КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/15184/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ Справа № 760/10525/23
16 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Смолко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначає, що син проживає з матір'ю та її батьками.
10 березня 2023 року за заявою відповідачки Солом'янським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання сина, сума яких становить максимальний визначений законом розмір - 10 прожиткових мінімумів, що у грошовому виразі на даний момент складає 22 720, 00 грн.
Зазначає, що сплата аліментів у розмірі, що передбачений судовий наказом від 15 березня 2023 року, на думку позивача, суперечитиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Пояснює це тим, що належна до стягнення з нього сума аліментів значно перевищує матеріальні потреби їх спільного з відповідачкою сина.
Вважає, що звернення відповідачки до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів здійснене відповідачкою з метою обмежити його, як батька, впливати на долю дитини, виховувати її шляхом участі в виборі способів витрат коштів на утримання. 99% товарів та послуг на користь дитини придбавалися та оплачувалися ним на замовлення або за згоди матері. Більше того, зазначає, що відповідач ОСОБА_2 брала мінімальну участь у фінансовому забезпеченні дитини, навіть коли була працевлаштована.
Вказує на те, що з моменту народження сина та до березня 2023 року він витратив на його утримання більше 740 000 грн., тобто, розмір середньомісячних витрат становить 13 156 грн. Вважає, що такий обсяг витрат є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Зазначає, що відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» та ч.1 ст.141 Сімейного кодексу батько і мати мають рівний обов'язок утримувати дитину. Тобто, позивач та відповідачка повинні в рівних розмірах нести витрати на дитину- по 6 578 грн. кожен.
Вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 є адвокатом, працює юристом в міжнародній страховій компанії «MetLife» та має щомісячний заробіток понад 40 000, 00 грн., їй належить на праві власності квартира в м. Києві, яку вона здає в оренду, тобто, має можливість щомісячно направляти на утримання дитини 6 578, 00 грн.
Вважає, що максимальний розмір аліментів на утримання сина, за умови відсутності зловживань своїми правами з боку відповідачки, становить 6 578, 00 гр.
Окрім того, з початку оплати аліментів він, крім аліментів, додатково витрачає на дитину до 5 000 грн. щомісячно, оскільки проводить з сином багато часу, ходить на різноманітні дитячі платні заходи, розваги, купує подарунки.
Враховуючи вище викладене, просить суд зменшити розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , до розміру однієї гривні на місяць до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 12 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує на те, що правові відносини щодо визначення розміру аліментів судом регулюються ст. 182 СК України, однак, суд першої інстанції при ухваленні рішення прийшов до висновку, що боржник має право на перегляд судового наказу про стягнення аліментів лише у випадку появи нових обставин, які не існували на момент постановлення наказу, обставин, передбачених ст. 192 СК України «Зміна розміру аліментів».
Окрім того, суд першої інстанції посилається у рішенні на постанову Пленуму ВСУ №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», однак, апелянт вважає, що таке посилання є не релевантним, оскільки з часу прийняття вказаної постанови Пленуму ВСУ законодавство було доповнено приписом, що судовий наказ може бути оскаржено шляхом звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Зазначає, що оскільки питання щодо стягнення з нього аліментів було вирішено в межах наказного провадження, суд позбавив його ( ОСОБА_1 ) можливості довести обставини, які мають значення для справи, а саме: стан здоров'я, матеріальне становище дитини, наявність у платника аліментів непрацездатних батьків, інші обставини, що мають істотне значення.
Вказує на те що, в порушення вимог ст.274 ЦПК України, суд першої інстанції розглянув справу про зменшення розміру аліментів в порядку спрощеного позовного провадження помилково віднісши дану справу до малозначних. Відповідно до п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України не можуть бути малозначними справи, у яких ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму - 268 400 грн.(станом на 01 січня 2023 року), однак ціна позову у даній справі становить - 272 628 грн.
Зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не надав мотивованої оцінки кожному аргументу позивача.
31 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подала до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначала, що не погоджується з твердженням апелянта про те, що під час розгляду справи суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: не застосував ст. 182 Сімейного кодексу України, оскільки в даному судовому процесі розглядались вимоги позивача про зменшення розміру аліментів, які сплачуються ним на підставі судового наказу. З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин вимог ст. 192 Сімейного кодексу України.
Стосовно доводів апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зменшення розміру аліментів зазначає, що позивачу потрібно було довести належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, однак позивачем не надано доказів на підтвердження існування обставин для зменшення розміру аліментів.
Також відповідач не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачу було обмежено доступ до правосуддя у справі наказного провадження, оскільки положення Цивільного процесуального кодексу України не передбачають можливість перегляду та скасування судового наказу про стягнення аліментів, проте, боржнику надано право звернутися до суду з позовом про їх зменшення.
