Провадження № 22-ц/803/8790/23 Справа № 217/92/23 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
29 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Юрченко Г.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніДніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 217/92/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 07 серпня 2023 року, (суддя Пронін С.Г.), повний текст рішення складено 07 серпня 2023 року ,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те,що 31.03.2021 між ним та ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» в електронній формі укладено договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше. 07.12.2017 між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (факторингу). Відповідно до п. 1.1. цього договору, ФОП ОСОБА_2 відступає ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» здійснює факторингове фінансування відступлених прав разом з усіма правами вимоги, що підтверджується платіжним дорученням № 4273 від 31.03.2021на суму 20703 грн. На виконання вказаного договору, він частково здійснив оплату за укладеним договором № 60200164970, а саме 31.03.2021 - 2760 грн., 28.04.2021 - 5520,80 грн., 26.06.2021 - 8281,20 грн., 30.07.2021 - 5520,80 грн. Разом з тим, станом на 19.05.2023 відповідач грубо порушує своє зобов'язання, відмовляється від зобов'язання, не хоче передавати йому у користування та у власність речі, які він набув у власність у продавця, не передавав йому накладну, акт приймання-передачі, паспорти, сертифікати відповідності на речі (товари), гарантійні талони тощо, а також відмовляється повернути раніше сплачені ним грошові кошти, чим грубо порушує його права споживача та завдає йому матеріальної та моральної шкоди. Станом на 29.05.2023 загальна сума коштів, які він сплатив відповідачу становить 22082,80 грн.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплачених ним коштів у розмірі 22 082,80 грн., пеню згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 50 5911,91 грн., суму заборгованості згідно статті 625 ЦК України у розмірі 1 048,84 грн., та 6 933,37 грн., моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 15 0000 грн. та судові витрати пов'язані із розглядом справи.
Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 07 серпня 2023 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач заперечував отримання товару за укладеним договором, однак, відповідач надав докази направлення постачальником товару - ФОП ОСОБА_2 та отримання позивачем 04 квітня 2021 року, замовленого товару, що підтверджується експрес накладною № 20450368256046 ТОВ «Нова Пошта». Доводи позивача щодо неотримання товару також спростовуються рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року у справі № 220/2328/21, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 самостійно зробив замовлення № 34727 на сайті DIGITALFURY, отримав замовлений товар та сплачував за нього грошові кошти, тобто фактично визнав факт як укладення договору так і отримання товару, та частково виконував умови договору. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення грошових коштів через значний час, фактично через більш ніж півроку з дати укладення договору, при цьому здійснивши майже в повному обсязі оплату на виконання цього договору. Доказів звернення позивача до ТОВ «ФК «Фангарант Груп» у спосіб, визначений, п.9 Договору, в семиденний строк, шляхом відправки повідомлення на адресу електронної пошти з повідомленням про неотримання товару, суду не надано. Посилання позивача на те, що саме відповідач за умовами укладеного договору зобов'язаний надати позивачу у власність замовлений ним товар, суд не прийняв до уваги, оскільки вони не відповідають обставинам справи та є хибними. Так, за умовами укладеного договору № 60200164970, саме ФОП ОСОБА_2 , як постачальник товару (сторона договору) зобов'язаний передати позивачу замовлений останнім товар, що останній і зробив, надавши відповідачу та суду відповідні докази, експрес накладну № 20450368256046 ТОВ «Нова Пошта». Крім того, суд врахував, що рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року у справі № 220/2328/21, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживачів, в якому позивач просив визнати оскаржуваний договір недійсним в цілому, відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, позивач ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить рішення суду скасувати
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду зазначено завідомо неправдиві відомості до фактів та обставин з метою спотворення фактичних обставин справи, а саме у п. 1 договору № 60200164970 немає жодного слова про найменування товару, в матеріалах справи немає та ніколи не було рахунку № НОМЕР_1 , жодного доказу про направлення ФОП ОСОБА_2 товару позивачу. ФОП ОСОБА_2 за договором факторингу № 2017120701, який було укладено 07 грудня 2017 року з часу його укладання (2017 рік) передав право власності на товар відповідачу в даній справі ТОВ «ФК «Фангарант Груп». Суд це встановив і відповідач з цим згоден, бо у договорі факторингу це написано і є діючою нормою. Згідно статті 250 ЦК України, боржник у зобов'язані може бути замінений іншої особою (передавання боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, однак позивач ОСОБА_1 такої згоди не давав. Суд не встановив час набуття відповідачем статусу лізингодавця та взагалі не послався на жодну норму Закону України «Про фінансовий лізинг».
Від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначив, що повністю не погоджується з правовою позицією апелянта, викладеною в апеляційній скарзі та вважає посилання на норми законодавства, які взагалі не регулюють взаємовідносини між позивачем та відповідачем, безпідставними та такими, які апелянт намагається використати на свою користь шляхом перекручування та маніпулювання. Вважає, що рішення суду відповідає діючому законодавству України, тому просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін.
Позивач ОСОБА_1 участь у судовому засідання в режимі відеоконференції не прийняв, про ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду був попереджений.
Так, згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду випливає, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що позивач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Таким чином, суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2021 між ФОП ОСОБА_2 , як постачальником товару, та позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом в електронній формі укладений договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який підписаний відповідачем шляхом ідентифікації та використання ним електронного цифрового підпису.
Товаром/послугою згідно п. 1 указаного договору та рахунку № 34727 від 31.03.2021 є: AMD RYZEN(Vinga CS110В /Вентилятор be quiet! Pure Wings 2/ AMD Ryzen 5 1600X/ Кулер DeepCool Gamma Archer PRO /8GB DDR4 - 2400 RAM/ GeForce GTX 1650, 4GB/ B450MH, миша комп'ютерна, клавіатура акційна від Prime, флешка на 8GB, ігрова поверхня Gembird MP-AlBl-Grey, встановлення Антивірусу «Total Security 360 Захисти свої інвестиції».
Даним договором визначено адресу експлуатації товару: АДРЕСА_1 .
Пунктом 8 указаного договору визначено, що клієнт отримує товари (послуги) у постачальника на умовах цього договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання цього договору всі існуючі і майбутні права постачальника за цим договором відступаються на користь Процесинг-центра. Порядок отримання товарів (послуг) клієнтом визначається цим договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу №05/02-18 від 05.02.2018 (далі - Правила), що є невід'ємною частиною цього договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті paylater.com.ua.
Згідно п. 4 договору, умовами пакету фінансування є: вид договору: для товарів - прямий лізинг, для послуг - надання послуг з розстроченням платежів; платіж при укладенні договору (від розрахункової загальної суми платежів): 10%; кількість місячних платежів (крім першого) - 9; розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору; перехід права власності на товари до клієнта - виплата всіх зобов'язань за договором.
Відповідно до пунктів 2, 3 договору розрахункова загальна сума платежів - 27604 грн., у тому числі платіж при укладанні договору - 2760,40 грн. Пакет фінансування - 10 платежів+.
У пункті 7 Договору зазначений Процесинг-центр - ТОВ «ФК «Фангарант Груп».
Пунктом 10.2.1., 10.2.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати клієнту товари (послуги), згідно встановленого Договором переліку товарів (послуг), забезпечувати гарантійний сервіс, якщо він передбачений гарантійними умовами виробника або постачальника.
Пунктом 9 договору визначені умови отримання товарів (послуг), а саме: якщо за умовами Пакету фінансування не вказано інше, надання клієнту: товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього договору клієнтом та постачальником. У разі якщо момент підписання цього договору не співпадає у часі з моментом надання клієнту товарів (послуг). Клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). При цьому, датою отримання клієнтом товарів (послуг) вважається дата підписання клієнтом відповідного первинного документа (накладної або акту). Підпис клієнта на цьому договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації. У разі якщо клієнт не отримав товари (послуги) або повернув товари (послуги) постачальнику протягом 14 календарних днів, клієнт зобов'язаний повідомити про це Процесинг-центр в семиденний строк, шляхом відправки повідомлення на адресу електронної пошти, зазначену в п. 7.1. Договору. Підписами на цьому договорі сторони засвідчують необхідність здійснення клієнтом оплати платежу при укладенні цього Договору у повному розмірі, передбаченому Пакетом фінансування, в строк до моменту фактичного отримання клієнтом товару.
Відповідно до підпунктів 13.1, 13.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного періодом та кількістю періодичних платежів, якщо інше не встановлено в пакеті фінансування, цей договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік, якщо зобов'язання сторін за цим договором на кінець строку його дії не є погашеними. Цей договір припиняє свою дію в момент повного і належного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Згідно з підпунктом 13.7 договору, клієнт ознайомився з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу №05/02-18 від 05.02.2018, зміст Правил є зрозумілим для клієнта, і він погоджується їх дотримуватись та виконувати.
Пункт 14 указаного договору містить Графік сплати місячних платежів.
Договір підписаний ФОП ОСОБА_2 як постачальником та електронним підписом ОСОБА_1 як клієнтом, із зазначенням, що цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Вказано, що договір укладено в електронній формі, що згідно пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноруч.
Також договір містить дату і час складання: 31.03.2021, 18:26:12.
07.12.2017 між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (ФАКТОРИНГУ). За цим договором постачальник відповідно до п. 1.1, постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає ТОВ «ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» здійснює факторингове фінансування відступлених ФОП ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Фангарант Груп» прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів та надання послуг. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до Правил участі Постачальника в системі ПлатиПізніше, поточна редакція яких діє згідно Наказу №1 від 13.03.2015, які затверджуються ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та є невід'ємною частиною Договору № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (факторингу) від 07.12.2017. Даний договір підписаний сторонами, та був чинним станом на 31.03.2021. Отже, на підставі даного договору всі права вимоги платежів, у тому числі за договором № 60200164970, перейшли від ФОП ОСОБА_2 до Товариства.
Згідно Розпорядження № 455 від 02.03.2017 «Про видачу ТОВ «ФК «Фангарант Груп» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), позивач має право на вказану діяльність. Вказане підтверджується у тому числі і Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи.
Матеріали справи містять Правила отримання товарів (надання послуг) в системі ПлатиПізніше (нова редакція), затверджені наказом директора ТОВ «ФК "Фангарант Груп» № 05/02-18 від 05.02.2018.
Згідно пунктів 1.2-1.4 Правил, вони регулюють відносини між Процесинг-центром, постачальниками, клієнтами, які уклала договір на умовах цих Правил; встановлюють порядок та умови отримання клієнтами товарів і послуг у постачальників, розмір та порядок оплати платежів, строки розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, інші умови, за якими сторони повинні дійти згоди для укладення та виконання договору відповідно до чинного законодавства України. Ці Правила є договором приєднання у розумінні статті 634 ЦК України. Підписанням договору клієнт приєднується до цих Правил. Вони є невід'ємною частиною кожного договору з моменту його укладання.
Розділами 4 та 5 Правил встановлений порядок отримання товарів і послуг та порядок укладення договору за допомогою електронного підпису.
Згідно пунктів 4.1, 4.2, 4.12 Правил для отримання товарів (надання послуг) у системі ПлатиПізніше, клієнт подає заявку на отримання товарів (надання послуг) Процесинг-центру через постачальника, який є учасником системи ПлатиПізніше. Заявка подається в довільній формі і обов'язковою містить інформацію про клієнта, інформацію про постачальника, обраний пакет фінансування, перелік товарів (їх комплектацію), послуг, а також інші дані на вимогу Процесинг-центра. Заявка приймається до виконання постачальником після прийняття Процесинг-центром рішення про задоволення заявки.
Пунктом 4.14 Правил визначено, що якщо інше не вказано в договорі, підписання клієнтом договору засвідчує факт отримання товарів (надання послуг) в належній кількості, стані та в комплектності згідно умов договору, та без зовнішніх дефектів і інших недоліків.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.3, 5.5, 5.7-5.9 Правил, сторони домовилися, що договір укладається в електронній формі на веб-сайті Процесинг-центра www.dogovor.paylate.com.ua. згідно статей 207, 639 ЦК України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію». У разі прийняття позитивного рішення по заявці клієнта, Процесинг-центр інформує клієнта шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці та/або шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні товарів (послуг) у системі ПлатиПізніше містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, клієнт заходить на веб-сайт Процесинг-центра dogovor.paylale.com.ua. Здійснивши авторизований вхід до своєї облікової сторінки на веб-сайті Процесинг-центра, клієнт проходить ідентифікацію своєї особи, обравши на свій розсуд канал ідентифікації за допомогою сервісу BankID. Після чого ознайомлюється з цими Правилами, та ставлячи відповідну відмітку, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись положень цих Правил. Після ознайомлення з цими Правилами клієнт отримує доступ до договору в електронній формі. Даний договір є персоналізованим та містить усі істотні умови договору та персональні дані клієнта, з урахуванням цих Правил, Пакету фінансування та заявки клієнта. Клієнт підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма істотними умовами договору з моменту кліку по кнопці "ПІДПИСАТИ", яка розміщена в нижньому правому куті договору.
Згідно меморіальних ордерів, позивач частково здійснював оплату за договором № 60200164970, а саме: 31.03.2021 - 2760 грн., (меморіальний ордер № L0331RJYE0 від 31.03.2021); 28.04.2021 - 5520,80 грн., (меморіальний ордер № @2PL724231 від 28.04.2021); 26.06.2021 - 8281,20 грн., (меморіальний ордер № @2PL779245 від 26.06.2021); 30.07.2021 - 5520,80 грн., (меморіальний ордер № @2PL465053 від 30.07.2021).
Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач заперечував отримання товару за укладеним договором, однак, відповідач надав докази направлення постачальником товару - ФОП ОСОБА_2 та отримання позивачем 04 квітня 2021 року, замовленого товару, що підтверджується експрес накладною № 20450368256046 ТОВ «Нова Пошта». Доводи позивача щодо неотримання товару також спростовуються рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року у справі № 220/2328/21, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 самостійно зробив замовлення № 34727 на сайті DIGITALFURY, отримав замовлений товар та сплачував за нього грошові кошти, тобто фактично визнав факт як укладення договору так і отримання товару, та частково виконував умови договору. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення грошових коштів через значний час, фактично через більш ніж півроку з дати укладення договору, при цьому здійснивши майже в повному обсязі оплату на виконання цього договору. Доказів звернення позивача до ТОВ «ФК «Фангарант Груп» у спосіб, визначений, п.9 Договору, в семиденний строк, шляхом відправки повідомлення на адресу електронної пошти з повідомленням про неотримання товару, суду не надано. Посилання позивача на те, що саме відповідач за умовами укладеного договору зобов'язаний надати позивачу у власність замовлений ним товар, суд не прийняв до уваги, оскільки вони не відповідають обставинам справи та є хибними. Так, за умовами укладеного договору № 60200164970, саме ФОП ОСОБА_2 , як постачальник товару (сторона договору) зобов'язаний передати позивачу замовлений останнім товар, що останній і зробив, надавши відповідачу та суду відповідні докази, експрес накладну № 20450368256046 ТОВ «Нова Пошта». Крім того, суд врахував, що рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року у справі № № 220/2328/21, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживачів, в якому позивач просив визнати оскаржуваний договір недійсним в цілому, відмовлено у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі статтею 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 вважав, що відповідач ТОВ «ФК «Фінгарант Груп» - лізингодавець грубо порушив своє зобов'язання, відмовляється від зобов'язання, не хоче передавати позивачу у користування та у власність речі, які він набув у власність у продавця - ФОП ОСОБА_2 , не передавав накладну, акт приймання-передачі, паспорти, сертифікати відповідності речі (товари), гарантійні талони тощо, а також відмоляється повернути позивачу раніше сплачені позивачем гроші, чим грубо порушує права споживача та завдає матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням суду у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з причин недоведеності тверджень позивача про неотримання товару та, оцінивши докази у їх сукупності, суд не знайшов підстав для повернення позивачу грошових коштів, які були сплачені ним на викання укладеного договору.
Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
07 грудня 2017 року між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (ФАКТОРИНГУ). За цим договором постачальник відповідно до п. 1.1, постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає ТОВ «ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» здійснює факторингове фінансування відступлених ФОП ОСОБА_2
31 березня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 , як постачальником товару, та позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, в електронній формі укладений договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який підписаний відповідачем шляхом ідентифікації та використання ним електронного цифрового підпису.
Відповідно до пунктів 2, 3 договору розрахункова загальна сума платежів - 27604 грн., у тому числі платіж при укладанні договору - 2760,40 грн. Пакет фінансування - 10 платежів+.
У пункті 7 Договору зазначений Процесинг-центр - ТОВ «ФК «Фангарант Груп».
Тобто, договір № 60200164970, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , є договором прямого лізингу, як зазначено в розділі 4 Договору «Умови пакету фінансування».
В той час, як договір № 2017120701, укладений між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 є договором факторингу.
Натомість, позивач помилково вважає, що ТОВ «ФК «Фангарант Груп» є лізингодавцем за договором, оскільки, відповідач не є продавцем товару, а здійснює лише факторингове фінансування ФОП ОСОБА_2 та свої зобов'язання перед ним виконав у повному обсязі, перерахувавши замість позивача грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_2 .
Крім того, судом першої інстанції вірно взято до уваги рішення Великоновосілківського районний суд Донецької області від 22 липня 2022 року у справі № 220/2328/21, згідно до якого у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Фангарант Груп» про захист прав споживачів відмовлено у повному обсязі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року відмовлено.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За вказаних обставин доводи позивача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 також не надано. Договір № 60200164970 від 31 березня 2021 року є дійсним, підстави, на які посилається позивач, вже були предметом розгляду в іншій справі,позовні вимоги до відповідача є безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу, що коли особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, є зловживання правом.
На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 910/5251/20.
Посилання позивача, як на докази на відеозапис судового засідання з розгляду іншої цивільної справи, в якому представник відповідача надає пояснення, судом відхиляються, оскільки, вказані частини відеозапису судового засідання не відповідають вимогам щодо належності доказів, визначених статті 77 ЦПК України, та не містять інформацію щодо предмета доказування у даній справі.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції наданих сторонами доказів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст.7,19,367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 07 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: В.П. Зубакова
В.О. Остапенко
Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко