Провадження № 22-ц/803/5682/23 Справа № 220/428/21 Суддя у 1-й інстанції - Якішина О.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
29 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 220/428/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , від імені та інтересах якої діє адвокат Васильєв Павло Сергійович, на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 23 квітня 2021 року, яке ухвалено суддею Якішиною О.М. в смт Велика Новосілка Донецької області та повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір позики №19/02/2019-3, й в електронному вигляді за допомогою сервісу https/paperless.com.ua/, з використанням електронних цифрових підписів сторін.
Відповідно до п.п. 2.2.1 Договору позики, позивачка трьома платежами 20.02.2019, 21.02.2019 та 22.02.2019 перерахувала на рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 271 900,00 грн.
Відповідно до п.1.3 Договору позики, за домовленістю сторін, повернення грошових коштів позики здійснюється в національній валюті - гривні по курсу НБУ, встановленому на момент виплати в еквіваленті 10 000 дол. США, але не більше, ніж 339 875,00 грн. на розрахунковий рахунок картки позикодавця 25 лютого 2020 року.
Згідно довідки НБУ, курс дол. США 25.02.2020 року становить 24,52 грн., розмір грошових коштів для повернення становить: 10 000,00 * 24,52 = 245500,00 грн.
22.04.2020 року та 18.05.2020 року ФОП ОСОБА_2 , в погашення позики, було перераховано позивачці грошові кошти в розмірі 27 082,00 грн. та 13 325,00 грн., відповідно. Таким чином, загальна заборгованість ФОП ОСОБА_2 за «тілом» позики становить 204 593,00 грн.
У відповідності до п. 1.2. Договору, за користування позикою боржник зобов'язаний щомісяця, до 25 числа, починаючи з березня 2019 року, сплачувати на рахунок позикодавця, вказаний у договорі, грошові кошти в розмірі, що становить гривневий еквівалент 291,67 доларів США за курсом НБУ України, встановленим на дату їх перерахування позикодавцю, але у будь-якому разі, не більше ніж 9913,14 грн. В період з 18.03.2019 по 19.11.2019 відповідачка перераховувала на рахунок позивачки відсотки відповідно до умов договору, 24.02.2020 року відповідачка перерахувала відсотки за користування коштами за грудень 2019 року. Починаючи з січня 2020 року виплата відсотків з боку відповідачки припинилась. Загальний розмір грошових коштів по відсоткам за користування позикою, які мали бути сплачені у період з січня 2020 року по лютий 2020 року, становить: 7151,75 + 7145,92 =14207,67 грн.
У відповідності до п. 4.2. Договору позики, у разі прострочення чергового платежу на строк, що перевищує 10 календарних днів, боржник додатково сплачує штраф у розмірі 1 000 грн. за кожне таке прострочення. Оскільки плата за користування позикою за грудень 2019 року була сплачена ФОП ОСОБА_2 24.02.2020 року, тобто з простроченням у 3 місяці, а з січня 2020 року виплати припинились, загальний розмір штрафів за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року становить 3 000,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь заборгованість за договором позики в сумі 221 890,67 грн., яка складається з суми позики, заборгованості за відсотками та штрафу, а також стягнути з відповідачки понесені нею витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 23 квітня 2021 року позові вимоги задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 19/02/2019-3 від 19.02.2019 року в розмірі 221 890,67 грн., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 2218,91 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , від імені та інтересах якої діє адвокат Васильєв П.С., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, зі слів відповідачки ОСОБА_2 , вона: 1) не укладала спірний договір у редакції викладеній у оскаржуваному рішенні, згідно до чого не погоджується з договором, а тому є спірними усі суми, що судом стягнуто за рішенням; 2) не була поінформована про судовий розгляд; 3) не отримувала позов з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі, повістку-виклик до суду; 4) у зв?язку з початком АТО на момент прийняття спірного рішення не проживала а адресою реєстрації, а на теперішній час має статус вимушеного переселенця; 5) не змогла заявити вимогу про застосування позовної давності до всіх вимог позивачки, згідно до чого така вимога заявляється у даній скарзі; 6) не змогла подати у рамках судового розгляду зустрічний позов про визнання спірного договору недійсним.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з факту невиконання зобов'язання відповідачкою щодо повернення грошей, отриманих нею в позику від позивачки, та її обов'язку у зв'язку з цим сплатити суму боргу в розмірі, передбаченому договором, а також нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 , від імені та інтересах якої діє адвокат Васильєв П.С., обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно матеріалів справи, ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 29 березня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов'язковою.
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Колегією суддів встановлено, що відомостей щодо вручення відповідачці ОСОБА_2 копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, а також її повідомлення про час та місце розгляду справи, зокрема, про призначення судового засідання, матеріали справи не містять. Копія списку згрупований відправлень та трекінгу із сайту «Укрпошта» не підтверджує факт вручення судової кореспонденції адресату ОСОБА_2 , оскільки не містить розписки останньої про отримання кореспонденції або ж відомості про особу якій цю кореспонденцію вручено, а зворотнє рекомендоване поштове відправлення про вручення адресату судової кореспонденції в матеріалах справи відсутнє.
За таких обставин відповідачка ОСОБА_2 не була присутньою в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не була належним чином, у встановленому законом порядку, повідомленою про розгляд справи судом.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня
2018 року у справі № 2-4570/07 (провадження № 61-6639св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 640/10753/15-ц (провадження № 61-6639св18).
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Право відповідачки ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_2 , без обов'язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Судом встановлено, що 19.02.2019 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений Договір позики №19/02/2019-3.
Відповідно до п.8.1 Договору позики договір укладений в електронному вигляді за допомогою сервісу https/paperless.com.ua/, з використанням електронних цифрових підписів Сторін. Підписання договору сторонами у паперовій формі відбувається за взаємною згодою і не є обов'язковим.
Відповідно до Звіту про перевірку документа, складеного Центральним засвідчувальним органом - Міністерством цифрової технології України, даний договір був підписаний сторонами, а тому є дійсним.
Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка ОСОБА_2 не укладала спірний договір, у редакції викладеній у оскаржуваному рішенні, як такі, що спростовуються матеріалами справи. При цьому, посилаючись на цю обставину, відповідачка не надала суду власну редакцію договору позики та не зазначила, що саме у наявному в матеріалах справі договорі не відповідає умовам, які вона вважала погодженими при його укладенні.
Доводи ж відповідачки про те, що вона не змогла подати у рамках судового розгляду зустрічний позов про визнання спірного договору недійсним є неприйнятними, оскільки ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися з відповідним позовом, у випадку, якщо вважає свої права порушеними.
Згідно п. 1.1. Договору позикодавець передав у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 271 900,00 грн., що є еквівалентом 10 000 дол. США згідно курсу, встановленого НБУ України на дату укладення Договору, а саме 27,19 грн. за 1 доллар США, та зобов'язався повернути Позикодавцеві отримані грошові кошти у строк та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п.п. 2.2.1 Договору позики позикодавець зобов'язаний перерахувати на банківський рахунок позичальника зазначену суму протягом 5 днів з моменту підписання Договору. Датою виконання позикодавцем взятих на себе зобов'язань за договором є день фактичного зарахування коштів на банківський рахунок позичальника, вказаний у договорі. Підтвердженням отримання позики позичальником є банківські документи про отримання грошових коштів на рахунок позичальника, видані установою банку чи/або іншою фінансовою установою, що проводила розрахунки між сторонами.
Згідно квитанції №27654.1 від 20.02.2019 року ОСОБА_1 було перераховано ФОП ОСОБА_2 90 634,00 грн. (а.с. 16).
Згідно квитанції №2497.1 від 21.02.2019 року ОСОБА_1 було перераховано ФОП ОСОБА_2 90 633,00 грн. (а.с. 17).
Згідно квитанції №83003.11 від 22.02.2019 року ОСОБА_1 було перераховано ФОП ОСОБА_2 90 633,00 грн. (а.с. 18).
Таким чином, ОСОБА_1 виконано умови договору та було перераховано ФОП ОСОБА_2 271 900,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.1.3 Договору позики, за домовленістю сторін повернення грошових коштів позики здійснюється в національній валюті - гривні по курсу НБУ, встановленому на момент виплати в еквіваленті 10 000 дол. США, але не більше, ніж 339 875,00 грн. на розрахунковий рахунок картки позикодавця 25 лютого 2020 року.
Згідно довідки НБУ курс долара США, станом на 25.02.2020 року, становить 24,52 грн., розмір грошових коштів для повернення становить 245 500,00 грн. (10 000,00 х 24,52).
З квитанції №С89468 від 22.04.2020 року та квитанції №С53963 від 18.05.2020 року встановлено, що ФОП ОСОБА_2 , в погашення позики, було перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 27 082,00 грн. та 13 325,00 грн. відповідно.
Таким чином, сума заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за тілом позики становить 204 593,00 грн. (245 000,00 - 27 082,00 - 13 325,00).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до п. 1.2. Договору, за користування позикою боржник зобов'язаний щомісяця, до 25 числа, починаючи з березня 2019 року, сплачувати на рахунок позикодавця, вказаний у Договорі, грошові кошти в розмірі, що становить гривневий еквівалент 291,67 доларів США за курсом НБУ України, встановленим на дату їх перерахування позикодавцю, але у будь-якому разі, не більше ніж 9 913,14 грн.
Згідно квитанцій №А56844 від 18.03.2019 року, №А54959 від 18.04.2019 року, №А61454 від 18.05.2019 року, №99299 від 18.06.2019 року, №52765 від 19.07.2019 року, №А30896 від 20.10.2019 року, №3089 від 19.11.2019 року, №С14147 від 24.02.2020 року встановлено, що відповідачкою ФОП ОСОБА_2 було перераховано позивачці ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 787,58 грн., 7 784,67 грн., 7 682,59 грн., 7 705,00 грн., 7 592,17 грн., 7 300,50 грн., 7 040,10 грн., 7 074,00 грн. відповідно.
Починаючи з січня 2020 року, виплати грошових коштів по відсоткам за користування позикою припинились. Доказів іншого суду не надано.
Згідно інформації НБУ курс долара США, станом на 25.01.2020 року, становить 24,52 грн., станом на 25.02.2020 року становить 24,50 грн. Таким чином, розмір відсотків за січень становить 7151,75 грн. (291,67 * 24,52), за лютий - 7145,92 грн. (291,67 * 24,50).
Загальний розмір грошових коштів по відсоткам за користування позикою, які мали бути сплачені у період з січня 2020 року по лютий 2020 року, та підлягають стягненню з відповідачки, становить 14 207,67 грн. (7151,75 + 7 145,92).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частинами першою, третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до положень статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до п. 4.2. Договору позики, у разі прострочення чергового платежу на строк, що перевищує 10 (десять) календарних днів, боржник додатково сплачує штраф у розмірі 1 000 грн. за кожне таке прострочення.
Оскільки плата за користування позикою за грудень 2019 року була сплачена ФОП ОСОБА_2 24.02.2020 року, тобто з простроченням у 3 місяці, а з січня 2020 року виплати припинились, загальний розмір штрафів за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року, становить 3 000,00 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачки за Договором позики № 19/02/2019-3 від 19.02.2019 року становить 221 890,67 грн., яка складається з суми позики в розмірі 204 593,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 14 297,67 грн. та штрафу в розмірі 3 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування позовної давності до всіх вимог позивачки колегією суддів відхиляються, з наступних підстав.
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Сторонами погоджено строк виконання договору - не пізніше 25 лютого 2020 року, а тому перебіг позовної давності розпочинається з 26 лютого 2020 року.
Позов до суду подано у березні 2021 року, тобто в межах позовної давності, й твердження відповідачки ОСОБА_2 щодо пропуску позивачкою позовної давності є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку з чим колегія суддів стягує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви, у розмірі 2218,91 грн.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , від імені та інтересах якої діє адвокат Васильєв Павло Сергійович, - задовольнити частково.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 23 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики № 19/02/2019-3 від 19.02.2019 року в розмірі 221 890 (двісті двадцять одна тисяча вісімсот дев?яносто) гривень 67 (шістдесят сім) копійок,
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати, понесені на оплату судового збору, в розмірі 2218 (дві тисяча вісті вісімнадцять) гривень 91 (дев?яносто одна) копійка.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: