КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 752/28809/21 Головуючий у 1 інстанції: Машкевич К.В.
провадження № 22-ц/824/13579/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Курченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича - представника ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІДА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач в листопаді 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути з нього суму боргу в розмірі 1 500 000 грн.(один мільйон п'ятсот тисяч грн.) за Договором безвідсоткової позики №21 від 04 жовтня 2018 року та судовий збір у розмірі 22 500 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 04 жовтня 2018 року між ТОВ «Метіда» та ОСОБА_1 було укладено Договір безвідсоткової позики №21, за яким позивач надав відповідачу позику у розмірі 1500000 грн, а відповідач зобов'язувався у строк до 12 жовтня 2018 року повернути суму позики на поточний рахунок позивача.
Факт надання позики відповідачу підтверджується платіжним дорученням №192 від 04 жовтня 2018 року, засвідченим АТ «АЙБОКС БАНК».
Зазначає, що 12 жовтня 2018 року між сторонами була підписана Додаткова угода №1 до Договору, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 18 липня 2019 року включно.
18 липня 2019 року між сторонами була підписана Додаткова угода №2 до Договору, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 16 серпня 2019 року включно.
16 серпня 2019 року між сторонами була підписана Додаткова угода №3 до Договору, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 28 серпня 2019 року включно.
28 серпня 2019 року між сторонами була підписана Додаткова угода №4 до Договору, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 20 березня 2020 року включно.
20 березня 2020 року між сторонами була підписана Додаткова угода №5 до Договору, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 15 липня 2020 року включно.
02 червня 2020 року між сторонами була підписана Додаткова угода №6 до Договору, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 03 червня 2020 року включно.
Крім того, позивач вказує, що15 червня 2020 року відповідачем була підписана заява про визнання грошових вимог (боргу), якою він визнав безспірність вимог позивача, у тому числі за Договором безвідсоткової позики №21 від 04 жовтня 2018 року у сумі 1500 000,00 грн. грн. Справжність підпису засвідчено приватним нотаріусом Авласовичем О.О.
Станом на день подання позову сума позики відповідачем не повернута, а тому на підставі викладеного просив задовольнити позов.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі адвоката Гутаріна Я.М. - представника ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 1 500 000 грн, обмеживши суму стягнення за договором позики №21 від 04 жовтня 2018 року сумою заборгованості станом на дату постановлення 21 червня 2023 року та зміну мотивувальної частини вказаного рішення в частині обґрунтування встановлення належним чином повідомлення відповідача про розгляд справи.
Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушені норми процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_1 не відомо на яку адресу судом здійснювалось надсилання судових повісток та інших матеріалів, адже за вказаною у позовній заяві ТОВ «Метіда» адресою ОСОБА_1 не зареєстрований.
Жодної повістки про дати та час судових засідань у справі №752/28809/21 ОСОБА_1 не було отримано.
На веб-порталі судової влади України https://court.gov.ua також немає оголошень про виклик ОСОБА_1 у справі №752/28809/21, окрім виклику на останнє судове засідання. Між тим, за відсутності підтверджених повідомлень відповідача суд знайшов можливим закрити підготовчого провадження 12.09.2022 року, фактично визнавши подані односторонньо позивачем матеріали достатніми для розгляду спору, адже основним завданням підготовчого провадження є саме зібрання даних про позицію сторони та доказів на їх підтвердження.
Звертає увагу суду на те, що в оскаржуваному рішенні вказується, «Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі №918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Однак оскаржуване рішення прийняте саме в умовах неможливості вирішення спору в засіданні 21.06.2023 року, оскільки відзиву на позовну заяву та доказів на його підтвердження до засідання 21.06.2023р. ОСОБА_1 особисто не було надано з об'єктивних причин. повідомлення про судове засідання в справі було вперше і в останнє лише 08.06.2023 року опубліковано на сайті судової влади, як того вимагає ч.10 ст.187 ЦПК України.
За викладених вище обставин зазначає, що він не був повідомлений у належний спосіб (визначений ЦПК України) про сам факт порушення/існування справи №752/28809/21 та був позбавлений належної підготовки до засідання 21.06.2023 року.
Таким чином, при розгляді справи №752/28809/21 судом порушено вимоги частин 6, 10 статті 187 ЦПК України, що призвело до позбавлення відповідача особисто належного захисту та спростування доводів позивача, внаслідок якого рішення прийняте з допущеним неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
У відзиві на апеляційну скаргу Волосна Я.О. - представник ТОВ «Метіда» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Зазначає, що судом належним чином повідомлено відповідача про час та місце судових засідань, однак останній в судове засідання не з'явився, тобто фактично самоусунувся від виконання процесуальних обов'язків.
Також вказує, що скаржник не додав до апеляційної скарги доказів виконання відповідачем обов'язку по поверненню позики, і такі докази відсутні.
В прохальній частині скарги скаржник просить суд змінити судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 1 500 000 грн, обмеживши сумою заборгованості на дату постановлення рішення.
Проте скаржник не повідомляв суду, якою є сума заборгованості відповідача на дату ухвалення оскаржуваного рішення. Позивач припускає, що відсутність точної суми обумовлена тим, що сума заборгованості відповідача з дня звернення до суду не змінилася.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання за договором про надання безвідсоткової позики від 04 жовтня 2018 року, а тому позов підлягав до задоволення.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір безвідсоткової позики грошей №21. За умовами договору позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього Договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Розмір позики становить 1 500 000 грн (п.2.1). Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором та діє до 12 жовтня 2018 включно. Повернення позики відбувається всією сумою одночасно (п.4.1) (а.с.5).
Факт надання позивачем позики відповідачу підтверджується платіжним дорученням №192 від 04 жовтня 2018 року, засвідченим АТ «Айбокс Банк».
12 жовтня 2018 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору безвідсоткової позики грошей №21 від 04 жовтня 2018 року, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 18 липня 2019 року включно.
Встановлено, що 18 липня 2019 року між сторонами була укладена Додаткова угода №2 до Договору безвідсоткової позики грошей №21 від 04 жовтня 2018 року, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 16 серпня 2019 року включно.
16 серпня 2019 року між сторонами була укладена Додаткова угода №3 до Договору безвідсоткової позики грошей №21 від 04 жовтня 2018 року, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 28 серпня 2019 року включно.
28 серпня 2019 року між сторонами була укладена Додаткова угода №4 до Договору безвідсоткової позики грошей №21 від 04 жовтня 2018 року, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 20 березня 2020 року включно.
20 березня 2020 року між сторонами була підписана Додаткова угода №5 до Договору безвідсоткової позики грошей №21 від 04 жовтня 2018 року, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 15 липня 2020 року включно.
02 червня 2020 року між сторонами була укладена Додаткова угода №6 до Договору безвідсоткової позики грошей №21 від 04 жовтня 2018 року, за умовами якої відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 03 червня 2020 року включно.
15 червня 2020 року відповідачем була підписана заява про визнання грошових вимог (боргу), яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авласовичем О.О. та зареєстрована в реєстрі за №288. За заявою ОСОБА_1 визнав укладення Договору безвідсоткової позики №21 від 04 жовтня 2018, розмір заборгованості, та своїм підписом засвідчив, що ця заява є належним, допустимим та достатнім доказом безспірності вимог позикодавця до нього, як позичальника.
За ч.1, 2 статті 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що відповідач не виконав зобов'язань за договором про надання безвідсоткової позики від 04 жовтня 2018 року, а тому позов підлягав до задоволення.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: