Дата документу 21.11.2023
Справа № 334/5627/22
Провадження № 1-кп/334/331/23
21 листопада 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №120220820500001645 від 25.09.2022 року за обвинувачення м
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовець ЗСУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 , завідомо знаючи, що на території України впроваджено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, та від 17.05.2022 №341/2022, затверджений Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, та від 12.08.2022 №573/2022, затверджений Законом України від 17.08.2022 №2500-ІХ) та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-ІХ від 03.03.2022, останній, будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, вчинив новий умисний корисливий злочин.
Так, 24.09.2022 року, приблизно о 10:00 годині, ОСОБА_4 , знаходячись біля супермаркету «Сільпо-Фуд», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд.І-Г, на дорозі знайшов та привласнив банківську карту АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № НОМЕР_1 , яка була втрачена її власником ОСОБА_6 .
Після чого ОСОБА_4 , розуміючи, що на вказаній банківській карті АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № НОМЕР_1 можливо маються грошові кошти, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше знайдену банківську карту АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № НОМЕР_1 , на якій відсутній персональний ідентифікаційний номер платіжної карти (пін-код), здійснив покупки товару, а саме: 24.09.2022 об 11 годині 36 хвилин у приміщенні аптеки «Благодать», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд.1Д, здійснив оплату ліків на суму 48 гривень, 24.09.2022 об 11 годині 40 хвилин у приміщенні аптеки «Благодать», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Руставі, б.1Д, здійснив оплату ліків на суму 139 гривень 36 копійок, 24.09.2022 об 11 годині 46 хвилин у приміщенні супермаркету «Апельмон», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, б.І-Д, здійснив оплату товару на суму 169 гривень 90 копійок, 24.09.2022 об 11 годині 48 хвилин у приміщенні супермаркету «Апельмон», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, б.1-Д, здійснив оплату товару на суму 276 гривень 10 копійок, 24.09.2022 об 11 годині 59 хвилин у приміщенні супермаркету «АТБ-Маркет», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зестафонська, буд.15, здійснив оплату товару на суму 316 гривень 10 копійок, та 24.09.2022 об 12 годині 01 хвилині у приміщенні супермаркету «АТБ-Маркет», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зестафонська, 6.15 здійснив оплату товару на суму 863 гривні 40 копійок, та розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд шляхом безконтактного розрахунку за ліки та товари через POS-термінал, всього на загальну суму 1812 гривень 86 копійок, які належать ОСОБА_7 .
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_8 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 1812 гривень 86 копійок.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що засуджує свої дії, погоджується зі всіма обставинами кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаюється. Пояснив, що 24.09.2022 року, приблизно о 10:00 годині, він знайшов біля супермаркету «Сільпо-Фуд», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд.І-Г, банківську карту АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Дану картку він вирішив використати для власних потреб. Так, він декілька разів придбав ліки в аптеці та здійснив оплату товару у супермаркету «АТБ-Маркет. Пояснити причин свого вчинку не зміг, але дуже шкодував про скоєне. Пішов до лав ЗСУ та приймав участь у бойових діях. На теперішній час він проходить лікування у зв'язку з пораненням. Просив суворо його не карати.
Захисник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 вважає недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Просила суд не призначати її підзахисному суворого покарання та взяти до уваги стан його здоров'я після отриманих поранень, під час захисту Батьківщини.
Потерпіла у судове засідання не з'явилася.
Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.185КК України та застосувати щодо нього покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
Згідно ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що розгляд справи здійснюється у порядку порядку ч.3 ст.349 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Враховуючи показанняобвинуваченого ОСОБА_4 щодо повного визнання вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, те, що він не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, вислухавши думку інших учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3ст.349 КПК України, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв'язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, допитом потерпілого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Суд, вислухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.
За вчинення злочину, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.
Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, має поранення, яке отримав у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на диспансерних обліках не перебуває.
Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, його наслідки, які не є тяжкими, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 призначити йому покарання у межах санкції ч.4 ст.185 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Разом з тим, враховуючи відсутність цивільного позову від потерпілого, а також певні заслуги ОСОБА_4 перед Батьківщиною, засудження обвинуваченим свого вчинку та його бажання вести надалі законослухняний спосіб життя, що свідчить про те, що обвинувачений став на шлях виправлення, те, що ОСОБА_4 раніше несудимий, пом'якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, те, що він одружений, тобто має певні соціальні зв'язки, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та до обвинуваченого підлягає застосуванню положення ст.75 КК України, що передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладання відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.12, ч.4 ст.185 КК України, ст.ст. 369-371,373-374,394 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до положень п.п.1,2 ч.1, п.2,3 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Речові докази: CD- диск з відеозаписом з камер відео спостереження з магазину «АТБ-маркет» ; копію чека на суму 169,90 гривень та на суму 276,10 гривень за 24.09.2022 року; копію чека на суму 316,10 гривень та 863,40 гривень за 24.09.2022 року; виписки рахунку з банківської картки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № НОМЕР_1 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького Апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1