Дата документу 08.11.2023
Справа № 334/3102/23
Провадження № 2/334/1595/23
08 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Жураківської В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін
Позивач звернувся до суду із позовом (з урахуванням уточнень) до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 4069,74 доларів США, які є заборгованістю по відсоткам за користування кредитом за період з 10.03.2009 по 13.05.2009, а також судовий збір. В обґрунтування своїх вказує на те, що АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 20.09.2007 року уклали кредитний договір 14.13338 та договір траншу 14.13383-01. Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язавсь надати відповідачу кредит у розмірі 160000 доларів США на термін до 01.10.2014, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов надання таких послуг у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Відповідач у відзиві на позов в частині вказаних вище уточнених вимог заперечив у повному обсязі, вказавши на те, що судовими рішеннями вже вирішені питання стягнення та порядку і способу з відповідача на користь позивача заборгованості, а відтак згідно із усталеною практикою Верховного Суду позовні вимоги задоволенню не підлягають.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.07.2023 року відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 10.10.2023 року закрито підготовче засідання у справі, розгляд справи по суті призначено на 08.11.2023 року.
Від представників сторін надійшлі відповідні заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом
АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 20.09.2007 року уклали кредитний договір 14.13338 відповідно до якої відповідачу наданий кредит, що надається окремими частинами - траншами кредиту.
Пунктами 1, 1.2 Договору передбачено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 160 000 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти у встановлені даним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно із цим Договором в повному обсязі.
Згідно договору про видачу траншу №14.13383-01 від 20.09.2007 року, відповідач отримала кредит у розмірі 32 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.10.2014 року.
Згідно договору про видачу траншу №14.13383-02 від 11.10.2007 року, відповідач отримала кредит у розмірі 128 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.09.2014 року.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09.09.2011 у справі № 22 3625/201 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №14.13383 від 20.09.2007 року в розмірі 175 018, 63 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 380 896, 97 грн., звернено стягнення на предмети застави, вказаних у рішенні.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦПК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приписами статті 1050 ЦК України зазначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц виснувала, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. В разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Ураховуючи встановлені судом обставини у цій справі, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статями 141, 258, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволені позовних вимог акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін