Справа №345/1545/23
Провадження № 2/345/536/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2023 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Калуш в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя та його поділ,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін:
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати об'єктом сумісної власності подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що 28.04.1984 нею було укладено шлюб з відповідачем, який рішенням суду від 26.01.2023 було розірвано. Рішенням Калуської районної ради народних депутатів № 166 від 14.10.1987 відповідачу було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд. Надалі вони спільно з відповідачем проводили будівництво будинку на підставі будівельного паспорту, яке завершили орієнтовно у 2004 році. Відповідачем 16.06.2022 на підставі виписки з погосподарської книги, виданої 07.06.2022 Новицькою сільською радою, оформлено та зареєстровано право власності на спільно збудований житловий будинок. З огляду на викладене вважає, що їй належить вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, оскільки вказаний об'єкт майна набутий під час її перебування з відповідачем у шлюбі, за спільні кошти, а, отже, є їхньою спільною сумісною власністю.
Позивачка подала до суду заяву, згідно з якою просить розглядати справу без її участі та участі її представника на підставі письмових матеріалів.
Відповідач подав до суду заяву, в якій визнав позовну вимогу про поділ житлового будинку та не заперечив про присудження йому та позивачці по частці домоволодіння. Справу просить розглядати за його відсутності та без участі його представника.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 05.04.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання та відзиву на позовну заяву. Окрім цього, витребувано з Брошнів-Осадської селищної ради копію реєстраційної справи щодо реєстрації 16.06.2022 за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ; з Територіального сервісного центру МВС № 2642: документи, на підставі яких за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію транспортного засобу марки «Volkswagen Sharan», д.н.з. НОМЕР_1 , а також документи, на підставі яких ОСОБА_2 проведено відчуження вказаного автомобіля та його перереєстрацію за новим власником.
21.04.2023 до суду надійшли витребувані документи з Територіального сервісного центру МВС № 2642 (а.с. 39-54).
24.04.2023 до суду надійшли витребувані документи з Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (а.с. 56-61).
18.05.2023 позивачка подала до суду заяву про долучення доказів (а.с. 69-72).
05.06.2023 позивачка подала до суду заяву про долучення доказів (а.с. 90-97).
Ухвалою суду від 06.06.2023 залучено ОСОБА_3 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача до участі в справі. Допущено до участі у цивільній справі перекладача Сорохтей Н.В. для письмового перекладу з польської мови на українську мову таких документів: Faktura VAT nr: 1/FA/2017/00066; DECYZJA NR KTD.5410.8593.2021.MG; UMOWA DAROWIZNY POJAZDU. А також, у задоволенні клопотання представника позивачки адвоката Кобзана Р.М. про призначення експертизи відмовлено.
20.06.2023 на виконання ухвали суду від 06.06.2023 перекладачем надано перекладені документи на українську мову з польської мови (а.с. 114-118).
03.07.2023 відповідач подав до суду заяву про долучення доказів (а.с. 120-122).
Ухвалою суду від 03.07.2023 призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу. Окрім цього, витребувано з Територіального сервісного центру МВС № 2642 інформацію про транспортні засоби, які є або були зареєстровані за ОСОБА_1 , і копії документів, що підтверджують їхнє придбання, відчуження.
02.08.2023 до суду надійшли витребувані документи з Територіального сервісного центру МВС № 2642 (а.с. 144).
03.10.2023 до поступила заява ОСОБА_1 , в якій вона зазначає, що не може провести оплату за проведення судової автотоварознавчої експертизи автомобіля, оскільки ніде не працює та не являється пенсіонером. Просила повернути матеріали з експертної установи без виконання (а.с. 154).
17.10.2023 до суду повернулися матеріали цивільної справи № 345/1545/23 без виконання (а.с. 156).
Ухвалою суду від 18.10.2023 поновлено провадження у справі.
21.11.2023 позивачка подала до суду заяву, згідно з якою вона зменшує позовні вимоги, а саме: відмовляється від вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації ринкової вартості легкового автомобіля марки «Фольсфаген Шаран», д.н.з. НОМЕР_1 . Також просить розглядати справу без її участі та участі її представника на підставі письмових матеріалів (а.с. 171).
21.11.2023 відповідач подав до суду заяву, в якій визнав позовну вимогу про поділ житлового будинку та не заперечив про присудження йому та позивачці по частці домоволодіння. Справу просить розглядати за його відсутності та без участі його представника (а.с. 173).
Ухвалою суду від 21.11.2023 прийнято відмову позивачки від позовної вимоги про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 1/2 ринкової вартості легкового автомобіля марки "Фольцваген Шаран", д.н.з. НОМЕР_1 , а провадження по справі у даній частині закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).
Враховуючи, що відповідач позов визнав, визнання ним позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання позову відповідача та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення позову з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
сторони по справі з 28.04.1984 перебули у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2023 було розірвано (а.с. 9, 10).
Відповідно до рішення Калуської районної ради народних депутатів від 14.10.1987 № 166 та додатку № 1 до нього ОСОБА_2 дозволено будівництво індивідуального будинку і господарських споруд на новому місці в с. Добровляни (а.с. 12-15).
ОСОБА_2 було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_1 (а.с. 16-21).
Відповідно до виписки з погосподарської книги № 2 с. Добровляни від 07.06.2022 № 458, виданої Новицькою сільською радою, житловий будинок та господарські будівлі та споруди ОСОБА_2 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 збудовані до 1991 року. Земельна ділянка орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд надавалася згідно архівного рішення 19 сесії від 25.12.1993 (а.с. 57).
З відомостей з Державного реєстру речових прав від 24.03.2023 встановлено, що 16.06.2022 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 22-23).
На замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу по АДРЕСА_1 (а.с. 58-61), а його інвентаризаційна вартість станом на 03.05.2023 становить 216800,00 грн. (а.с. 70).
Оцінка суду:
вивчивши зміст позовної заяви з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, дослідивши письмові заяви та докази, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зі ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23, абз. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно зі законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 (справа № 6-399-цс17).
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов'язаний з'ясувати, чи це майно може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю сторін, оскільки набутий подружжям за час шлюбу за спільні кошти, що не оспорюється відповідачем та іншого суду не доведено.
А тому суд вважає за можливе в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за кожним із сторін право власності по частці вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Розподіл судових витрат між сторонами:
відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (а.с. 8). А тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 1073,60 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 20, 325, 364, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 63, 65, 69, 70, 71, 72 СК України, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 178, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя та його поділ з урахуванням зменшених позовних вимог - задовольнити.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Провести поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного сумісного майна подружжя, визнавши за кожним із них право власності по 1/2 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення виготовлений 30.11.2023.
Суддя: