КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №369/13467/23 Головуючий у суді І інстанції: Лисенко В.В.
провадження №33/824/5280/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 100472 від 25.07.2023 року вбачається, що 25.07.2023 року близько 20 години 30 хвилин, в Київській області, в Фастівському районі, в м. Боярка, по вулиці Магістральна, 32, водій ОСОБА_2 керував автомобілем VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на автомобіль I-VAN д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаною постановою, 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що суд першої інстанції ухвалюючи постанову врахував пояснення ОСОБА_2 , та відеозапис ДТП, та в основу рішення поклав висновок про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у нерухомому стані.
Зазначає, що протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 100472 від 25.07.2023 року, складений відносно ОСОБА_2 підтверджується, що 25.07.2023 року в м. Боярка, по вулиці Магістральна, 32, водій автомобіля VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на автомобіль I-VAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказує, що судом першої інстанції при винесенні постанови не надано оцінки поясненням наданих ОСОБА_1 ..
Звертає увагу суду на те, що пояснення ОСОБА_2 не узгоджуються з відеозаписом ДТП, оскільки з нього вбачається, що керований ОСОБА_2 автомобіль рухався у напрямку дороги в сторону с. Білогородка через в'їзд на територію АЗК на знак «3.21», і коли колеса його транспортного засобу наблизились до дороги в сторону с. Білогородка побачивши саме мене, а не вказаний знак, він різко зупинився, але зіткнення не можливо було уникнути в тому числі через дії останнього, оскільки він не дотримався ПДР, здійснюючи рух на заборонений знак «3.21».
На адресу Київського апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , при розгляді справи про адміністративне правопорушення з урахуванням наявних матеріалів справи, а також наданих ОСОБА_2 до суду додаткових пояснень, фото та відео матеріалів та з урахуванням усних пояснень, суд першої інстанції направив матеріали справи на доопрацювання до Фастівського РУП в Київській області. Після повернення матеріалів справи в рапорті, складеним інспектором поліції Фастівського РУП ГУНП в Київській області Качаном А.В. було зазначено, що ним передчасно складено протокол відносно водія автомобіля VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Вказує, що в апеляційній скарзі описуючи подію ДТП ОСОБА_1 також зазначає, що перед зіткненням автомобіль VOLVOд.н.з. НОМЕР_1 зупинився та не рухався. Цей факт підтверджує, що порушити п. 13.1 ПДР щодо недотримання безпечного бокового інтервалу і скоєння наїзду на автомобіль I-VANд.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 не міг.
Зазначає, що згідно з відеозапису, долученого до матеріалів справи, чітко видно, що автомобіль VOLVOд.н.з. НОМЕР_1 зупинився на виїзді з АЗС заїхавши передніми колесами на зебру пішохідного переходу, тобто автомобіль знаходився фактично на території АЗС і не виїхав на дорогу в бік с. Білогородка, як зазначається в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного просив суд апеляційної інстанції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційної інстанції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а поставу суду першої інстанції залишити без змін.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
З матеріалів справи та судового рішення встановлено, що при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2 передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у схемі пригоди, складеної працівником поліції Щелкуном М.С. (а.с. 3);
- у письмових поясненням водія ОСОБА_2 від 25.07.2023 року, з яких вбачається, що він заїхав на АЗС з метою заправити автомобіль VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 . Заправник повідомив, що відповідної речовини немає. Тому він розвернувся з території заправки. На виїзді він побачив заборонений знак та зупинився з метою розвернутись, але не встиг, оскільки на мене здійснили наїзд. Для уникнення ДТП мною були подані звукові сигнали, але водій автобуса держ. номер НОМЕР_2 зовсім на сигнал не зреагував і різко повернув ліворуч. Уникнути мною ДТП було неможливо. Водій автобусу зазначив, що він не бачив мій транспортний засіб і тому не натиснув на гальма. На АЗС є камери відеоспостереження з яких має бути видно, що водій автобусу перетнув сплошну лінію та виїхав на зустрічну полосу, різко повернув ліворуч чим і спричинив ДТП. Фактично він здійснив наїзд на його машину навіть не пригальмовуючи. При ДТП тілесних ушкоджень ніхто не отримав (а.с. 5);
- диском відеозапису, з якого вбачається, що водій VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 виїжджаючи з АЗС, зупинився на пішохідному переході, після чого водієм I-VAN д.н.з. НОМЕР_2 було здійснено наїзд на автомобіль VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 13).
Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_2 не вбачає порушень інкримінованого йому п.13.1 Правил дорожнього руху України, оскільки з відеозапису вбачається, що на момент зіткнення автомобіль VOLVOд.н.з. НОМЕР_1 перебував в нерухомому стані.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками.
Доводи апеляційної скарги про те, пояснення ОСОБА_2 не узгоджуються з відеозаписом ДТП, оскільки з нього вбачається, що керований ОСОБА_2 автомобіль рухався у напрямку дороги в сторону с. Білогородка через в'їзд на територію АЗК на знак «3.21», і коли колеса його транспортного засобу наблизились до дороги в сторону с. Білогородка побачивши саме авто ОСОБА_1 , а не вказаний знак, він різко зупинився, але зіткнення не можливо було уникнути в тому числі через дії останнього, оскільки він не дотримався ПДР, здійснюючи рух на заборонений знак «3.21», суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки даний факт спростовується відеозаписом з місця ДТП. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, визначено порушення п. 13.1 ПДР, а не проїзд на заборонений знак «3.21».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд не вправі міняти кваліфікацію правопорушення, а розглядає матеріал в межах пред'явленого звинувачення.
Отже, доводи апеляційної скарги про наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи та не можуть бути взятими до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у постанові, не спростовують.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та визнанням ОСОБА_2 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідає вимогам закону.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «29» листопада 2023 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко