Справа № 354/687/22
Провадження № 11-кп/4808/571/23
Категорія ст. 286 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
29 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_10 ,
представника потерпілого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Івано - Франківської обласної прокуратури ОСОБА_12 на вирок Яремчанського міського суду Івано - Франківської області від 05 вересня 2023 року, відносно ОСОБА_8 за ст. 286 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Надвірна Івано - Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із повною вищою освітою, працюючого молодшим оператором АЗС № ІФ41 ТзОВ «ОККО- Драйв», розлученого, раніше не судимого,-
Вироком Яремчанського міського суду від 05 вересня 2023 року ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу, з застосуванням ст. 69 КК України, до основного покарання в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_8 витрати, пов'язані з залученням експерта в розмірі 4805 грн. 36 коп. на користь держави в особі ІФНДЕКЦ МВС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за наступних обставин.
Так, 31.03.2022 приблизно о 11:15 годині водій ОСОБА_8 , керуючи в с. Микуличин, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, технічно справним автомобілем марки «DACIA LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при виїзді з правостороннього узбіччя на центральну автомобільну дорогу Н-09 сполученням «Мукачево - Львів», котра іменується ОСОБА_13 , маючи об'єктивну можливість завчасно виявити транспортні засоби, що рухались по даній смузі руху, перед початком виконання маневру повороту ліворуч проявив неуважність, не переконався у безпечності своїх дій і нестворені перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, і, не надавши переваги у русі іншому транспортному засобу, виїхав на праву смугу руху вказаної центральної автодороги в напрямку м. Яремче, де допустив зіткнення із мотоциклом марки «HONDA XR 125», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який в цей момент також рухався в напрямку м. Яремче, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.
При цьому водій автомобіля марки «DACIA LOGAN» ОСОБА_8 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 1.5., згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3., який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 10.1., в якому зазначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 10.2., згідно якого виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає;
п. 12.3., де вказано, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
У результаті порушення водієм ОСОБА_8 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої водій мотоцикла марки «HONDA XR 125», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , згідно Висновку судово-медичної експертизи № 77 від 09.05.2022 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми правого стегна у вигляді порушення цілості кісткової структури стегнової кістки з поширенням лінії перелому на черезвертельну ділянку; закритої травми лівої кисті у вигляді перелому 2 п'ясткової кістки; закритої травми ділянки правого плечового суглобу у вигляді повного вивиху голівки плечової кістки, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як таких, що не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння та викликали тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок Яремчанського міського суду від 05.09.2023 року щодо ОСОБА_8 таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, оскільки за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
Таким чином, суд порушив вимоги ст. 414 КПК України та призначив покарання ОСОБА_8 , яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, і за своїм видом та розміром є несправедливо м'яким.
Просить вирок Яремчанського міського суду від 05.09.2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 286 ч.1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 2250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 38250 грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , не заперечили з приводу апеляційної скарги прокурора, просили призначене покарання у виді штрафу розстрочити на десять місяців;
- потерпілий ОСОБА_10 та його представник ОСОБА_11 , з приводу поданої апеляційної скарги прокурора покладається на розсуд суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м'яке покарання, не вмотивувавши належним чином таке рішення, а також неправильно застосував вимоги ст. 69 ч.1 КК України.
Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
Згідно ст. 420 ч.1 п. 2 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі зібраних доказів правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 286 ч.1 КК України, і вина його у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю та ніким із учасників провадження не оспорюється.
Відповідно до ст. 65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження вчинення ними нових злочинів.
Цих вимог закону судом першої інстанції належним чином не дотримано.
При призначенні покарання обвинуваченому судом першої інстанції не правильно застосовано вимоги ст. 69 ч.1 КК України.
Так як, згідно ст. 69 ч.1 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкція ст. 286 ч.1 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян .
Тобто, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 , покарання із застосуванням вимог ст. 69 ч.1 КК України не міг призначити основне покарання у виді штрафу у розмірі меншому ніж 2250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Апеляційний суд вважає, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не відповідає меті кримінального покарання, засадам застосування санкцій закону про кримінальну відповідальність та суспільним критеріям оцінки діяльності правоохоронних органів та суду.
Згідно ст.50 ч.2 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами. Тому, призначене обвинуваченому покарання у зв'язку з несправедливою м'якістю не буде необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є пенсійного віку, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував спричиненні збитки потерпілому у сумі 43 000 гривень, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриття злочину, часткове відшкодування завданих збитків.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищенаведені обставини, судова колегія вважає, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, і, з урахуванням особи обвинуваченого та, виходячи із положень ст.ст.50,65КК України, дають підстави прийти до висновку щодо можливості та необхідності, застосування положень ст.69 КК України призначення обвинуваченому покарання, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.286 КК України, у виді штрафу в розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів вважає, що саме таке покарання, із застосуванням ст.69 КК України, відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
На підставі ч. 4 ст. 53 КК України, враховуючи майновий стан обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним призначений штраф розстрочити виплатами в рівних частинах строком на 10 місяців.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.
Керуючись ст.ст.373,374, 405, 407,409, 413,418,420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Яремчанського міського суду Івано - Франківської області від 05 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок.
Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, та із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, призначити покарання у виді штрафу у розмірі 2250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Зарахувати штраф сплачений ОСОБА_8 у сумі 8500 гривень та на підставі ч. 4 ст. 53 КК України, решту суми у розмірі 29750 гривень розстрочити виплатами по 2 975 гривень щомісячно строком на 10 місяців.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5