Номер провадження: 11-кп/813/2262/23
Справа № 946/7186/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2023 року про заміну покарання у виді несплаченої суми штрафу на покарання у виді громадських робіт, постановлену в порядку ст.ст.537, 539 КПК України, щодо:
ОСОБА_8 , який народився народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, особа без громадянства, із середньої освітою, який не одружений, не працює, має на утриманні дві малолітні дитини, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 01 квітня 1993 року Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч.3 ст.140 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ст.46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки; 28 липня 1993 року Ізмаїльським районним судом Одеської області за ч.2 ст.140 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, в силу ст.43 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі по вироку ізмаїльського районного суду Одеської області, покарання встановлено 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 29 травня 1997 року Ізмаїльським районним судом Одеської області за ст.17, ч.3 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України до покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 01 лютого 2006 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі; вибув 21.06.2006 року до Одеської ВК №14, звідки звільнений 25.10.2013 року у зв'язку з відбуттям строку покарання;
- 26 лютого 2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень; - 13 грудня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном строком на 2 роки;
- 31 травня 2022 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1, 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном строком на 3 роки; 21 вересня 2022 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області застосовано покарання за наявності двох вироків (від 13 грудня 2021 року та 31 травня 2022 року) та на підставі ч.4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання - 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном строком на 3 роки;
- 07 листопада 2022 року Ізмаїльським міськрайонним судом за ч.1 ст.369 КК України до штрафу в сумі 17000грн, в силу ст.71, ч.3 ст.72, ч.3 ст.75, ч.3 ст.78 КК України повністю невідбуте покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років за вироками Ізмаїльського міськрайонного суду від 13 грудня 2021 року та 31 травня 2022 року, з урахуванням ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду від 21 вересня 2022 року про застосування покарання при наявності кількох вироків, приєднано до покарання у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. та два покарання у вигляді позбавлення волі та штрафу виконувати самостійно; під вартою перебуває з 07 листопада 2022 року,
встановив:
Оскарженою ухвалою місцевого суду задоволено подання Ізмаїльського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» та замінено засудженому ОСОБА_8 покарання у виді несплаченої суми штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, призначеного вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 грудня 2022 року, яким на підставі ч.4 ст.70 КК України останній засуджений за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання призначеного за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 07 листопада 2022 р року, на покарання у виді громадських робіт на підставі ч. 5 ст. 53 КК України з урахуванням ч. 2 ст. 56 КК України тривалістю 240 (двісті сорок) годин.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 53 КК України засудженому ОСОБА_8 замінено покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 240 (двісті сорок) годин на позбавлення волі на строк 30 (тридцять) днів, та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання призначеного за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 07 листопада 2022 року призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 30 днів позбавлення волі.
Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить його змінити, а саме виключити з резолютивної частини ухвали 3 та 4 абзаци.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор, посилаючись на положення ст.ст. 3, 5, 26 КВК України, зазначає, що постановивши оскаржуване рішення суд першої інстанції вийшов за межі розгляду клопотання про розстрочку виплати певними частинами або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт поданого в порядку ч.3 ст.26 КВК України, безпідставно замінив покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 240 годин на позбавлення волі на строк 30 днів, а також помилково застосував абз.2 ч.3 ст.53 КК України та остаточно, на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2022 року, призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 30 днів.
Отже за твердженням прокурора ухвала місцевого суду підлягає зміні, а саме з резолютивної частини ухвали підлягає виключенню абзац третій, яким відповідно до абз. 2 ч.3 ст.53 КК України засудженому ОСОБА_8 замінено покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 240 (двісті сорок) годин на позбавлення волі на строк 30 (тридцять) днів. Також прокурор просить виключити абзац 4, яким ОСОБА_8 , засудженому 27 грудня 2022 року, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання призначеного за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 07 листопада 2022 року, призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 30 днів позбавлення волі.
Апеляційний розгляд проведено без участі засудженого ОСОБА_8 , який не клопотав перед апеляційним судом про здійснення розгляду за його участі, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду через установу виконання покарань, в якій він утримується.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст.537 КПК під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК), засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Для забезпечення виконання цієї норми закону уповноважений орган з питань пробації у день отримання судового рішення надсилає засудженому за адресою, зазначеною у судовому рішенні, повідомлення відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.04.2019 №1301/5 (далі - Порядок виконання штрафу).
Згідно п. 9 розділу ІІІ Порядку виконання штрафу, якщо засуджений після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили не підтвердив сплату штрафу шляхом пред'явлення документа, уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду, який виніс судове рішення, подання для вирішення питання про розстрочку несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. Подання повинно бути обґрунтованим з посиланням на те, що засуджений належним чином повідомлений про необхідність сплати штрафу у визначений законом строк та надання до уповноваженого органу з питань пробації документу про сплату штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст.26 КПК, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Абзац 1 частини 5 статті 53 КК України визначає, що у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Таким чином, слід констатувати, що процедура розгляду судом вказаного питання чітко врегульована зазначеними вище нормами, а також перелік питань, які вправі вирішити районний суд під час розгляду такого подання органу пробації. Визначений зазначеними нормами перелік питань є виключним та розширеним на розсуд суду бути не може.
Разом з цим, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що вирішуючи питання про задоволення подання органу пробації, місцевий суд вийшов за межі подання та, фактично підмінивши поняття вироку та рішення, яке ухвалюється в порядку виконання вироків, вирішив питання, які не ставилось перед судом органом пробації в поданому клопотанні.
Зокрема суд першої інстанції безпідставно замінив покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 240 годин на позбавлення волі на строк 30 днів, помилково застосував абз.2 ч.3 ст.53 КК України та остаточно, на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2022 року, призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 30 днів.
Таким чином місцевий суд застосував положення ч.4 ст.70 КК, яка не може бути застосована при вирішенні питань, передбачених п. 10 ч. 1 ст.537 КПК та застосовується при складанні покарань під час ухвалення вироку.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу місцевого суду змінити, виключивши з її резолютивної частини абзаци третій та четвертий, а в іншій частини ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 537 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2023 року про заміну покарання у виді несплаченої суми штрафу на покарання у виді громадських робіт, постановлену в порядку ст.ст.537, 539 КПК України - змінити.
Виключити з резолютивної частини ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2023 року абзац 3, яким засудженому ОСОБА_8 замінено покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 240 (двісті сорок) годин на позбавлення волі на строк 30 (тридцять) днів; а також абзац 4, яким ОСОБА_8 , засудженому 27 грудня 2022 р., на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання призначеного за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 07 листопада 2022 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 30 днів позбавлення волі.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4