КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №756/9456/23Головуючий у І інстанції: Диба О.В.
Провадження №33/824/5157/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Стрижеус А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Кузьміна Дениса Вікторовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Оболонського районного суду м. Києвавід 04 жовтня 2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року визнано визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн.
На вказану постанову адвокат Кузьмін Д.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 130, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що постанова підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає,що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння не відповідають відеозапису, з якого чітко вбачається, що таких ознак наркотичного сп'яніння як звужені зіниці, які не реагують на світло, порушена мова та координація рухів, поліцейським у ОСОБА_1 виявлено не було, тому протокол про адміністративне правопорушення містить недостовірні відомості та зазначені підстави є недопустимим доказом для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника Кузьміна Д.В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду незаконна є безпідставними.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та відповідає фактичним обставинам справи.
Однак не визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовується матеріалами справи, які судом першої інстанції були дослідженні в повному обсязі.
Відповідно до п. 3, 4 р. І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованого Міністерством юстиції України 11.11.2015 року № 1413/27858, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 12 р. ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованого Міністерством юстиції України 11.11.2015 року № 1413/27858, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КупАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судом апеляційної інстанції було досліджено носій відеоінформації, на якому було зафіксовано як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, від проходження якого ОСОБА_1 хоча і не відмовлявся, проте, разом з тим, і не погоджувався їхати, обгрунтовуючи це тим, що внаслідок наближення комендантської години він позбавлений можливості дістатися дому після проходженняогляду на стан сп'яніння, що врешті працівниками поліції було оцінено як відмову від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я для визначення стану його наркотичного сп'яніння, чим були підтверджені обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення і з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши зібрані у справі докази та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 дійсно порушив п. 2.5 ПДР України та його дії містять склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови місцевого суду - без змін.
Інших істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника Кузьміна Дениса Вікторовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Оболонського районного суду м. Києвавід 04 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч.1 ст. 130, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік - залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києвавід 04 жовтня 2023 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Стрижеус