Вважає, що суд першої інстанції мав право розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на вище викладене, просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити ове судове рішення про задоволення його позову про зменшення розміру аліментів.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Відповідно до розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 50 від 27 січня 2022 року було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 157 від 02 березня 2023 року визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: кожного вівторка з 18:00 до 21:00, кожної п'ятниці з 18:00 до 18:00 суботи, три тижні влітку та два тижні взимку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
15 березня 2023 року Солом'янським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання малолітної дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 10.03.2023 року і до досягнення дитиною повноліття- ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На підтвердження своїх доводів про те, що за період з 31 березня 2023 року по 09 червня 2023 року нею було витрачено на дитину грошові кошти у розмірі 65 616,00 грн. з яких, 45 793,00 грн. це витрати, які здійснювались за рахунок аліментних коштів та 19 823,00 грн. це витрати, які здійснювались за рахунок особистих коштів відповідачки, вона надала суду копії чеків на придбання продуктів харчування, копії рахунків-фактури, замовлень на придбання одягу, копії медичної документації про надання консультацій педіатра, проведення обстеження УЗД, про надання стоматологічних послуг, лабораторних досліджень аналізів і т. д
Відповідно до результатів колоноскопії № 2941 від 11 липня 2022 року Медичного центру Святої Параскеви ОСОБА_4 має захворіння: хронічні запальні захворювання товстої кишки.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про зменшення розміру стягнутих з нього аліментів на утримання сина.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мір погодитись не може з огляду на допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, які є обов'язковою підставою для його скасування.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
За змістом указаних процесуальних норм у порядку спрощеного позовного провадження судом розглядаються малозначні справи чи справи незначної складності та визначеної пріоритетності, за виключенням справ, які повинні бути розглянуті судом у порядку загального позовного провадження.
До справ, які підлягають обов'язковому розгляду за правилами загального позовного провадження віднесені, зокрема, справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Отже, справи у спорах про зменшення розміру аліментів мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані правові норми та розглянув дану справу впорядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до вимог пункту 7 частини 3 статі 376 ЦПК України, порушення судом норм процесуального права є безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З огляду на те, що дану справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадженняіпозивач обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, колегія суддів приходить до висновку про наявність визначеної п.7 ч.3 ст. 376 ЦПК України обов'язкової підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розміру 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, стягнуті, починаючи з 10.03.2023 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі судового наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наказне провадження не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права. Справи наказного провадження визначені законом виходячи з вимог процесуальної економії. Тобто, у деяких справах вимоги, які пред'являються до суду, можуть бути розглянуті на відміну від загальної цивільної процесуальної форми.
Це провадження єспрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадження у суді першої інстанції і заснованим на письмових доказах.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини його заробітку ( доходу ) щомісячно, суд виходив із доданих до заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу документів, інші обставини суд не встановлював, а тому суд повинен надати оцінку тим доказам, які позивач надав у даній справі на підтвердження своїх позовних вимог.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На обґрунтування позовних вимог щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частини до 1 грн. позивач ОСОБА_1 зазначав, що на його утримані перебуває мати-пенсіонерка, яка хворіє тяжким захворюванням- неспецифічним виразковим колітом у стадії загострення. На підтвердження своїх доводів позивач надав до суду висновок колоноскопії № 2941 Медичного центру Святої Параскеви з якого вбачається, що ОСОБА_4 має хронічні запальні захворювання товстою кишки.
Разом з тим, позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів того, що ОСОБА_4 є його матір'ю, доказів її матеріального забезпечення та знаходження матері на його утриманні.
Також, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання сина, ОСОБА_1 посилався на те, що сума аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Солом'янського районного суду м.Києва від 15 березня 2023 року значно перевищує матеріальні потреби дитини.
Відповідно до статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд може прийняти рішення про зменшення розміру стягуваних аліментів, якщо буде встановлено зміну (погіршення) матеріального стану платника аліментів, або те, що вони витрачаються не за цільовим призначенням у зв'язку з тим, що стягуються в недоцільно великому розмірі. Водночас, одного факту нецільового витрачання аліментів недостатньо для постановлення судом рішення про зменшення розміру аліментів, оскільки це порушувало б права дитини.
Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада2018 року № 1713 (далі - Порядок), відповідно до пунктів 8, 10 якого у ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину. У разі якщо розмір аліментів складає понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (на кожну дитину), підтвердженням цільового використання аліментів на дитину можуть бути: наявність облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини; її розвитку та навчання; приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; відкриття на ім'я дитини банківського рахунку; витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації, тощо.
За змістом пункту 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.
Позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів того, що він звертався у встановленому законом порядку до органів опіки та піклування з відповідною заявою про необхідність проведення перевірки відповідача на предмет нецільового витрачання аліментів.
Надаючи оцінку наданим сторонами доказам в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для зменшення розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно до 1 гривні, так як позивачем не надано суду доказів того, що його мати знаходяться лише на його утриманні, так як він не заперечує того, що він має ще сестру, яка також має приймати участь в утриманні матері. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження розміру доходів, які отримує його мати ( заробітна плата, пенсія). Не надано позивачем і доказів того, що відповідачка витрачає сплачені ним аліменти на утримання дитини не за цільовим призначенням.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені дійсні обставини справи, досліджені судом докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували погіршення його матеріального стану, зміну сімейного стану чи стану його здоров'я, що могло б бути підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно на підставі судового наказу Солом'янського районного суду м.Києва від 15 березня 2023 року .
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 181, 186, 192 СК України, ст.ст.19, 81, 160, 161, 274, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий: Судді: