів, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: