КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 753/14831/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14645/2023Головуючий у суді першої інстанції - Кулик С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Петровою Оленою Олександрівною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, у якій просила встановити факт того, що вона є єдиним опікуном та представником свого сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження, виданого Дарницьким ВДРАЦС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), актовий запис 367 від 06.05.2010 - та який буде знаходитись у неї під виключною опікою за кордоном України, зокрема, у державі Ізраїль.
Свою заяву обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 , народився син ОСОБА_2 .. На момент народження, заявниця не перебувала у шлюбі, та запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень було зроблено зі слів матері на підставі ст. 135 СК України. На теперішній час, заявниця має намір переїхати до держави Ізраїль. Україна та Ізраїль входять до числа держав, які зв'язані Гаагскою конвенцією «Про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» від 20.10.1980, а тому для настання правових наслідків у вигляді отримання громадянства, усиновлення та іншого, для держави Ізраїль необхідно рішення суду України про встановлення факту, що заявниця є опікуном та єдиним законним представником своєї малолітньої дитини. Встановлення зазначеного факту необхідно для виїзду заявниці та її сина на постійне проживання за кордон України, зокрема до країни Ізраїль (а.с. 1-4).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2023 у задоволенні заяви адвоката Крепель Д.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справа дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві Державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено (а.с. 67-68).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити у повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив питання мети встановлення юридичного факту. Оскільки, встановлення зазначеного факту необхідно для возз'єднання сім'ї на території Ізраїлю, і для цього, до Бюро реєстрації населення у м. Рамла держава Ізраїль, для в'їзду сина, необхідно надати рішення українського суду про те, що виключне опікунство неповнолітньої дитини надано матері, т.я. у свідоцтві про народження дитини зазначено батька, який як фізична особа не існує (а.с. 70-78).
Відзиву від учасників справи не надходило.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.11.2022, виданого повторно відділом Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєверодонецького міського управління юстиції у Луганській області, 20.04.2010, народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00037589553 від 22.11.2022, вбачається, що відомості про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
З повідомлення з управління реєстрації населення та еміграції Бюро реєстрації населення в м. Рамла, від 24.04.2023 вбачається, що для продовження процесу з приводу одруження ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , необхідно зокрема згода батька ОСОБА_7 на еміграцію до Ізраїлю та на отримання громадянства, якщо немає батька, необхідно надати судове рішення про те, що мати є єдиним опікуном дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу органу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Зі змісту ч. 1 ст. 135 СК України вбачається, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Зокрема, актом цивільного стану є народження фізичної особи і встановлення її походження, який підлягає державній реєстрації. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження також підлягає обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі - Правила) реєстрацію народження фізичної особи з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, власного імені та по батькові проводять державні відділи реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, про що видається відповідне свідоцтво.
У пункті 18 глави 1 розділу III Правил зазначено, що якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження. Графи актового запису про народження «Дата народження», «Місце проживання» в розділі «Відомості про батька» у цьому випадку не заповнюються.
Одночасно в графі «Для відміток» актового запису про народження учиняється запис: «Відомості про батька внесені за вказівкою заявника», і заявник розписується в цій графі. У подальшому при незгоді матері дитини з унесеними до актового запису про народження відомостями зміни проводяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» довідки, видача яких здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану, складаються у формі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі- витяг з Реєстру).
Право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів має фізична особа по досягненні 16-річного віку за умови пред'явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис.
Витяг з Реєстру про реєстрацію народження дитини може видаватися її батькам та усиновлювачам (незалежно від віку дитини), а також опікунам, піклувальникам, адміністрації закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина. У цьому разі зазначений витяг видається представникові відповідного закладу за умови пред'явлення ним довіреності, паспорта або паспортного документа.
Аналізуючи зазначені норми цивільного законодавства слід дійти висновку про те, що матір вправі здійснити запис про батька на власний розсуд, вказавши як справжнє його ім'я та по батькові, так і вигадане. Такий запис є нічим іншим як юридичною фікцією, однак для дитини він має неабияке значення, оскільки вказує, що у її основному документі значиться батько. І інформацію про такий запис видає державні відділи реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що заявницею не надано належних та допустимих доказів необхідності встановлення саме в судовому засіданні факту, що вона є єдиним опікуном та представником свого сина ОСОБА_2 , оскільки ч. 1 ст. 135 СК України прямо регламентує зазначене питання та додаткового встановлення цих обставин не вимагає, є обґрунтованими. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази звернення заявниці до державних відділів реєстрації актів цивільного стану із відповідною заявою, і отриману заяву не було прийнято компетентним органом держави Ізраїль.
Посилання апелянта на те, що про необхідність подання до компетентного органу держави Ізраїль саме судового рішення про встановлення факту, що ОСОБА_1 є єдиним опікуном ОСОБА_2 , про яке зазначено у листі від 24.04.2023, не є підставою для встановлення саме судом такого факту, оскільки зазначена у листі вимога залишається вимогою, за відсутності посилання на норми законів держави Ізраїль, і виражає суб'єктивну думку відповідного працівника бюро реєстрації населення м. Рамала.
Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Петровою Оленою Олександрівною, залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 28 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома