Справа №752/18664/22
Провадження № 2/752/3312/23
РІШЕННЯ
Іменем України
25.10.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ящука Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернулась до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2021 р. о 08 год. 25 хв, ОСОБА_2 на перехресті вул.К.Осьмака та вул..К.Маркса в м.Києві, керуючи транспортним засобом Ауді д.н. НОМЕР_1 , не виконавши вимоги правил дорожнього руху, спричинила зіткнення транспортного засобу з належним ОСОБА_1 транспортним засобом Фольцваген д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Позивач посилається на те, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 355549,76 гривень, при цьому ринкова вартість пошкодженого автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди становить 449916,65 гривень, а після настання ДТП вартість автомобіля складає 94366,89 гривень.
Незважаючи на те, що Дарницьким районним судом м.Києва відповідно до постанови від 14.01.2022 р. і було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в зв'язку з невірною кваліфікацією дій останньої працівниками патрульної поліції, її вина у настанні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується висновком експертизи № 75/22 від 12.07.2022 р., згідно з яким дії відповідача не відповідали вимогам п.п.16.11 та 33 ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням автомобілів.
Позивач посилається на те, що цивільно-правова відповідальність Відповідача2 була застрахована ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-202226911 з лімітом відповідальності страховика 130000 гривень та франшизою 2500 гривень.
Позивач звернулась із заявою до Відповідача1 про виплату страхового відшкодування, однак листом від 09.11.2021 р. їй було відмовлено у виплаті, в зв'язку з не підтвердженням вини та/або цивільно-правової відповідальності особи, яка керувала транспортним засобом, забезпеченим в ТДВ «СК «Оберіг».
Оскільки вина Відповідача2 підтверджується висновком експерта позивач просить стягнути з ТОВ «СГ «Оберіг» страхове відшкодування в розмірі 127500 гривень, а з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 228049,76 гривень, моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, а також розподілити судові витрати у справі.
09.01.2023 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву.
02.02.2023 р. на адресу суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 , відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову оскільки відсутнє будь-яке рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а висновок щодо розміру матеріального збитку представник відповідача вважає неналежним доказом, оскільки складений без огляду транспортного засобу. Крім того, представник відповідача вважав необґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, не підтвердженими будь-якими доказами та у разі задоволення позову просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги, оскільки заявлений розмір є неспівмірним зі складністю справи.
21.04.2023 р. на адресу суду надійшов відзив ТДВ «СГ «Оберіг», відповідно до якого Відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову в частині вимог до Страхової компанії, посилаючись на відсутність документів та інформації щодо настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , а висновки авто технічних експертиз, надані учасниками ДТП вважає неналежним доказом на підтвердження вини заподіювача шкоди. Також відповідач звернув увагу на неналежність доказу, наданого позивачем на підтвердження розміру завданої шкоди.
25.05.2023 р. судом закрито підготовче провадження.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на наявність висновку авто технічної експертизи, яким встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення від відшкодування завданої шкоди .
Представник відповідача 1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки за відсутності доказів про наявність цивільно-правової відповідальності у ОСОБА_2 у Страховика не виникає обов'язку щодо виплати страхового відшкодування. Крім того, представник відповідача звернув увагу на неналежність доказу, наданого позивачем на підтвердження розміру завданих збитків.
Представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позову, просив врахувати, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 було закрито, а згідно висновку автотехнічної експертизи, на який посилається позивач наявна обопільна вина водіїв транспортних засобів.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.11.2021 р. о 08 год. 25 хв, на перехресті вул.К.Осьмака та вул.К.Маркса в м.Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ауді д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Фольцваген д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Власником транспортного засобу Фольцваген д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 14.01.2022 р. за результатами розгляду адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження в справі закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення працівниками патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було зазначено, що ОСОБА_2 при керуванні транспортним засобом не дотрималась п.п.10.1, 8.33 ПДР України.
Однак, в ході проведення автотехнічної експертизи було встановлено недотримання ОСОБА_2 вимог п.16.11 ПДР, однак при розгляді справи суд позбавлений можливості був вийти за межі розгляду обставин, зазначених в протоколі і за відсутності доказів порушення п.10.1 ПДР України закрив провадження відносно ОСОБА_2 .
У разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Винність особи у вчиненні ДТП, завданні шкоди у цивільній справі повинна бути доведена у загальному порядку.
Зазначені висновки зроблені ВС у справі справа № 569/13962/17, провадження № 61-48301св18.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст.1188 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як встановлено судом, в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на замовлення останньої була проведена автотехнічна експертиза, згідно висновку якого за № 35328/21-52 від 14.12.2021 р. було встановлено, що дії водія ОСОБА_2 за досліджених обставин не відповідали вимогам п.16.11 ПДР і дана невідповідність знаходилась в причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди. Також було встановлено, що дії водія автомобіля «Фольцваген» за умови руху останнього перед ДТП зі швидкістю 50 км/год не відповідали вимогам п.12.3 ПДР і дана невідповідність знаходилась в причинному зв'язку зі скоєнням ДТП.
Згідно висновку експерта № 75/22, складеного за результатами проведення автотехнічної експертизи за замовленням ОСОБА_1 для його використання при розгляді цивільної справи для подання до Голосіївського районного суду м.Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, пояснення водія автомобіля Ауді, д.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 стосовно того, що перед зіткненням її автомобіль на перехресті повертав праворуч є технічно не спроможними і в даній дорожній обстановці їй необхідно було діяти у відповідно сті з вимогами п.п.16.11 та 33 (дорожній знак 2.1) ПДР України. В даній дорожній обстановці водію автомобіля «Фольцваген» д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_3 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п.12.3 ПДР України. Також експерт прийшов до висновку, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Ауді д.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.16.11 та 33 (дорожній знак 2.1) ПДР України і дана невідповідність знаходилась в причинному зв'язку зі скоєнням ДТП, а в діях водія автомобіля Фольцваген д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 будь-яких невідповідностей ПДР не вбачається.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи
Суд вважає, що висновок експерта за результатами проведення авто технічного дослідження № 35328/21-52 від 14.12.2021 р. не є належним та достовірним доказом в розумінні ст.ст.76, 79 ЦПК України, оскільки як вбачається зі змісту даного висновку на дослідження експерта був наданий флешнакопичувач, висновок не містить переліку документів та даних, які містились на даному накопичувачі і були предметом експертного дослідження, а отже суд позбавлений можливості прийти до висновку щодо можливості повноти дослідження всіх обставин даної дорожньо-транспортної пригоди та наявності всіх необхідних вихідних даних за обставинами ДТП.
Натомість висновок експерта № 75/22 містить перелік вихідних даних, на підставі яких проводилось експертне дослідження, експертом були враховані пояснення учасників ДТП, схема дорожньо-транспортної пригоди, досліджені фотосвітлини з місця пригоди, з огляду на що даний висновок є належним доказом на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі.
Тобто, судом встановлено, що саме невідповідність дій водія ОСОБА_2 . Правилам дорожнього руху при керуванні транспортним засобом Ауді д.н. НОМЕР_4 перебували у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Фольцваген д.н. НОМЕР_2 , а отже остання згідно положень ст.ст.1187, 1188 ЦПК України повинна нести цивільно-правову відповідальність за наслідки ДТП.
Як встановлено судом цивільно-правова відповідальність Відповідача2 була застрахована ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-202226911 з лімітом відповідальності страховика 130000 гривень та франшизою 2500 гривень.
Позивач звернулась із заявою до Відповідача1 про виплату страхового відшкодування, однак листом від 09.11.2021 р. їй було відмовлено у виплаті, в зв'язку з не підтвердженням вини та/або цивільно-правової відповідальності особи, яка керувала транспортим засобом, забезпеченим в ТДВ «СК «Оберіг».
Тобто, в ході розгляду даної справи встановлена наявність підстав для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , яка керувала забезпеченим транспортним засобом Ауді д.н. НОМЕР_4 .
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На підставі ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
На підставі ст.36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна
Відповідно до ст.12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 355549,76 гривень, при цьому ринкова вартість пошкодженого автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди становить 449916,65 гривень, а після настання ДТП вартість автомобіля складає 94366,89 гривень, що підтверджується Актуалізованим звітом 07/20.11.21 від 04.11.2022 р.
Зазначений доказ є належним, оскільки містить інформацію, що підлягає доказуванню у даній справі, отриманий відповідно до вимог чинного законодавства, звіт складений належним суб'єктом оціночної діяльності.
Будь-яких доказів на спростування розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, сторонами не надано, сторони не скористались своїм правом на подання висновків про оцінку розміру збитків, а також не звертались з клопотанням досуду про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення з ТДВ «Страхова група «Оберіг» страхового відшкодування в розмірі 127500 гривень, а з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 228049,76 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Звертаючись до суду позивач зазначає, що їй була завдана не лише матеріальна шкода, але і моральна шкода, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона була позбавлена можливості використовувати власний автомобіль для потреб своїх та сім'ї, це ускладнювало організацію відпочинку. Позивач проживає з мамою та двома сестрами-інвалідами, яких вона забезпечує необхідними засобами дя пересування.
Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
В даному випадку, судом встановлено факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження її майна, а саме транспортного засобу, що належить на праві власності, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до зміни способу життя та необхідності прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права протягом тривалого часу.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди в сумі 5000 гривень, який є співмірним із завданими збитками і відповідає принципу справедливості та розумності.
В іншій частині вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не є доведеними.
На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
В іншій частині вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в зв'язку з їх необґрунтованістю і недоведеністю.
З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Крім того, вирішивши даний спір, суд вважає за необхідне вирішити питання про відшкодування судових витрат.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3755 гривень.
Також позивачем понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 гривень, які підтверджені Договором про надання правової допомоги від 28.01.2022 р., Додатковою угодою до договору про надання правової допомоги від 31.01.2022 р., де визначена сума гонорару, ордером.
Крім того, позивачем понесені витрати по сплаті за автотехнічну експертизу в розмірі 9000гривень та витрати на проведення авто товарознавчих досліджень в розмірі 4500 гривень.
Зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами з врахуванням розміру заявлених ( до відповідача1 34%, до відповідача 2- 66%) та задоволених вимог (до відповідача 1 задоволено 100%, до відповідача 2 задоволено 91,9%).
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про відшкодування збитків задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (ЄДРПОУ 39433769, м.Київ, вул.Васильківська, 14) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування в розмірі 127500 гривень, судовий збір в сумі 1276,70 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 5100 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 228049,76 гривень, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, витрати на складання звіту в розмірі 4500 гривень, витрати на проведення автотехнічної експертизи в сумі 9000 гривень, судовий збір в розмірі 2277,55 гривень, витрати на правничу допомогу 9900 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя