ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9532/23 Справа № 212/1939/22 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
29 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року у цивільній справі №212/1939/22 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення задоволено частково.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ «Криворізька теплоцентраль» подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року вказана апеляційна скарга у задоволенні клопотання АТ «Криворізька теплоцентраль» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року відмовлено та надано строк для подання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення на апеляційне оскарження.
На виконання ухвали апеляційного суду від 20 листопада 2023 року скаржником надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому він посилається на встановлення карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби Covid-19 та впровадження воєнного стану на території України. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення заявник, посилаючись на методичні рекомендації надані Верховним Судом, зазначає, що на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).
Відповідно до пункту 12 розділу І Закону № 540-IX розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-ІХ (далі - Закон № 731-IX), яким внесено зміни, зокрема до ЦПК України.
Вказаним Законом законодавець по-іншому врегулював питання перебігу процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжено на строк дії карантину Законом № 540-IX. Пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено у такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
20-денний строк з часу набрання чинності Законом № 731-ІХ закінчився 06 серпня 2020 року.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, на час ухвалення судом оскаржуваного рішення суду та подання апеляційної скарги повинен бути застосований Закон № 731-ІХ, яким визначено, що «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.»
Натомість, посилаючись на запровадження на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) заявник не навів доводів та не надав доказів, на підтвердження того, що у АТ «Криворізька теплоцентраль» існували обставини неможливості оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року у строки визначені законом, і які були, зумовлені впровадженими карантинними обмеженнями.
Крім того, саме лише посилання на факт впровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення першої інстанції у цій справі.
Так, Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливлювали виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц).
Як вбачається з клопотання про поновлення процесуального строку, позивач посилається на введення неповного робочого тижня та те, що працівники змушені реагувати на сигнали повітряної тривоги.
Однак, підприємство позивача не зупиняло свою роботу протягом спірного періоду та воно не знаходиться в зоні активних бойових дій. Не було наведено жодних причин й не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у позивача можливості підготувати та подати апеляційну скаргу у місячний строк після його оприлюднення в єдиному державному реєстрі судових рішень. Недоліки в організації роботи та діловодства юридичної особи не можуть бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження у період з 12 грудня 2022 року (дня оприлюднення повного тексту оскаржуваного рішення в єдиному державному реєстрі судових рішень) по 05 жовтня 2023 року (день подання апеляційної скарги) внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Також апеляційний суд звертає увагу, що представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» був залучений до участі у справі, повідомлявся про розгляд справи судом першої інстанції, надавав клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с. 28).
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Така позиція також відповідає викладеному у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду №320/4673/16-ц від 19 червня 2019 року.
За змістом частини 2 статті 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
А відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01 жовтня 2020 року №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Крім того, частиною другою статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 3262-IV суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Обставини щодо встановлення дати складення повного судового рішення мають визначальне значення для правильного вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження.
Аналіз Єдиного Державного реєстру судових рішень (https://reestr.court.gov.ua) свідчить про те, що рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року було внесене судом до ЄДРСР 05 грудня 2022 року і оприлюднене в цьому реєстрі 12 грудня 2022 року.
З апеляційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся 05 жовтня 2023 року, тобто після спливу 10 місяців з дня ухвалення судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, враховуючи не поважні причини пропуску такого строку.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13, ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 3 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99).
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 лютого 2023 року у справі № 208/805/20 (провадження 61-12525св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 754/2141/19 (провадження № 61-12322св21), від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц (провадження № 61-3526св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц (провадження № 61-11368св20), від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц (провадження № 61-22084св19) та від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15 (провадження № 61-10887св21).
З огляду на викладене вище, з урахуванням положень частини 2 статті 354 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року, слід відмовити.
Керуючись статтями 354, 367 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року відмовити.
Відмовити Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року у цивільній справі №212/1939/22 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста