Справа №759/12263/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5601/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
28 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвокатаОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Знаменка Кіровоградської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
На вирок суду обвинуваченим та захисником подано апеляційні скарги, розгляд яких призначено на 15 год. 00 хв. 28 листопада 2023 року.
Постановою Верховного Суду від 11.10.2023 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 09.12.2023.
27 листопада 2023 року прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування доводів клопотання, прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 по 15 років, рішення по справі не прийнято, а отже останній може переховуватись від суду, потенційно може продовжувати злочинну діяльність та здійснювати вплив на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник заявили клопотання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Зокрема, обвинувачений вказує, що він тримається під вартою вже більше 2 років 7 місяців. Також вказує, що підстави, які раніше вказувалися для необхідності продовження строку тримання під вартою та тяжкість кримінального правопорушення зі сплином часу не є підставами для продовження тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав клопотання прокурора та заперечив проти клопотання обвинуваченого та захисника, обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої клопотання та заперечували проти задоволення клопотання прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Розглядаючи клопотання обвинуваченого та захисника, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 по 15 років, те, що рішення по справі не прийнято, а отже останній може переховуватись від суду, потенційно може продовжувати злочинну діяльність та здійснювати вплив на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу винного, у зв'язку з чим не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.
Щодо розумності строку тримання обвинуваченого під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи. Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п.70). Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п.100). Однак суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню та поведінкою учасників судового провадження, обставинами справи тощо. Суд наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачений у якій тримається під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 по 15 років, те, що рішення по справі не прийнято, а отже останній може переховуватись від суду, потенційно може продовжувати злочинну діяльність та здійснювати вплив на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, особи винного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на даному етапі провадження, яке наразі переглядається судом апеляційної інстанції, клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно положень ч.4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 177, 405 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, до 27 січня 2024 року включно, та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя