Справа № 357/11987/23
Провадження № 2/357/3334/23
28 листопада 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , який діє через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить суд визнати виконавчий напис № 240419, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Миколайовичем, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості, таким, що не підлягає виконанню, відшкодувати судові витрати.
І. Позиція сторін у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 26.06.2021 року було вчинено виконавчий напис № 240419 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 8761,88 грн.
Вважає, що вказаний виконавчий напис є протиправним, винесений з порушенням вимог чинного законодавства та не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис вчинений нотаріусом на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, що суперечить Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172. Пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, на підставі якого складено виконавчий напис, з 22.02.2017 визнаний в судовому порядку нечинним, однак оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідач в письмово викладеній заяві позов визнав, просив розподілити судові витрати з урахуванням положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження (а.с. 19), а також витребувано у ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» кредитний договір № 3394582 від 08.01.2021 року (а.с. 20-21)
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, одночасно з подачею позовної заяви, подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача (а.с. 12).
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання свого представника не направили, 23.11.2023 року на електронну адресу суду надійшла заява про визнання позовних вимог, в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про відшкодування відповідачем 50% від суми сплаченого позивачем судового збору.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 26.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 240419, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 3394582 від 08.01.2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами», стягнути з боржника за період з 20.06.2021 року по 26.06.2021 року включно, суму у розмірі 8761,88 грн, з яких: 3950,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4786,88 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 25,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису (а.с. 8).
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66588596 з примусового виконання виконавчого напису № 240419, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 8761,88 грн. (а.с. 11)
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п.2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р., встановлено, що для одержання виконавчого напису по стягненню заборгованості за кредитними договорами, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суду не надано доказів, що стягувачем та нотаріусом було дотримано вимоги необхідні для вчинення виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Так, в постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018) зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція було висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність такого боргу.
Як встановлено судом, Кредитний договір № 3394582 від 08.01.2021 року, було укладено в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса. Такий висновок суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 березня 2020 року по справі №757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року по справі №158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року по справі №172/1652/18.
Суду не надано доказів тому, що боржник ОСОБА_1 був повідомлений за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення ним кредитних зобов'язань з пропозицією ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, суд враховує позицію відповідача у даній справі, про визнання позовних вимог.
Згідно з вимогами ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ст.10, ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було встановлено факту безспірності заборгованості та не отримано всіх передбачених законом для цього підтверджуючих документів, крім того виконавчий напис вчинено відносно не посвідченого нотаріально кредитного договору, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 229675981 від 20.09.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у виді судового збору в сумі 536,80 грн., тобто 50 % від суми судового збору, яку сплатив позивач при поданні до суду позовної заяви, а іншу частину судового збору 536,80 грн. повернути з державного бюджету.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.12,19,81,133,141,200, 206, 259,264,265 ЦПК України, 15, 16, 18 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», -
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 240419, вчинений 26.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Миколайовичем про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 8761,88 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок)
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції №229675981 від 20.09.2023 року у розмірі 536 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок)
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , / адреса проживання: АДРЕСА_1 /
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» код ЄДРПОУ: 35017877 / місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф. 203, м. Ірпінь, Київська область, 03045 /
Повний текст рішення суду виготовлено 28.11.2023 року.
Суддя О. Я. Ярмола