Справа №760/18226/22
2/760/5186/23
28.11.2023 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» /далі - АТ «Універсал Банк»/ (код ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса, вказана позивачем: АДРЕСА_1 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.12.2019 у розмірі 18 333,80 грн станом на 15.09.2022.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що як стверджує позивач, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов укладеного між сторонами Договору про надання банківських послуг.
Як вбачається з матеріалів справи та власне переліку додатків, вказаних самим позивачем у позовній заяві (а.с. 8), на підтвердження своїх вимог позивачем до матеріалів справи долучено:
-Копію Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 10.12.2019 (оригінал наявний у позивача);
-Копію паспорта та копію РНОКПП;
-оригінал розрахунку заборгованості від 15.09.2022;
-Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк»;
-Паспорт споживчого кредиту та Тарифи за карткою Monobank;
-Копію банківської ліцензії № 92 від 10.10.2011 (оригінал наявний у позивача);
-Копію виписки про державну реєстрацію юридичної особи (оригінал наявний у позивача;
-Копію витягу із Статуту АТ «Універсал Банк» (оригінал наявний у позивача).
При винесенні рішення у даній справі суд виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів отримання відповідачем кредитних коштів, їх розмір, користування ними та, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.
Судом наголошено, що ставлячи питання про стягнення з відповідача суми заборгованості позивач в якості єдиного доказу її існування у визначеному ним розмірі надав лише односторонньо складений самим позивачем документ - розрахунок заборгованості.
При цьому, суд в порядку ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» врахував правові висновки, наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), а саме:
«Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».
Відповідна правова позиція Верховного Суду є сталою, поширюваною та відомою.
Так, наприклад у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено, що :
«194. Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу.
195. Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
196. Виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору».
Натомість, як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, АТ «Універсал Банк» (який є професійним учасником ринка фінансових послуг), подаючи численні позови про стягнення заборгованості, системно застосовує недобросовісну процесуальну практику суть якої полягає в тому, що при зверненні до суду Банк подає виписку з особового рахунка клієнта (відповідача) лише у разі:
- залишення позову без руху з посиланням суду на відповідну обставину,
- відмови у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції - до суду апеляційної інстанції.
Суд кваліфікує таку процесуальну поведінку АТ «Універсал Банк», як процесуальний естопель.
Суд звертає увагу АТ «Універсал Банк» на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/114/23 (провадження № 11-103заі23) вказано, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху.
Ненадання позивачем доказів на підтвердження здійснених відповідачем оплат, зокрема банківських виписок по рахунку, платіжних доручень тощо, не є підставою для залишення позовної заяви без руху, а тим більше її повернення позивачу (див. постанову Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21).
При цьому, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді справи роз'яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам, оскільки це може призвести до порушення встановленого у ст. 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом (див. постанову Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 443/1012/18 /провадження № 61-6304св22/).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19 (провадження № 61-7178св23) сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, який наприклад, у рішенні «Пономарьов проти України» (зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду
Суд наголошує, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України чітко передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 № 686/15112/22, провадження № 61-5229св23.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
У публікації судді Верховного Суду Луспеника Д.Д. від 10.01.2019 (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/622362/) звертається увага, зокрема, на наступне:
«Варто звернути увагу на темпоральні межі доказової діяльності під час відправлення правосуддя у цивільних справах. Стаття 131 ЦПК України у попередній редакції закріплювала положення про те, що сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 131 ЦПК). Докази, подані з порушенням вказаних вимог, не приймалися, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин (ч. 2 ст. 131 ЦПК). Поряд з цим, на практиці, часто зазначене правило порушувалося і суди, віддаючи перевагу повноті та всебічності розгляду справи порівняно із своєчасністю подання доказів, часто приймали докази, подані із порушенням строків.
Чинна редакція ЦПК України надає більш детальну регламентацію строків подання доказів, що, об'єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зокрема, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК), а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 83 ЦПК). Як бачимо, строки подання доказів є більш скороченими порівняно із попередньою редакцією ЦПК.
Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. При цьому, активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду - публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. І якщо раніше приватноправовим інтересам заінтересованої особи у цивільному судочинстві віддавалася перевага у регламентації інституту доказування, то наразі законодавець зважає також і на публічно-правові інтереси в межах зазначеного інституту. Передусім це проявляється у чіткому закріпленні обов'язків учасників справи та наслідків їх невиконання, забороні зловживань процесуальними правами та наділенні суду ефективними засобами боротьби із такими зловживаннями.
Із принципом добросовісності у цивільному судочинстві також пов'язана вимога заборони суперечливої поведінки в процесі, що у всьому світі відома під назвою процесуального естопелю. Процесуальний естопель становить собою принцип, відповідно до якого сторона не повинна мати можливість отримати переваги від своєї непослідовної поведінки в процесі на шкоду іншій стороні. По суті йдеться про заборону відмови від попередніх процесуальних дій, вчинених стороною під час провадження, та зміни процесуальної поведінки сторони на шкоду іншій стороні».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 6, 7, 8 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції.
Суд зазначає, що при розгляді даної справи встановлено порушення з боку АТ «Універсал Банк» п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України.
Частиною 9 статті 262 ЦПК України передбачено, що окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 258-264, 352-355 ЦПК України, суд
Постановити окрему ухвалу в межах справи № 760/18226/22.
Про наведені порушення та недоліки довести до відома акціонерного товариства «Універсал Банк» для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли їх виникненню.
Запропонувати акціонерному товариству «Універсал Банк» вжити відповідних заходів реагування з метою запобігання їх повторенню.
Про вжиті заходи акціонерному товариству «Універсал Банк» слід повідомити суд в чотирнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич