Єдиний унікальний номер №943/1959/23
Провадження №3/943/985/2023
28 листопада 2023 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю секретаря судових засідань Дутки С.І., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Межвінського С.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №652362 від 12.10.2023, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за те, що 12 жовтня 2023 року о 01 год. 36 хв. на автодорозі Київ-Чоп, 488 км, він керував транспортним засобом марки «Volvo V50», реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи представленим повноважним захисником - адвокатом Межвінським С.Д., який в судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, захисник покликався на відеозапис події, який містить численні та грубі порушення поліцейськими процедури освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, як слідує із відеозапису події, що після зупинки транспортного засобу його довірителя, який був у салоні автомобіля разом із пасажиром, у поліцейського не було законних підстав для проведення відповідного огляду його на стан сп'яніння, оскільки на відеозаписі чутно, що поліцейський неодноразово вказує, що «запах алкоголю чутно із салону автомобіля», а не «запах алкоголю з порожнини рота», як того вимагає п. 3 Розділу І Інструкції №1452/735 від 09.11.2015. Більше того, ОСОБА_1 навіть погодившись на безпідставну пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський не надав йому такої можливості, а одразу почав переконувати відмовитись від такого огляду або проїхати в Буську ЦРЛ, на що ОСОБА_1 знову ж таки безпідставно погодився. Згодом, прибувши в Буську ЦРЛ, як слідує із відеозапису події в медичному закладі, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння фактично не проводився, оскільки лікар його не оглядав без виконання будь-яких рухів, вправ, вимірювання артеріального тиску тощо. Натомість на відеозаписі видно, що лікар підходить до ОСОБА_1 із пристроєм «Алкофор» із наперед вставленим мундштуком, який міг бути вже використаним, а після його продування цифровий результат покажчика алкотестера не фіксують та не озвучують на відео, а одразу перейшли до складання адміністративних матеріалів, зокрема вже після так званого огляду ОСОБА_1 на відеозаписі видно, що поліцейський заповнює письмове направлення його для огляду в Буську ЦРЛ, тобто по факту. Більше того, у долученому до справи медичному висновку №225 від 12.10.2023 вказано лише про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння без зазначення цифрового покажчика більше 0,2 проміле, незважаючи на продування ним алкотестера та відсутність жодних ознак процедури такого огляду його підзахисного в лікаря Буської ЦРЛ, що об'єктивно вбачається із відеозапису події. Відтак, захисник вважає наявними істотні порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, що повністю нівелює його результати. Оскільки жодних інших належних і допустимих доказів винуватості його підзахисного не має, а відтак усі сумніви повинні трактуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказану в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому просив закрити провадження в справі за відсутністю в діях його підзахисного складу згаданого адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду регулює «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.
Відповідно до пункту 2 Розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Зокрема, відповідно до пункту 3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці).
При цьому, як убачається із відеозапису події, що підставою для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейський неодноразово зазначає на відеозаписі, як «запах алкоголю чутно із салону автомобіля», що не відповідає приписам пункту 3 Розділу І Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, що містить вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, куди така ознака законодавством не віднесена, а натомість передбачено, серед іншого, «запах алкоголю з порожнини рота».
Крім того, згідно частини третьою статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно частини шостої статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року затверджений «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», де згідно абзацу другого пункту 5 цієї Постанови передбачено, що підтвердженням стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Натомість, в силу приписів пункту 6 цієї Постанови водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, приписами пункту 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за №1413/27858 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Приписами пункту 7 Розділу І цієї Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Аналогічне законодавче положення закріплене у частині третій статті 266 КУпАП.
Відтак, аналізуючи вищезазначені положення чинного законодавства, суддя вважає, що право в поліцейського для направлення водія для проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння до відповідного закладу охорони здоров'я, - виникає лише в разі відмови останнього від такого огляду на місці зупинки чи його незгоди із результатами такого огляду.
Натомість, як вбачається із матеріалів даної справи, не отримавши відмови від ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, водій всупереч цьому був доставлений в Буську ЦРЛ, без виписаного йому письмового направлення в медичний заклад, яке поліцейський заповнює вже після продування ОСОБА_1 алкотестера в Буській ЦРЛ, тобто фактично після огляду, про що свідчить оглянутий в судовому засіданні відеозапис події.
Крім того, суд вважає доведеними покликання захисника Межвінського С.Д. на те, що прибувши в Буську ЦРЛ, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння фактично не проводився, оскільки лікар його не оглядав (виконання певних рухів, вправ, вимірювання артеріального тиску тощо). Натомість на відеозаписі видно, що лікар підходить до ОСОБА_1 із пристроєм «Алкофор» із наперед вставленим мундштуком, який міг бути вже використаним, а після його продування цифровий результат покажчика алкотестера не фіксують та не озвучують на відеозаписі події, а одразу поліцейський перейшов до складання адміністративних матеріалів, оскільки такі доводи захисника підтверджуються оглянутим в судовому засіданні відеозаписом події.
Крім того, положеннями п. 4 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (п. 7 Розділу ІІ цієї Інструкції).
Однак, у долученому до справи медичному висновку №225 від 12.10.2023 вказано лише «про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння» без зазначення цифрового покажчика більше 0,2 проміле, як того вимагають вищезгадані положення Інструкції, незважаючи на продування ним алкотестера та відсутність медичних дій лікаря на проведення огляду ОСОБА_1 в Буській ЦРЛ, що об'єктивно вбачається із відеозапису події. Відтак, суд погоджується із доводами захисника про те, що за результатами дослідження відеозапису події встановлено істотні порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, що нівелює його результати.
Згідно частини п'ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У рішенні ЄСПЛ «Матанович проти Хорватії» зазначено, що буде порушенням Конвенції використання одних доказів з ігноруванням інших.
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, ЄСПЛ вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин, суд вважає, що залишився недоведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №652362 від 12.10.2023, зважаючи на істотне порушення процедури такого огляду та сумнівності його підстав, що вказує на обґрунтовані сумніви у результатах такого огляду.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17).
Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 7, 130, 245, 247, 266, 279, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суддя, -
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя І. Б. Кос