ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.11.2023Справа № 910/11795/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Грета"
до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
про внесення змін до договору
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Токарєва К.К.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Грета" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про внесення змін до договору про надання банківських послуг №1/1359154 від 10.04.2013, укладеного між ПрАТ "Грета" та АТ "Креді Агріколь Банк" в частині строків (термінів) повернення кредитних коштів та процентів за ними, наданих ПрАТ "Грета".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.08.2023.
07.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 відкладено підготовче засідання на 13.09.2023.
11.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 13.09.2023 відкладено підготовче засідання на 24.10.2023.
18.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2023.
У судовому засіданні 15.11.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 15.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
10.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (банк) та Публічним акціонерним товариством "Грета" (клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг №1/1359154, відповідно до умов якого банк надає банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.
Згідно з порядком (графіком) повернення кредиту (п. 15.1 договору у редакції додаткової угоди №7 від 16.10.2020), ліміт банківської послуги - 930 020,16 USD, дата припинення чинності лімітом банківської послуги - 29.02.202 включно, тип і розмір процентної ставки - фіксована, 4% річних.
Як зазначає позивач, банк звернувся до Господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ПрАТ "Грета" про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 225 000 доларів США, строкової заборгованості за тіло кредиту у розмірі 330 020,16 доларів США та нарахованих процентів у сумі 19 872,42 доларів США.
У свою чергу, ПрАТ "Грета" вважає, що наявні підстави для внесення змін до договору про надання банківських послуг.
ПрАТ "Грета" звернулося до відповідача із офертою №1/04/04/23 від 04.04.2023 про внесення змін до договору.
Листом №10440/588 від 20.04.2023 АТ "Креді Агріколь Банк" відмовило у внесенні змін до договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для позивача настали істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладення договору, такі обставини є винятковими і є підставою для зміни умов укладеного договору, у зв'язку з чим виник спір стосовно необхідності внесення змін до договору в частині строків (термінів) повернення кредитних коштів та процентів за ними, наданих ПрАТ "Грета"
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність підстав для внесення змін до договору у зв'язку із недоведенням наявності всіх умов, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України для зміни умов договору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Тобто, при укладенні спірного договору між сторонами було погоджено усі істотні умови договору.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України), інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Разом із цим, суд вважає не доведеною позивачем одночасну наявність чотирьох умов для внесення судом змін до Договору шляхом викладення додатків до Договору в запропонованій позивачем редакції.
Так, укладаючи договір, позивач шляхом вільного волевиявлення зобов'язався повернути кредитні кошти у встановлений у цьому договорі строк, та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення його умов.
Відповідно до ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.
Суд відзначає, що відсутність прибутку, призупинення господарської діяльності та невиконання контрагентами позивача своїх грошових зобов'язань перед ним, становлять один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а відтак позивач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні кредитного договору.
До того ж запропоновані позивачем у прохальній частині позовної заяви зміни до кредитного договору полягають, зокрема, у зміні ліміту банківської послуги (555 020,16 доларів США), у даті набрання чинності лімітом (останній день місяця, у якому буде припинено або скасовано в Україні дію воєнного стану), у відтермінуванні кінцевої дати погашення заборгованості за кредитним договором (дата припинення чинності лімітом - останній день двадцять четверного місяця, після місяця у якому буде припинено або скасовано дію в Україні воєнного стану), у закріпленні визначеного розміру нарахованих відсотків за кредитом (19 972,42 доларів США) та відтермінуванні строків їх сплати (останній день двадцять п'ятого місяця, у якому буде припинено або скасовано дію воєнного стану в України), у відтермінування строків оплати комісійної винагороди.
На переконання суду пропоновані позивачем зміни суперечать загальним принципам господарювання в Україні, які визначені в ст. 6 Господарського кодексу України. Зокрема, таким як забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; добросовісної конкуренції у підприємництві; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
З огляду на викладене, суд, враховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема на засадах власного комерційного ризику, вважає, що посилання позивача на суттєві зміни ведення господарської діяльності та інші наслідки введення на території України воєнного стану не свідчать про одночасну наявність умов, за яких згідно з статтею 652 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Грета" до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про внесення змін до договору.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 29.11.2023.
Суддя Н.І. Зеленіна