Справа №362/3731/23 Головуючий в суді І інстанції Сухарева О.В.
Провадження № 33/824/4752/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
23 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,8 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Суд першої інстанції виходив з того, що 16 червня 2023 о 22 год. 30 хв. в м. Васильків, військове містечко № 11, буд. 1 водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням алкотестеру газоаналізатору DRAGER ALCOTEST або в найближчому лікувальному закладі МОЗ України відмовився в присутності двох свідків, що зафіксовано відеозаписом, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений працівниками поліції з порушенням чинного законодавства, оскільки у відеозаписі, що міститься у справі немає жодного підтвердження будь-яких правомірних підстав для зупинки авто.
Зазначає, що посадовою особою належним чином не задокументовано та не доведено належність та допустимість доказів факту порушення ним ПДР України, тому вважає, що працівники поліції неправомірно і безпідставно зупинили його авто. А отже вважає, що відсутність законних підстав для зупинки автомобіля є причиною вважати всі наступні дії поліції неправомірними та здобуті у справі дані, в тому числі є неправомірною сама процедура огляду водія на стан сп'яніння.
На підставі вищевикладеного просить постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року скасувати, а провадження в справі закрити.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом здійснення відповідної публікації на сайті суду, а саме оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 .
Суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 16 червня 2023 о 22 год. 30 хв. в м. Васильків, військове містечко № 11, буд. 1 керував автомобілем AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням алкотестеру газоаналізатору DRAGER ALCOTEST або в найближчому лікувальному закладі МОЗ України відмовився в присутності двох свідків.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії АДД № 335689 від 16 червня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 16 червня 2023 о 22 год. 30 хв. в м. Васильків, військове містечко № 11, буд. 1 керував автомобілем AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням алкотестеру газоаналізатору DRAGER ALCOTEST або в найближчому лікувальному закладі МОЗ України відмовився в присутності двох свідків, що зафіксовано відеозаписом;
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника Управління патрульної поліції ГУНП в м. Києві, де також зафіксована відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 від огляду відмовився, акт містить власноручний підпис останнього (а.с. 2).
- письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16.06.2023, відповідно до яких в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та із застосуванням приладу газоаналізатору «ALKOTEST-6810»;
- акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 ;
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук, виявлені працівниками поліції 16 червня 2023 року у ОСОБА_1 у розумінні п.2, 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала та самим ОСОБА_1 .
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах, наданих посадовою особою, яка склала протокол.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції безпідставно та неправомірно зупинили ОСОБА_1 спростовується матеріалами справи, оскільки в протоколі відсутні зауваження ОСОБА_1 на дії працівників поліції, протокол складено щодо ОСОБА_1 за порушення ним п. 2.5 ПДР України. Окрім цього, під час дії військового стану у країні, працівники поліції вправі зупиняти авто, навіть коли водій не порушив Правила дорожнього руху.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана