Номер провадження: 33/813/2135/23
Номер справи місцевого суду: 522/6923/23
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Заїкін А. П.
27.11.2023 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/6923/23
Номер провадження: 33/813/2135/23
Одеський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- за участю секретаря судового засідання - Зєйналової А.Ф.к.,
учасники справи, які прийняли участь у розгляді справи:
- особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
- захисник - адвокат Обертович Дмитро Миколайович,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2023 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає - 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі - 536,80 грн..
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 20.03.2023 року о 23:55 годин на вул. Каманіна, 15а в м. Одесі ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21730, д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу Драгер 2510, результат 1,33 проміле. За таких обставин, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме порушення п.2.9а «Правил дорожнього руху» України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначає, що вищевказана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм діючого законодавства. Судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи. Посилається на те, що: 1) не було факту керування транспортним засобом; 2) не можуть бути доказом у справі пояснення свідка ОСОБА_2 , оскільки пояснення описують події наступного дня, а тому не відносяться до подій, які є предметом дослідження у даній справі; 3) наявне порушення експлуатації приладу Драгер, а тому його дані не можуть вважатись достовірними та належними доказами у справі.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, що підтверджується:
1) відомостями, які містяться у протоколі серії ААБ № 358875 про те, що 20.03.2023 року о 23:55 годин на вул. Каманіна, 15а в м. Одесі ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - ВАЗ 217030, д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння;
2) актом огляну на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Alcotest Drager 7510 від 21.03.2023 року, результат огляду на стан сп'яніння - 1,33 проміле;
3) поясненнями свідка ОСОБА_3 ;
4) відеозаписом з місця події.
Надавши об'єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини та суть адміністративного правопорушення повинні бути чітко викладені в протоколі.
Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно - правовими актами.
Так відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу ІІ інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов'язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Пунктом 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Матеріалами справи встановлено, а саме - на відеозаписі подій правопорушення з бодікамер поліцейських зафіксовано, як працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою технічних засобів або у медичному закладі. ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на місці за допомогою технічних засобів. З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено 1,33 проміле, від ознайомлення з результатами огляду він відмовився, про що є відмітка в акті огляду.
Також, ОСОБА_1 відмовився підписувати протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 358875 від 21.03.2023 року.
Суд визнає цей доказ таким, що складений повноважною особою, а саме - поліцейським, який відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП є уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст. 130 КУпАП.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, а також Інструкції.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , а тому були підставами для проведення його огляду.
За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків; матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що до протоколу долучені матеріали відеозапису, на яких зафіксована процедура проведення огляду, то в даному випадку в силу наведеної ч. 2 ст. 266 КУпАП, відсутня необхідність в залученні свідків.
Щодо зауважень апелянта про те, що наявні у справі відеозапис і протокол є неналежними та недопустимими доказами, апеляційний суд зазначає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як доказ у справі.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Довід апеляційної скарги про те, що на відеозаписі відсутній сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем, є неспроможним. Оскільки, з наявного в матеріалах відеозапису та пояснення свідка ОСОБА_2 можна зробити висновки, що поліцію викликав свідок ОСОБА_2 вже після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та початку конфлікту між ними. Також на відеозапису дівчина повідомляє поліцейського, що після зупинки автомобіля ОСОБА_1 вийшов із-за керма автомобіля.
Щодо доводу апеляційної скарги про наявність порушень з експлуатації приладу Драгер, а тому його дані не можуть вважатись достовірними та належними доказами у справі, то слід зазначити, що свої зауваження та не згоду з приладом ОСОБА_1 міг викласти у постанові про адміністративне правопорушення та акту огляду, проте він відмовився від підпису. Неспроможними є доводи апелянта про те, що пропущено термін проведення градуювання, оскільки відносно спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510 міжповірочний період становить один рік, а не шість місяців, як про це зазначає апелянт.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Порушень норм процесуального або матеріального права не встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги про неналежність наявних в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки з вищевказаних доказів можна дійти до висновку щодо винуватості апелянта у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для скасування судового рішення.
Надавши об'єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеський апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду: А.П. Заїкін