Справа № 442/8063/23
Провадження № 1-кп/442/431/2023
28 листопада 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141110000750 від 28.08.2023 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич Львівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не військовозобов'язаного, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2021 за ч.2 ст.190, ч.1 ст.190, ст..70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
встановив:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , 26.08.2023 орієнтовно о 15.00 год., діючи в умовах воєнного стану, введеного на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово пролонговувався, проходячи повз подвір?я будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , побачив, що на столі біля будинку знаходиться чоловіча сумка, після чого у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майно.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 через відчинену хвіртку огорожі проник на територію подвір?я будинку АДРЕСА_2 , переконався, що на території відсутні господарі та інші особи, та, таємно, повторно, викрав зі столу на вказаному подвір?ї будинку чоловічу шкіряну сумку-барсетку чорного кольору вартістю 575 грн., з поміщеними в неї грошовими коштами в сумі 500 грн., а також документами: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий на ім?я ОСОБА_5 ; посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане на ім?я ОСОБА_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль «Volkswagen Tiguan», р.н. НОМЕР_4 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 на ім?я ОСОБА_5 ; банківська карта «Укргазбанк» номер НОМЕР_6 , пенсійна карта «Укргазбанк» номер НОМЕР_7 , після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 1075 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у приміщення, сховище, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Крім того, встановлено, що 26.08.2023 орієнтовно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, передбачаєчи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, діючи з прямим умислом, проник на подвір?я будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , та викрав зі столу біля будинку чоловічу сумку. В подальшому оглянувши дану сумку, ОСОБА_3 виявив в ній дві банківські карти номер НОМЕР_7 тa номер НОМЕР_6 (з безконтактною технологією проведення платежів), які належать ОСОБА_5 , емітентом якої є ПАТ АБ «Укргазбанк», які в силу вимог ст.1 Закону України «Про інформацію» №2657- ХП від 2 жовтня 1992 року, п.1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи коштів в Україні» №2346 III від 05 квітня 2001 року, ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-Ш від 7 грудня 2000 року, «Положення про міжбанківські розрахунки», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року №414, та примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, є офіційними документами, після чого в останнього виник умисел на їх викрадення з метою заволодіння грошовими коштами на рахунку власника.
В подальшому ОСОБА_3 , не вчинивши жодних дій щодо повернення картки власнику, натомість, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, пішов у магазин «Вигода», що належить ФОП ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , де 26.08.2023 в період з 15 год. 26 хв. до 15 год. 27 хв. тричі намагався здійснити розрахунки за куплений товар в сумі 464 грн., 324 грн., та 184 грн., однак не зміг провести транзакції через брак коштів на банківському рахунку.
Таким чином, ОСОБА_3 викрав офіційний документ ОСОБА_5 з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 357 КК України.
Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за вищезазначені кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
Частина 4 статті 185 КК України - крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану, вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення чи сховище.
Частина 1 ст.357 КК України - викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений старшим слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 28.08.2023 та затверджений прокурором Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 .
З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у приміщення, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а також вчинив викрадення офіційних документів з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України.
Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
В судових дебатах прокурор просить суд призначити ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України - 1 рік обмеження волі, за ч.1 ст.70 КК України - 5 років позбавлення волі шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Правова позиція потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні просив обвинуваченого не карати. При призначенні покарання просив суд врахувати, що ОСОБА_3 є сиротою, виховувався на вулиці, після звільнення з місць позбавлення волі не має засобів для існування.
Правова позиція сторони захисту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно вчинив інкриміновані йому кримінальне правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Зазначив, що усі документи та кошти потерпілому, який є його дядьком, повернув, а сумку викинув. Щиросердно розкаюється у вчиненому, просить суд суворо не карати.
Межі судового розгляду кримінального провадження.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються особи останнього.
Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України.
Висновки суду.
Таким чином, суд вважає доведеним: факт вчинення ОСОБА_3 таємного викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у приміщення, вчинених повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також вчинення викрадення офіційного документу з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання, передбаченою ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст.65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України є тяжким (ч.4 ст.185 КК України) злочинам та проступком (ч.1 ст.357 КК України), особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини їх вчинення, особу винуватого, поведінку до вчинення кримінальних правопорушень і після їх вчинення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. А тому, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальну реабілітацію, запобігання вчиненню нових злочинів.
Поряд з цим, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 не став на шлях виправлення та висновків для себе не зробив, у той час коли відповідно до ст.88, п.8 ч.1 ст.89, ст.ст. 90-91 КК України судимість за попередні покарання не була погашена або знята у визначеному законом порядку, вчинив нові, умисні, корисливі, тяжкі злочини проти власності.
З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, аналізуючи особу винуватого як в загально - соціальному плані, так і в плані її потенційної суспільної небезпеки, оцінки поведінки обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України та із застосування ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі, що є достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів у майбутньому.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
На стадії досудового розслідування ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, обраний стосовно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2023, залишити до набрання вироком законної сили.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 ч.1 ст.357 КК України, за якими призначити йому покарання:
за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі,
за ч.1 ст.357 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту взяття ОСОБА_3 під варту після набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.08..2023.
Речові докази:
- Ком пакт дису «Alerus DVD-R 4.7 GB/120 min» з рукописним написом «ФОП ОСОБА_6 26.08.2023», який містить 4 відеофайли із записом системи відео спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ФОП ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 - залишити при матеріалах кримінального провадження,
-банківські картки «Укргазбанк» № НОМЕР_6 на ім?я Volodymyr Tsytsyk, № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Tiguan д.н.3. НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 ; посвідчення водія на ім?я ОСОБА_5 , НОМЕР_2 ; пенсійне посвідчення НОМЕР_8 на ім?я ОСОБА_5 , серія НОМЕР_9 , паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_5 № НОМЕР_1 , - повернути потерпілому ОСОБА_5
- одяг, а саме: шорти зеленого кольору та кофта чорного кольору в яких ОСОБА_3 був під час вчинення крадіжки 26.08.2023 - повернути ОСОБА_3 .
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1