ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.11.2023Справа № 910/7331/23
vQXh7VH0HD4AbЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут»
до Акціонерного товариства «Мегабанк»
про визнання припиненим зобов'язання
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Горенюк Т.О.
Представники учасників справи:
від позивача не з'явилися;
від відповідача Зінчук Я.В.
vQXh7VH0HD4AbВ судовому засіданні 16.11.2023 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 30.11.2023 року.
vQXh7VH0HD4AbСУТЬ СПОРУ:
09 травня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 09.05.2023 року до Акціонерного товариства «Мегабанк» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати припиненим зобов'язання за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 року, укладеного між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» в розмірі 200 547,95 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов'язання позивача перед відповідачем в сумі 200 547,95 грн. щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 року є припиненими на підставі заяви № 887-Сл-248-0323 від 27.03.2023 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7331/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.06.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 року продовжено на 30 (тридцять) днів строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 13.07.2023 року.
05.06.2023 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» надійшло клопотання про проведення судових засідань у справі № 910/7331/23 у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Закарпатської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 року призначено підготовче засідання у в режимі відеоконференції на 13.07.2023 року, доручено Господарському суду Закарпатської області забезпечити проведення відеоконференції у справі № 910/7331/23 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут».
07.07.2023 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» надійшло клопотання б/н від 07.07.2023 року "Про зупинення провадження у справі", в якому заявник просить зупинити провадження у справі № 910/7331/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 640/12723/22.
13.07.2023 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Мегабанк» надійшла заява № 9035 від 12.07.2023 року «Про поновлення процесуального строку», в якій відповідач просить визнати причину пропуску встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та поновити відповідачу строк на подання відзиву. До заяви відповідачем долучено відзив на позовну заяву № 9021 від 12.07.2023 року.
Частиною 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493952591 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 року у справі № 910/7331/23 вручено представнику відповідача - 16.05.2023 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 31.05.2023 року (включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Поважними ж визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
Поряд з цим, посилаючись на військову агресію російської федерації проти України, відповідач жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів того, що неможливість подання відзиву на позову заяву у встановлений судом строк була зумовлена саме введеним на території України воєнним внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що стало перешкодою для вчасної реалізації свого права на подання відзиву на позовну заяву.
Відтак, суд не приймає до уваги відзив на позовну заяву, як такий, що поданий до суду з порушення строку.
Підготовче засідання 13.07.2023 року в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Закарпатської області не відбулося у зв'язку із неможливістю встановити відеоконференцзв'язок із Господарським судом Закарпатської області, що унеможливило участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 року підготовче засідання відкладено на 10.08.2023 року.
Судом в підготовчому засіданні 10.08.2023 року було розглянуте та відхилене клопотання про зупинення провадження у справі. Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що у відповідності до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Дослідивши підстави поданого позивачем клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість на підставі приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме з мотивів не доведення заявником факту об'єктивної неможливості розгляду справи № 910/7331/23 до вирішення справи № 640/12723/22.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 10.08.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/7331/23 до судового розгляду по суті на 12.09.2023 року.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 12.09.2023 року по 13.09.2023 року у відпустці, судове засідання призначене на 12.09.2023 року не відбулося, судове засідання призначено на 28.09.2023 року.
В судовому засіданні 28.09.2023 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 16.11.2023 року представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.
Представник позивача в судове засідання 16.11.2023 року не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
vQXh7VH0HD4AbВСТАНОВИВ:
29.10.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (надалі - позивач, клієнт) та Акціонерним товариством «Мегабанк» (надалі - відповідач, банк) укладено договір № 394, відповідно до п. 1.1. якого банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефіціаром за закупівлею - договором транспортування природного газу № 1910000143 від 16.12.2019 року на наступних умовах: сума гарантії - 20 000 000 грн; строк дії гарантії - до 28.10.2022 включно.
На підставі рішення Правління Національного банку України №261-рш/БТ від 02.06.2022 року "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 червня 2022 року № 383 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "МЕГАБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку запроваджено тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві "Мегабанк".
Відповідно до рішення Правління Національного банку України з 22 липня 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" строком на три роки з 22 липня 2022 року до 21 липня 2025 року включно.
15.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (первісний кредитор) укладено договір № 12А167-21-23 про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.2. якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від Акціонерного товариства "Мегабанк" виконання визначеного в основному договорі зобов'язання з повернення грошових коштів (вкладу) в розмірі 200 547,95 грн.
Згідно з п. 1.4. договору право вимоги, що відступається за цим договором, переходить до нового кредитора з моменту укладення цього договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до боржника на суму 200 547,95 грн. та набуває відповідне право вимоги.
13.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" направило на адресу Акціонерного товариства "Мегабанк" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 27.03.2023 року № 887-Сл-249-0323, яким позивач повідомив відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" є новим кредитором за зобов'язанням Акціонерного товариства "Мегабанк" повернути грошові кошти (вклад) в розмірі 200 547,95 грн. за договором № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24 вересня 2021 року.
Разом з цим повідомленням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" направило на адресу Акціонерного товариства "Мегабанк" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.03.2023 року № 887-Сл-248-0323.
У заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.03.2023 року № 887-Сл-248-0323 позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" має перед Акціонерним товариством "Мегабанк" невиконане грошове зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 року за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 200 547,95 грн.
Одночасно, в заяві зазначено, що Акціонерне товариство "Мегабанк" має перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" невиконане грошове зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 200 547,95 грн., яке виникло на підставі та у відповідності до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021 року, та право вимоги щодо виконання якого відступлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.
У заяві від 27.03.2023 року № 887-Сл-248-0323 вказано, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" та Акціонерного товариства "Мегабанк" щодо виконання зазначених вище зобов'язань є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, відповідно такими, зарахування яких допускається законодавством України.
Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут", керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, повідомило Акціонерне товариство "Мегабанк" про припинення свого зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 року за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 200 547,95 грн. шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог:
- вимоги Акціонерного товариства "Мегабанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 року за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 року включно в сумі 200 547,95 грн.;
- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" до Акціонерного товариства "Мегабанк" щодо виконання останнім грошового зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 200 547,95 грн., яке виникло на підставі та у відповідності до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021 року, та право вимоги щодо виконання якого відступлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що його зобов'язання перед відповідачем в сумі 200 547,95 грн. щодо погашення заборгованості зі сплати комісійної винагороди за договором № 394 від 29.10.2021 року є припиненими, у зв'язку з чим просить визнати припиненим зобов'язання за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 року, укладеного між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Закарпатгаз Збут» в розмірі 200 547,95 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Внаслідок укладення договору про надання гарантії від 29.10.2021 року № 394 між сторонами у справі згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Як вже було встановлено судом вище, заявою від 27.03.2023 року № 8877-Сл-248-0323 Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» на підставі статті 601 Цивільного кодексу України повідомило Акціонерне товариство «Мегабанк» про припинення свого зобов'язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії від 29.10.2021 року № 394 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 200 547,95 грн. шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог: (1) вимоги Акціонерного товариства "Мегабанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 394 від 29.10.2021 року за період з 01.02.2022 по 02.06.2022 року включно в сумі 200 547,95 грн. та (2) вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" до Акціонерного товариства "Мегабанк" щодо виконання останнім грошового зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 200 547,95 грн., яке виникло на підставі та у відповідності до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021 року, та право вимоги щодо виконання якого відступлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.
Факт направлення на адресу відповідача вищенаведеної заяви від 27.03.2023 року № 887-Сл-248-0323 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 13.04.2023 року, фіскальногочеку від 13.04.2023 року та накладної № 8801501809294.
За приписами частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особам.
За умовами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) міститься висновок про те, що "стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".
Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання.
Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені у статті 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Положеннями частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» від 27.03.2023 року № 887-Сл-248-0323 про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: тобто, боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому.
Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
В той же час, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2022 року № 261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних", Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2022 року № 383 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Мегабанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення Банку з ринку і запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.06.2022 року по 02.07.2022 року включно.
22.06.2022 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 423 щодо продовження тимчасової адміністрації в неплатоспроможному АТ "Мегабанк" на один місяць: з 03.07.2022 року по 02.08.2022 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.07.2022 року № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 року № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ "Мегабанк", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білу Ірину Володимирівну строком на три роки з 22.07.2022 року до 21.07.2025 року включно. Вимоги кредиторів вирішено приймати протягом 30 днів з дня опублікування у газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053.
За умовами частини 2 статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті отримання прибутку і не відповідає за зобов'язаннями банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (частина 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно з пунктами 1, 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.
Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку;
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Тобто вказаний пункт статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спрямований на захист боржника банку, під час ліквідації банку, який є одночасно і кредитором цього банку, шляхом надання можливості боржнику погасити свою заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами за рахунок коштів на поточних та/або депозитних рахунках боржника у банку, не застосовуючи норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За змістом статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи прийняте виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк", спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 якого забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Суд також звертає увагу на те, що припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 року у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 року у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 року у справі № 910/3361/17.
Судом враховано, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення № 261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 року "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних".
Разом із тим, частиною 7 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
Відповідно до статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.
Стаття 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
Згідно з частиною 9 статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено, що визнання протиправним та скасування Рішення № 261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 року "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення, а тому суд не приймає до уваги доводи позивача, які зводяться до незаконності Рішення Правління Національного банку України від 02.06.2022 року № 261-рш/БТ.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» до Акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання зобов'язання припиненим є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
vQXh7VH0HD4AbВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
vQXh7VH0HD4AbРішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.11.2023р.
vQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbvQXh7VH0HD4AbСуддя О.В. Котков