Справа № 694/2069/23 Провадження №1-кп/694/183/23
Вирок
ІМЕНЕМУКРАІНИ
23.11.2023 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження № 12023255310000330 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово непрацюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, в силу ст.. 89 ККУ раніше не судимого, контактний телефон НОМЕР_1 ,-
який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
із участю у судовому розгляді
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , 08.07.2023 близько 19 год. 00 хв., перебуваючи на території спортивного майданчику Гудзівської гімназії Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області, за адресою: вул. Шкільна, буд. 4, с. Гудзівка Звенигородського району Черкаської області, під час словесної сварки з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 наніс останньому один удар кулаком лівої руки в праву частину голови, а саме, в ділянку правої щоки, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, які відповідно до висновку експерта № 05-11-01/132 від 04.08.2023 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав в повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред'явлено в обвинуваченні та пояснив, що він за вказаних в обвинувальному акті обставинах наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Відносно міри покарання погоджується з думкою прокурора.
Потерпілий ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились. ОСОБА_7 подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила призначити обвинуваченому покарання в межах ст. 125 ч.2 ККУ.
Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується як його показаннями, даними ним в судовому засіданні, показами потерпілого, доказами які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведене.
Дії ОСОБА_4 , з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020, суд кваліфікує, як кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно ст.66 КК України, є щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію державного обвинувача про призначення покарання, суд дійшов висновку, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання у виді штрафу. Обвинувачений в судовому засіданні вказав, що здатний виконати таке покарання, оскільки має неофіційні заробітки.
Крім того судом враховано особу обвинуваченого, його активне сприяння у розкритті злочину та те, що даний злочин не набув значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення та забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, також враховуючи особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання, а також те, що вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком згідно ст. 12 КК України.
При цьому суд виходив також і з положень ч. 2 ст. 50 КК України, якими визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. На переконання суду, покарання з яким визначився суд, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №№ 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Заявлений цивільний позов прокурора Тальнівського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі КНП «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Звенигородської міської ради, Звенигородського району, Черкаської області до ОСОБА_4 про відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням у кримінальному провадженні № 12023255310000330 від 09.07.2023 року було повернуто ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 19.09.2023 року.
Запобіжний захід не обирався. Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1