Справа № 755/5549/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4707/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
15 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ: персональний комп'ютер WindowsXPHOME Russian 672 s/n:00049-146-716-987 - конфісковано в дохід держави.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком, громадянин України ОСОБА_7 , усвідомлюючи факт наявності збройної агресії Російської Федерації проти України, будучи проросійсько налаштованою особою, на виконання стійкого злочинного умислу, направленого на вчинення кримінально караного діяння, що полягає у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, 27.10.2022 року, о 17 годині 52 хвилини, перебуваючи у квартирі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний персональний комп'ютер, зайшов до соціальної мережі «ВКонтакте», як користувач « ОСОБА_9 » та опублікував допис з наступним текстом: «ІНФОРМАЦІЯ_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 »».
Перейшовши за посиланням, яке прикріплено до публікації, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 » встановлено, що ОСОБА_7 на виконання свого злочинного умислу поширив публікацію користувача « ОСОБА_12 », опубліковану 25.10.2022 року о 09 годині 57 хвилин, яка містить наступний текс: «ІНФОРМАЦІЯ_4!».
Згідно висновку експерта №31085/22-39 від 15.03.2023 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у вище вказаних публікаціях ОСОБА_7 міститься інформація щодо виправдування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України, у тому числі шляхом виправдування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, та глорифікація осіб, які здійснюють цю збройну агресію.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник в апеляційній скарзі просить скасувати його в частині вирішення долі речового доказу та ухвалити новий вирок, яким згідно вимог ч.1 ст.100 КПК України повернути речовий доказ, а саме персональний комп'ютер Windows XP HOME Russia 672 s/n 00049-146-716-987, його законному власнику ОСОБА_7 .
В обґрунтуванні вказує, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_7 визнав свою вину в повному обсязі, розкаявся у своєму діянні не формально, а дійсно надав оцінку своїм діям та переглянув погляди на політичну ситуацію у державі.
Разом з цим, персональний комп'ютер ОСОБА_7 є предметом його заробляння грошових коштів на життя та інші побутові потреби. Засуджений працює перекладачем і без персонального комп'ютера не може здійснювати свої професійні функції.
Також апелянт вказує, що персональний комп'ютер, як предмет, не може бути сам по собі знаряддям злочину і не є об'єктом підвищеної небезпеки, він не заборонений законом в користуванні та зберіганні, не виключений з обігу, а оскільки його законний власник розкаявся у скоєному, завірив суд про повторне не вчинення подібного, у зв'язку із цим вважаю, що речовий доказ згідно вимог ч.1 ст.100 КПК України, може бути повернений його законному власнику.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до положень ст. 96-1 КК України «спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі…».
За ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення досудового розслідування в межах цього кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , було проведено обшук.
В ході обшуку виявлено та вилучено комп'ютер WindowsXP HOMERussian 672 s/n:00049-146-716-987, який належить ОСОБА_7 .
Надалі вказане майно було визнане речовим доказом на підставі постанови слідчого від 13 квітня 2023 року (а.с.56-59) та на нього накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року (а.с.60-64).
Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 , виконуючи приписи статей 96-1, 96-2 КК України та ч.9 ст.100 КПК України застосував спеціальну конфіскацію і конфіскував у власність держави комп'ютер WindowsXP HOMERussian 672 s/n:00049-146-716-987, який належить ОСОБА_7 .
Застосовуючи такий захід кримінально-правового характеру, суд першої інстанції мотивував тим, що кримінальне правопорушення було вчинено за допомогою вказаного комп'ютера, а отже вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
З наведеного вбачається, що спеціальна конфіскація застосована судом до майна, яке відповідає положенням пункту 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а отже рішення про її застосування є законним та обґрунтованим.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді: