номер провадження справи 22/210/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023 Справа № 908/3079/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/3079/23
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03062)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 58 648,20 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 02011/0123 від 28.09.2023) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення коштів в порядку суброгації: 39 376,29 грн. страхового відшкодування, 10 270,38 грн. інфляційних втрат, 1 838,28 грн 3% річних, 7 163,25 грн пені. Позов обґрунтовано Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 526, 530, 625, 993, 1166, 1188 ЦК України.
За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № FО-01162876 від 24.09.2021 позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Audi Q7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 40 876,29 грн внаслідок настання 23.10.2021 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля марки Оpel Соrsa державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ). Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Оpel Соrsa державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР203640873), позивач має право зворотної вимоги до відповідача. ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні ДТП постановою Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 758/15747/21. Позивач направив відповідачу заяву (вих. № 05335/9221) про виплату страхового відшкодування, яка була ним отримана 06.12.2022. Відповідач рішення у страховій справі не прийняв та не виплатив страхове відшкодування позивачу.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
30.10.2023 в системі «Електронний суд» Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» сформовано відзив на позов, згідно якого відповідач частково визнав вимогу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», а саме: про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації у сумі 39 376,29 грн. В решті позовних вимог: в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції просить суд відмовити, мотивуючи листом Торгово-промислової палати України 2024/02-7.1 від 28.02.2022 та Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
На підставі ст. 130 ГПК України просив повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3079/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято справу № 908/3079/23 до розгляду та провадження. Постановлено розглядати справу спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвалу суду від 09.10.2023 про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» 09.10.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 02.11.2023 відповідачу продовжено процесуальний строк для подання відзиву та прийнято до розгляду відзив відповідача, сформований 30.10.2023 в системі «Електронний суд».
Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 30.11.2023.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір № FО-01162876 від 24.09.2021 добровільного страхування наземного транспорту Audi Q7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Строк дії договору з 25.09.2021 по 24.09.2022.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб Audi Q7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .
Як встановлено судом, 23.10.2021 о 12:45 год. на вул. Межигірській, 85 в. м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Audi Q7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу Оpel Соrsa, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 758/15747/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 23.10.2021). Вказане судове рішення набрало законної сили.
Страхувальник звернувся до страховика (позивача) з заявою про настання події від 23.10.2021.
Акт огляду транспортного засобу автомобіля Audi Q7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , містить опис пошкоджень автомобіля.
Згідно рахунку технічного обслуговування № 2234 від 23.10.2021, вартість ремонту вказаного автомобіля склала 76 670,44 грн.
ПрАТ «Страхова група «ТАС» складений страховий акт № 31554/40/921 від 09.11.2021, відповідно до якого сума матеріального збитку становить 40 876,29 грн. Сума страхового відшкодування по страховій події 23.10.2021 Audi Q7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 40 876,29 грн.; одержувач страхового відшкодування: ФОП Дем'яненко І.П.
Вказана сума страхового відшкодування у розмірі 40 876,29 грн. була перерахована позивачем на рахунок ФОП Дем'яненко І.П., що підтверджується платіжною інструкцією № 226786 від 11.11.2021.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Оpel Соrsa, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування № ЕР203640873, який був діючим на 23.10.2021 (станом на час скоєння ДТП). Розмір франшизи за даним полісом - 1 500 гривень 00 коп.; ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою (вих. № 05335/9221 від 26.11.2021), просив перерахувати сплачене ПрАТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування у розмірі 40 876,29 грн. на вказаний розрахунковий рахунок позивача. До заяви додані копії документів на підтвердження здійсненої виплати.
Вказана заява отримана відповідачем 06.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія транспортного Оpel Соrsa державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що спричинила ДТП 23.10.2021, встановлена постановою Подільського районного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 758/15747/21, що набрала законної сили, та не заперечується відповідачем.
Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдицйні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором № FО-01162876 від 24.09.2021 добровільного страхування наземного транспорту та на підставі вказаного вище страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 40 876,29 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України «Про страхування» визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Оpel Соrsa державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Даної обставини відповідач не заперечив.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України «Про страхування».
Згідно полісу ЕР204852762, франшиза встановлена в розмірі 1 500,00 грн.
Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідач у відзиві визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації у сумі 39 376,29 грн.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідачем належних доказів оплати страхового відшкодування позивачу в сумі 39 376,29 грн. не подано.
Відтак, сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача в порядку суброгації, складає 39 376,29 грн. (40 876,29 розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 1 500,00 грн франшиза), що розрахована в межах ліміту відповідальності за шкоду, встановленого полісом ЕР203640873
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за полісом ЕР203640873, яка була отримана відповідачем 06.12.2021, що підтверджується матеріалами справи. Рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку суброгації сторонами суду не подано.
Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.
За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16.
Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідач, враховуючи приписи ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинен був у строк до 07.03.2022 включно, виплатити позивачу страхове відшкодування за полісом ЕР203640873, або прийняти рішення про відмову в його виплаті.
Втім, як встановлено судом, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за полісом ЕР203640873
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд зазначає, що правові відносини, що склались між сторонами, мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв'язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) страхувальнику позивача (за договором добровільного страхування майна) та одночасно мають договірний характер, зважаючи на таке.
Відповідно ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.
Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР203640873, укладений між відповідачем та страхувальником, є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є страхувальник за договором добровільного страхування № FО-01162876 від 24.09.2021.
Відповідно ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
У зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.10.2021, власником транспортного засобу Оpel Соrsa, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем за полісом № ЕР203640873, було завдано шкоду третій особі - страхувальнику за договором добровільного страхування № F0-01162876 від 24.09.2021, у зв'язку з чим у вказаного страхувальника виникло право вимоги до відповідача, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, а у страховика за полісом № ЕР203640873 (відповідача), відповідно, виник обов'язок відшкодувати завдану шкоду.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування своєму страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, як зазначено вище, право вимоги до страховика за полісом № ЕР203640873 (відповідача) за завдану внаслідок ДТП шкоду перейшло до позивача.
Отже, обов'язок відповідача сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати є правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача саме з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР204852762.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.
Розрахунки 3% річних та інфляційних витрат перевірені судом та визнаються правильними. З відповідача на користь позивача стягується 1 838,28 грн 3% річних та 10 270,38 грн втрат від інфляції
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно п. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано, з підстави, що встановлена законом. Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним.
З відповідача на користь позивача стягується 7 163,25 грн. пені.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.
Стосовно посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та введення воєнного стану в України суд зазначає таке.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
При настанні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин та їх вплив для конкретного випадку виконання зобов'язання. Відповідачем не доведено неможливість виконання обов'язку зі сплати страхового відшкодування внаслідок дії форс-мажорних обставин.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 2 684,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Щодо клопотання відповідача про повернення позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України суд зазначає, що норма ч. 1 ст. 130 ГПК України застосовується у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи.
Відповідач визнав позов тільки частково і суд розглядав справу по суті щодо заявлених вимог, тому підстави для повернення судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 30115243) 39 376 (тридцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість) грн 29 коп. страхового відшкодування, 1 838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн 28 коп. 3% річних, 10 270 (десять тисяч двісті сімдесят) грн 38 коп. втрат від інфляції 7 163 (сім тисяч сто шістдесят три) грн 25 коп. пені, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 листопада 2023.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко