КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/5755/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15508/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його користь в розмірі частки всіх видів її доходів (заробітку), щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є батьком ОСОБА_1 , не був позбавлений батьківських прав, піклувався про неї та утримував. Вказував, що він є непрацездатною особою, оскільки досяг пенсійного віку, в даний час перебуває на пенсійному забезпеченні. Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. Відповідач, працюючи, отримуючи дохід у вигляді заробітної плати, має в приватній власності дві квартири, одну з яких здає в оренду, і при цьому не має на утриманні дітей, чоловіка. Позивач є пенсіонером, нещодавно переніс тяжку операцію, яка потребувала значних фінансових витрат, однак відповідач нічим не допомогла (а.с. 1-2).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь батька ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 березня 2023 року і довічно. Рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (а.с. 19-20).
Не погодившись з рішенням районного суду, 22 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бабікова О.С. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів у повному обсязі (а.с. 35-45).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом ухвалено оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Вказувала, що позивачу достеменно відомо, що відповідач проживає за іншою адресою, ніж яку вказано у позовній заяві. Вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними права, оскільки не зацікавлений щодо повідомлення позивача про розгляд даної справи. У зв'язку з неналежним повідомленням про розгляд справи позивач не мала можливості подавати докази та заперечувати проти позову. Вказане свідчить про поважність причин неявки відповідача у судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву. Звертала увагу на те, що наведені у позовній заяві обставини не підтверджуються жодними доказами.
Зазначала, що батьки ОСОБА_1 розірвали шлюб у 1994 році, при цьому, її батько - позивач не сплачував аліменти на дитину, не піклувався про неї, навіть тоді, коли її мати тяжко захворіла. У 2015 році її мати померла. Попри складні відносини з батьком, ОСОБА_1 піклується про нього, проте, стягнення аліментів є надмірним навантаженням на неї.
Посилалась на те, що позивач отримував пенсію до 21 березня 2023 року у розмірі 2 680,00 грн., а з 21 березня 2023 року - 3 120,00 грн., що є більшим за прожитковий мінімуму з 01 січня 2023 року. Також позивач отримує субсидію щомісячно, має у власності автомобіль, квартиру у м. Києві та дві земельні ділянки, а також має у спільній власності з сестрами будинок. Крім того, позивач отримує дохід у вигляді орендної плати та благодійну допомогу. Також позивач приховав від суду, що проживає у громадянському шлюбі з жінкою, яка працює та отримує заробітну плату, яка включається у сукупний дохід їхньої сім'ї. Вважає, що судом не враховано при розгляді справи та ухваленні рішення фактичний майновий стан позивача, що підтверджено матеріалами справи.
Просила взяти до уваги те, що ОСОБА_1 є державним службовцем, працює в Державній авіаційній службі України, з 01 лютого 2023 року має посадовий оклад 9 000,00 грн. З 01 травня 2022 року по 15 грудня 2022 року перебувала на простої, тому займалася волонтерською діяльністю. Також відповідач мала проблеми зі здоров'ям, мала оперативне втручання, проте, позивач їй не допомагав. Все викладене підтверджується показами свідків, які долучені до апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, при цьому копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги разом із додатками були направлені на зазначену позивачем адресу і отримані позивачем ОСОБА_2 09 жовтня 2023 року про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення адресату особисто вказаного поштового відправлення (а.с. 142, 144).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 6).
Позивач ОСОБА_2 є пенсінером за віком (а.с. 5).
З виписки по картковому рахунку вбачається, що позивач ОСОБА_2 отримує кожен місяць пенсію з жовтня 2022 року у розмірі 2 680,00 грн., з березня 2023 року 3 120,00 грн.; субсидію, орендну плату та благодійну допомогу (а.с. 7-9).
Згідно з довідкою від 01 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_1 працює в Державній авіаційній службі України з 18 квітня 2019 року, з 01 лютого 2023 року встановлено посадовий оклад у розмірі 9 000,00 грн. (а.с. 96).
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Вказана правова позиція щодо застосування норми права викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19).
Положеннями ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
У ч. 1 ст. 204 СК України зазначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що він є непрацездатною особою, отримує пенсію в недостатньому розмірі для забезпечення проживання, переніс операцію, тому потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати.
Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заперечувала фінансову спроможність сплачувати аліменти на утримання позивача посилаючись на те, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, крім того, позивач не потребує матеріальної допомоги, оскільки позивач щомісячно отримує пенсію, субсидію, орендну плату та благодійну допомогу, має у власності автомобіль, квартиру у м. Києві та дві земельні ділянки, а також має у спільній власності з сестрами будинок та має заощадження.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є донькою позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 6).
Апеляційний суд відхилив посилання апелянта на те, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків з огляду на наступне.
Обов'язок батьків утримувати дитину встановлено у ст. 180 СК України, способи виконання якого визначено ст. 180, 185 СК України.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків обов'язково означає умисне діяння (дію або бездіяльність), у результаті якого обов'язки по утриманню та/або вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі або не виконуються взагалі.
Зазначені вище обставини мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і бути всебічно оцінені судом під час розгляду справи.
Такими доказами, зокрема можуть бути судове рішення у кримінальному провадженні за ст. 164 КК України або документи, які стали підставою для призначення дитині тимчасової державної допомоги, відповідно до положень Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189. Наявність факту ухилення також може бути підтверджена рішенням суду про стягнення заборгованості за аліментами або довідкою органу ДВС про наявність такої заборгованості.
Надані до апеляційної скарги письмові пояснення свідків не можуть бути належними доказами на підтвердження того, що позивач (батько відповідача) ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, тобто непрацездатною особою.
З виписки по картковому рахунку вбачається, що позивач ОСОБА_2 отримує кожен місяць пенсію за віком з жовтня 2022 року у розмірі 2 680,00 грн., з березня 2023 року 3 120,00 грн.; субсидію (а.с. 7-9).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.
Таким чином, розмір пенсії, яку отримує ОСОБА_2 перевищує розмір прожиткового мінімуму для категорії осіб, до яких відноситься позивач.
До апеляційної скарги відповідачем надано наступні докази на підтвердження майнового стану позивача: технічний паспорт на автомобіль ВАЗ-2101, р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 ; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких позивач є співвласником двох земельних ділянок, які передані в оренду ТОВ «Сузір'я Агро»; відповідь на адвокатський запит з ТОВ «Сузір'я Агро» від 07 вересня 2023 року про те, що у власності ОСОБА_2 є по 5/8 частин двох земельних ділянок, за які він отримує орендну плату та благодійну допомогу у такому ж розмірі (у 2023 році орендна плата з податками - 17 875,78 грн., благодійна допомога - 3 470,00 грн.) (а.с. 63, 123-125).
З виписки по картковому рахунку вбачається, що позивачу ОСОБА_2 07 грудня 2022 року було зараховано на картку 14 389,38 грн. орендної плати та 3 470,00 грн. благодійної допомоги (а.с. 7-9).
Відповідач ОСОБА_1 не брала участь в розгляді справи районним судом, яка розглянута районним судом в порядку письмового провадження, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевірив доводи і докази, які відповідачка була позбавлена можливості подати до районного суду.
Апеляційний суд дослідивши наявні у справі докази встановив, що наявність у позивача житла, автомобіля, земельних ділянок, отримання крім пенсії ще й орендної плати за цими земельними ділянками, спростовують його твердження, що він опинився у скрутному матеріальному становищі та потребує матеріальної допомоги. Медичних довідок щодо стану здоров'я, який потребує посиленого лікування та значних коштів, позивач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, розмір пенсії, субсидії, орендної плати та наявне у ОСОБА_2 вартісне майно, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Отже, апеляційну скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі ст. 141 ЦПК України оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, слід компенсувати за рахунок держави на користь ОСОБА_1 1 610,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, сплата якого підтверджується квитанцією (а.с. 46).
З огляду на положення пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пп. «а»-«г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Компенсувати за рахунок держави на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 1 610,40 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова