Справа № 752/11055/23
Провадження № 2/752/5304/23
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Городецька Юлія Сергіївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
у червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції») про визнання виконавчого напису № 70519, вчиненого 28.05.2021 року таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначено, що 27.11.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона» було укладено кредитний договір № 359410, який за договором факторингу від 31.01.2020 було передано до ТОВ «Українські фінансові операції».
15.12.2021 року приватним виконавцем Городецькою Ю.С. на підставі виконавчого напису № 70519 від 28.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 359410 від 27.11.2018 року, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія Верона», на користь ТОВ «Українські фінансові операції», якому відступлене право вимоги.
Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису та не надав достатніх та належних доказів передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.
7 червня 2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 21).
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам для подання до суду письмових пояснень.
4 липня 2023 року ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Зупинено примусове стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису за реєстраційним номером 70519, вчиненого 28.05.2021 року (а.с. 39).
У судовому засіданні сторони відсутні. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі. Позов підтримав у повному обсязі.
На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву, поважності причин неявки суду не повідомив, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався.
Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подали.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, які не містять відзиву, що позбавляє суд можливості перевірити зазначені позивачем підстави для позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що 28.05.2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 70519 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Українські фінансові операції», якому ТОВ «Фінансова компанія Верона» на підставі договору факторингу № 1-31/08-В від 31.08.2020 року, відступлено право за кредитним договором № 359410 від 27.11.2018 року, укладеного ним із ТОВ «Фінансова компанія Верона». Пропонується задовольнити вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» і стягнути заборгованість за період з 30.08.2020 по 27.05.2021 року включно, суму у розмірі: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1653 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 16156,62 грн - заборгованість за нарахованою пенею; за вчинення виконавчого запису нотаріусом стягнуто плати зі стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 21209,62 грн (а.с. 10).
Приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Городецькою Ю.С. 15.12.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого напису № 70519, виданого 28.05.2021 приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості в розмірі 21209,62 грн (а.с. 11).
Звертаючись у суд з даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
При вирішенні спору суд також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц, відповідно до якої для вчинення виконавчого напису нотаріусу слід надавати, серед інших документів, оригінал нотаріально посвідченого договору, згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.
В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу, посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду № 158/2157/17 від 15 квітня 2020 року, № 172/1652/18 від 21.10.2020 року.
Порушення порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Суд позбавлений можливості оцінити документи на підставі яких було здійснено виконавчий напис приватним нотаріусом Остапенком Є.М, оскільки він не надав суду письмових пояснень та доказів, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином переконався у безспірності розміру сум, встановив у якому розмірі виникла заборгованість.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що повідомлення або вимога про усунення порушень ТОВ «Українські фінансові операції» боржнику ОСОБА_1 була надіслана та/або ним отримана.
Слід звернути увагу на те, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.
Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису № 70519 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Отже, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач ТОВ «Українські фінансові операції», не подавши відзив на позов, не довів свого права стягувати заборгованість з позивача за укладеним з фінансовою установою договором та саму суму заборгованості.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, а відтак задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з АТ «Українські фінансові операції» необхідно стягнути на користь позивача 1073,60 грн судового збору за подачу позовної заяви до суду та 536,80 грн за подачу заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Городецька Юлія Сергіївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 28 травня 2021 року за реєстровим номером 70519, вчинений приватним нотаріусом КМНО Остапенком Євгеном Михайловичем про звернення стягнення за Кредитним договором № 359410 від 27.11.2018 року в розмірі 21209,62 грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, код ЄДРПОУ 40966896) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк