Єдиний унікальний номер 448/1341/23
Провадження № 3/448/782/23
27.11.2023 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Керницькій Л.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, студента,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
ОСОБА_1 12.08.2023 року о 01:10 год. по вул.Загороди, 209 в м.Судова Вишня Яворівського району Львівської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
ІІ. Позиція учасників справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що після святкування свого дня народження він поїхав по друзів, а коли виїжджав з м.Судова Вишня Яворівського району Львівської області, то був зупинений поліцією за допомогою проблискових маячків їхнього службового автомобіля. Підтвердив ту обставину, що на момент зупинки був «випивший», а поліцейські в ході перевірки документів та спілкування з ним «запідозрили, почули від нього запах алкоголю», після чого запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. Продував прилад «Драгер», який показав результат 0,82 проміле. Також зазначив, що не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Підтримує подані клопотання його захисника та просить його суворо не карати.
Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Проданець Н.В. в судове засідання не з'явилася, а 16.11.2023р. та 27.11.2023р. скерувала на адресу суду клопотання, у яких покликалась на наступне: під час складання протоколу ОСОБА_1 визнав вину у вчиненому правопорушенні, щиро розкаявся у вчиненому, зазначив, що його дії є вкрай неприпустимими та зробив для себе висновки, що його поведінка є вкрай неприйнятною та що він не має наміру ухилятися від відповідальності; ОСОБА_1 є курсантом університету МВС, тому для проходження служби йому необхідний транспортний засіб, а отримуваний дохід не дозволяє оплатити штраф у повному обсязі; вчинені водієм дії не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам; будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність порушника, - не встановлено. Просить застосувати аналогію права та призначити більш м'яке покарання ніж передбачено законом, зокрема з врахуванням вищевикладених обставин, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, просить призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортним засобом. У клопотанні від 17.11.2023р. просила врахувати усталену судову практику в даній категорії справ, зокрема врахувати те, що у процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини»), п.282 Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання». Вказувала, що під час експлуатації приладу «Драгер» відсутні відомості про дотримання процедури його використання, зокрема під'єднання нового муштука, здійснення попереднього забору навколишнього середовища, режим відбору повітря (автоматичний, ручний), наявність біля алкотестеру мобільних пристроїв, інших передаючих станцій; слід зазначити, що аналізатор має два режими відбору повітря автоматичний та ручний, зокрема аналізатор дозволяє виконати відбір повітря й в пасивному режимі; відтак незрозумілими є, який саме режим роботи алкотестера вибрав працівник поліції та чи не впливала на результати алкотестеру інші фактори; ці сумніви тлумачаться на користь особи, що притягається до адміністративної відповідальності; при цьому експлуатаційними обмеженнями для використання алкотестеру «Драгер» є те, що у навколишньому повітрі не повинно бути парів алкоголю, розчинників (дезинфікуючих засобів), а також не слід підносити аналізатор близько до антени мобільного телефону і передаючих станцій, для кожного обстежуваного має бути використаний один муштук. Також покликалась на те, що з відеозаписів вбачається, що поведінка особи є цілком прийнятною, жодних видимих ознак стану алкогольного сп'яніння не було, особу не відсторонювали від керування транспортним засобом, особі не роз'яснено права на проходження обстеження в медичному закладі, як і права на захист та забезпечення участі захисника на стадії складання протоколу та надання пояснень. Вважає, що наявні докази не виключають сумнівів у наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і не можуть бути визнані достовірними, оскільки не ґрунтуються на об'єктивних доказах. У поданих клопотаннях адвокат Проданець Н.В. просила здійснити їх розгляд за її відсутності.
ІIІ. Застосоване судом законодавство.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р. (із відповідними змінами), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 вказаних Правил встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.2.9 «а» даних Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозицією ч.1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та процедура проведення огляду на стан сп'яніння чітко регламентована ст.266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Згідно положень ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ІV. Оцінка обставин справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Крім зізнання, факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується: його поясненнями, наданими безпосередньо в судовому засіданні; протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №473873 від 12.08.2023р., який підписаний особою, щодо якого такий складений - ОСОБА_1 ; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Drager Alkotest 6810»; роздруківкою - показником «Drager Alkotest 6810» (результат тесту: 0,82‰); постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №628111 від 12.08.2023р. за вчинення правопорушень, передбаченихч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП; матеріалами відеозапису, який міститься на СD-диску, на якому відповідно зафіксовано наступне: працівниками поліції 12.08.2023р. в нічний час у зазначеному в протоколі місці зупинено автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , вході спілкування поліцейські з'ясовують, що такий не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом та пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що такий добровільно погодився, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейським за допомогою приладу «Drager Alkotest 6810», водій особисто розпаковував муштук до приладу «Драгер» та продував вказаний прилад, результат тесту 0,82 ‰ проміле, при цьому водій стверджував, що напередодні вживав алкоголь (святкував своє день народження, водій чесно зізнався, що випив близько 200 грам алкоголю), після отримання результату, ОСОБА_1 особисто підписав роздруківку - показник «Drager Alkotest 6810» та жодним чином не оспорював результатів огляду за допомогою спеціального технічного засобу - приладу «Drager Alkotest 6810» та не висловлював своєї незгоди з результатом проведеного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу; іншими матеріалами справи.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього,- суду не скеровував.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, поліцейським запропоновано водію на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, на що водій ОСОБА_1 погодився, а в подальшому такий погодився з результатами проведеного огляду на стан сп'яніння та у жодний спосіб не висловлював своєї незгоди з результатом огляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 особисто підтвердив ті обставини, що у зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці дійсно керував транспортним засобом та їхав по своїх друзів, по дорозі був зупинений поліцією, на момент зупинки був «випивший», а поліцейські в ході перевірки документів та спілкування з ним «запідозрили, почули від нього запах алкоголю», після чого запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. Продував прилад «Драгер», який показав результат 0,82 проміле. Також дослідженим в судовому засіданні відеозаписом підтверджено, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу особисто розпаковував муштук до приладу «Драгер» та продував вказаний прилад, результат тесту 0,82 ‰ проміле, при цьому водій стверджував, що напередодні вживав алкоголь (святкував своє день народження, водій чесно зізнався, що випив близько 200 грам алкоголю), після отримання результату, ОСОБА_1 особисто підписав роздруківку - показник «Drager Alkotest 6810» та жодним чином не оспорював результатів огляду за допомогою спеціального технічного засобу - приладу «Drager Alkotest 6810» та не висловлював своєї незгоди з результатом проведеного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Оцінюючи доводи сторони захисту, зокрема захисника ОСОБА_1 - адвоката Проданець Н.В. щодо відсутності відомостей про дотримання процедури використання приладу «Драгер», зокрема під'єднання нового муштука, здійснення попереднього забору навколишнього середовища, тощо, а також її доводи, що з відеозаписів вбачається, що поведінка особи є цілком прийнятною, жодних видимих ознак стану алкогольного сп'яніння не було, особу не відсторонювали від керування транспортним засобом, особі не роз'яснено права на проходження обстеження в медичному закладі, як і права на захист та забезпечення участі захисника на стадії складання протоколу та надання пояснень, то суд вважає їх такими, що надані лише з метою уникнення (применшення) ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки такі доводи суперечать встановленим обставинам справи та спростовані наведеними вище доказами. При цьому суд враховує, що з цього приводу також відсутні будь-які письмові пояснення ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо досліджені в ході розгляду даної справи в їх сукупності, які за своїм змістом є логічними та послідовними, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
V. Накладення адміністративного стягнення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачене стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023р. по справі №702/301/20 зазначено наступне.
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об'єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Відтак, у зазначеній постанові від 04.09.2023р. по справі №702/301/20 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла наступного висновку: суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який є студентом, ступінь його вини, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , обставину, що пом'якшує відповідальність, - щире розкаяння, з урахуванням карного кримінально-правового характеру Кодексу України про адміністративні правопорушення та висновку Верховного суду щодо можливості суду призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами, суд вважає за доцільне призначити адміністративне стягнення в межах безальтернативної санкції ч.1 ст.130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Таке стягнення, на переконання суду, за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення, відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, високу ступінь його суспільної небезпеки, вважаю, що у даному випадку відсутні підстави для застосування аналогії права з діючим Кримінальним кодексом України та призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, про яке просила захисник ОСОБА_1 - адвокат Проданець Н.В., оскільки правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є тяжким порушенням Правил дорожнього руху, а перебування водія у стані алкогольного сп'яніння несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
VІ. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40? КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн. (2684 грн. х 0,2).
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33-36, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак