08 листопада 2023 року
справа № 760/11169/21
провадження № 22-ц/824/8280/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
при секретарі: Дьоміній К.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шабаніна Олена Геннадіївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року, постановлене під головуванням судді Кушнір С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шабаніна Олена Геннадіївна, про визнання частково недійсним шлюбного договору,
В квітні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.01.2022 року,просив визнати частково недійсним шлюбний договір від 24.12.2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Шабаніною О.Г. зареєстрований у реєстрі за №2280, а саме:
підпункт 1.1 пункту 1 «квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана на ім'я Сторони-1 (надалі - Квартира) на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений 29 жовтня 2007 року Ларіоновою С.Л. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №5465, право власності за яким зареєстровано Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєстровані права власності на об'єкти нерухомого майна 31 жовтня 2007 року та записано в реєстрову книгу №д1113-194 за реєстровим номером №7998;
абзац 1 пункту 2 «про непоширення на Квартиру, Автомобіль-1 (разом з будь-якими можливими поліпшеннями, що можуть бути вчинені щодо майна протягом дії Договору за рахунок будь-якої із сторін, в т.ч. внаслідок проведення поточного, капітального ремонту), положень ст. 60 СК України та встановлює їх правовий режим як особисту приватну власність Сторони-1. Сторона-1 має право самостійно на власний розсуд без будь-якої згоди (в т.ч. нотаріально посвідченої згоди) розпоряджатися квартирою та автомобілем (продавати, обмінювати, дарувати, передавати в іпотеку, заставу, оренду, позичку тощо)»
пункт 4 договору «Подружжя визнає, що на момент укладення Договір не ставить будь-кого з них у надзвичайно невигідне матеріальне становище»;
та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.08.2004 року, який розірвано за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року у справі №760/511/20.
У період шлюбу сторони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 .
24.12.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Шабаніною О.Г., реєстровий № 2280.
Згідно п. 1 Договору з метою врегулювання майнових відносин між подружжям, визначення їхніх майнових прав та обов'язків, а саме: встановлення правового режиму майна, придбаного подружжям під час зареєстрованого шлюбу у спільну сумісну власність подружжя: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіля марки SUZUKI SX4, 2011 р.в., колір білий, шасі № НОМЕР_1 ; автомобіля DAEWOO LANOS, 2002 р.в., колір зелений, шасі № НОМЕР_2 .
За п. 2 Договору подружжя за взаємною згодою домовилися:
- про непоширення на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки SUZUKI SX4, 2011 р.в., колір білий, шасі № НОМЕР_1 (разом з будь-якими можливими поліпшеннями, що можуть бути вчинені щодо майна протягом дії Договору за рахунок будь-якої із сторін, в т.ч. внаслідок проведення поточного, капітального ремонту), положень ст. 60 СК України та встановлює їх правовий режим як особисту приватну власність відповідача ОСОБА_2 . Відповідач має право самостійно на власний розсуд без будь-якої згоди (в т.ч. нотаріально посвідченої згоди) розпоряджатися квартирою та автомобілем (продавати, обмінювати, дарувати, передавати в іпотеку, заставу, оренду, позичку тощо);
- про непоширення на автомобіль DAEWOO LANOS, 2002 р.в., колір зелений, шасі № НОМЕР_2 (разом з будь-якими можливими поліпшеннями, що можуть бути вчинені щодо майна протягом дії Договору за рахунок будь-якої із сторін, в т.ч. внаслідок проведення поточного, капітального ремонту), положень ст. 60 СК України та встановлює їх правовий режим як особисту приватну власність ОСОБА_1 . Відповідач має право самостійно на власний розсуд без будь-якої згоди (в т.ч. нотаріально посвідченої згоди) розпоряджатися автомобілем (продавати, обмінювати, дарувати, передавати в іпотеку, заставу, оренду, позичку тощо).
Позивач вказує, що такі умови договору поставили його у вкрай невигідне становище порівняно з відповідачем. Після розірвання шлюбу він фактично залишився без житла та змушений сплачувати аліменти на утримування спільних малолітніх дітей. Крім того, вимушено уклав кредитний договір на купівлю іншого житла для себе.
Оскільки предметом оспорюваного договору є квартира, позивач вважає, що п.п. 1.1 п. 1 шлюбного договору суперечать ст. ст. 93 та 97 СК України, що є підставою для визнання недійсними цих положень.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що на момент підписання шлюбного договору сторони не мали у спільній сумісній власності будь-якого іншого нерухомого майна, крім квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, що позивач поставлений у невигідне становище умовами шлюбного договору, та відбувся нерівномірний поділ майна подружжя.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що умови шлюбного договору містять взаємні права та обов'язки сторін, при його укладенні сторони були попередньо ознайомлені з наслідками вчинюваної нотаріальної дії, розуміли значення та умови цього правочину, його правові наслідки. Шлюбний договір відповідав бажанням та намірам позивача. Також зазначає, що станом на дату розірвання шлюбу позивачу на праві власності належав будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а зареєстроване місце проживання позивача - АДРЕСА_3 . Вказує, що придбання квартири у кредит не може свідчити про перебування позивача у невигідному матеріальному становищі. Зазначає, що шлюбний договір не суперечить ч. 5 ст. 93 СК України, оскільки сторони не передавали у власність один одному нерухоме чи рухоме майно, право власності на яке вже було зареєстровано, та титульним власниками якого вже були сторони.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 21.08.2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим 21.09.2004 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №1738.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2020 року у справі №760/5115/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позивач та відповідач є батьками двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 07.10.2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис №2928 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ; та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 30.01.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис №211 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 .
24.12.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Шабаніною О.Г. за реєстровим №728.
Відповідно до п. 1 Договору його метою є врегулювання майнових відносин між подружжям, визначення їхніх майнових прав та обов'язків, а саме: встановлення правового режиму майна, придбаного подружжям під час зареєстрованого шлюбу у спільну сумісну власність подружжя:
-квартири АДРЕСА_1 ;
-автомобіля марки SUZUKI SX4, 2011 р.в., колір білий, шасі № НОМЕР_1 ;
-автомобіля DAEWOO LANOS, 2002 р.в., колір зелений, шасі № НОМЕР_2 .
За п. 2 Договору подружжя за взаємною згодою домовилися:
- про непоширення на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки SUZUKI SX4, 2011 р.в., колір білий, шасі № НОМЕР_1 (разом з будь-якими можливими поліпшеннями, що можуть бути вчинені щодо майна протягом дії Договору за рахунок будь-якої із сторін, в т.ч. внаслідок проведення поточного, капітального ремонту), положень ст. 60 СК України та встановлює їх правовий режим як особисту приватну власність ОСОБА_2 яка має право самостійно на власний розсуд без будь-якої згоди (в т.ч. нотаріально посвідченої згоди) розпоряджатися квартирою та автомобілем (продавати, обмінювати, дарувати, передавати в іпотеку, заставу, оренду, позичку тощо);
- про непоширення на автомобіль DAEWOO LANOS, 2002 р.в., колір зелений, шасі № НОМЕР_2 (разом з будь-якими можливими поліпшеннями, що можуть бути вчинені щодо майна протягом дії Договору за рахунок будь-якої із сторін, в т.ч. внаслідок проведення поточного, капітального ремонту), положень ст. 60 СК України та встановлює їх правовий режим як особисту приватну власність ОСОБА_1 . Відповідач має право самостійно на власний розсуд без будь-якої згоди (в т.ч. нотаріально посвідченої згоди) розпоряджатися автомобілем (продавати, обмінювати, дарувати, передавати в іпотеку, заставу, оренду, позичку тощо).
У п. 4 Договору подружжя визнало, що на момент укладення Договір не ставить будь-кого з них у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Відповідно до п. 5 Договір укладений подружжям вперше, на невизначений термін, набирає чинності в день його нотаріального посвідчення та є чинним і у разі припинення шлюбу.
Згідно п. 8 Договору вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків Договору, що укладається подружжям, їм роз'яснено нотаріусом, в т.ч, але не обмежуючись, зміст статей 355, 362, 364 ЦК України, ст. ст. 9, 59-64, 92-103 СК України. Подружжя підтвердило, що Договір вчиняється за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити Договір на вкрай невигідних умовах та він не є фіктивним та удаваним. Подружжя досягло згоди щодо всіх істотних умов Договору, у нього відсутні будь-які заперечення щодо кожної з його умов, вони однаково розуміють значення Договору, умови та правові наслідки для кожного з них, цей договір відповідає їх внутрішньому волевиявленню.
Текст договору сторонами прочитано, вони свідчать, що жодних технічних, логічних та інших помилок не виявлено, що ствердили підписами.
18.09.2020 року між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №іро17908, за умовами якого позивачу видано кредит в сумі 722900,00 грн. на строк 240 місяців на купівлю нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 .
Кредитний договір забезпечено договором іпотеки, посвідченим того ж дня приватним нотаріусом Київського МНО Корсак А.Ю. та накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_5 .
Згідно довідки №30-03-21/1/12 від 29.03.2021 року ОСОБА_1 має у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» закриті у 2007 році рахунки в доларах і в гривнях.
Згідно довідки №31/1596аз від 06.10.2021 року за інформацією у Головному сервісному центрі МВС у період з 21.08.2004 року на ОСОБА_1 було зареєстровано 10 транспортних засобів, з яких ПАЛИЧ А02514, 2019, шасі № НОМЕР_6 та YAMAHA WR400F, 1999 р.в., шасі № НОМЕР_7 станом на 04.10.2021 року залишилися зареєстрованими за позивачем (а.с.87-88 т1).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №251451920 від 06.04.2021 року ОСОБА_1 з 28.10.2008 року є власником будинку АДРЕСА_2 .
На підставі судового наказу №752/16433/20, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 01.09.2020 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25.08.2020 року і до повноліття дітей.
13.01.2021 року на виконання судового наказу №752/16433/20 від 01.09.2020 року державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_8.
У частині першій ст. 64 СК України передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Договір, в тому числі шлюбний договір, насамперед, є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.
Частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Виходячи зі змісту статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:
1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства;
2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу. Частинами другою, третьою та п'ятою статті 97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами четвертою, п'ятою статті 93 СК України передбачено обмеження щодо змісту шлюбного договору:
по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством;
по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, та ці докази повинні бути оцінені судом відповідно до норм цивільного процесуального права.
Встановлено, що у п. 2 Договору подружжя за взаємною згодою домовилися:
- про непоширення на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки SUZUKI SX4, 2011 р.в., (разом з будь-якими можливими поліпшеннями, що можуть бути вчинені щодо майна протягом дії Договору за рахунок будь-якої із сторін, в т.ч. внаслідок проведення поточного, капітального ремонту), положень ст. 60 СК України та встановлює їх правовий режим як особисту приватну власність ОСОБА_2 яка має право самостійно на власний розсуд без будь-якої згоди (в т.ч. нотаріально посвідченої згоди) розпоряджатися квартирою та автомобілем (продавати, обмінювати, дарувати, передавати в іпотеку, заставу, оренду, позичку тощо);
- про непоширення на автомобіль DAEWOO LANOS, 2002 р.в., (разом з будь-якими можливими поліпшеннями, що можуть бути вчинені щодо майна протягом дії Договору за рахунок будь-якої із сторін, в т.ч. внаслідок проведення поточного, капітального ремонту), положень ст. 60 СК України та встановлює їх правовий режим як особисту приватну власність ОСОБА_1 . Відповідач має право самостійно на власний розсуд без будь-якої згоди (в т.ч. нотаріально посвідченої згоди) розпоряджатися автомобілем (продавати, обмінювати, дарувати, передавати в іпотеку, заставу, оренду, позичку тощо).
У п. 4 Договору подружжя визнало, що на момент укладення Договір не ставить будь-кого з них у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначений договір не суперечить частині 5 статті 93 СК України, оскільки сторони не передавали у власність один одному нерухоме чи рухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а тільки встановили правовий режим майна, право власності на яке вже було зареєстровано за кожною із сторін, відтак, судом правомірно відмовлено у задоволенні позову.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року, справа № 363/1545/20.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що шлюбний договір поставив його у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За умовами оспорюваного договору був визначений правовий режим як особисту приватну власність відповідача ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та автомобіль марки SUZUKI SX4, 2011 та визначений правовий режим як особисту приватну власність позивача ОСОБА_1 автомобіль DAEWOO LANOS, 2002 р.в.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 4 шлюбного договору подружжя визнало, що на момент укладення Договір не ставить будь-кого з них у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
У пункті 8 шлюбного договору зазначено, що вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків Договору, що укладається подружжям, їм роз'яснено нотаріусом, в т.ч, але не обмежуючись, зміст статей 355, 362, 364 ЦК України, ст. ст. 9, 59-64, 92-103 СК України. Подружжя підтвердило, що Договір вчиняється за відсутності впливу тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити Договір на вкрай невигідних умовах та він не є фіктивним та удаваним. Подружжя досягло згоди щодо всіх істотних умов Договору, у нього відсутні будь-які заперечення щодо кожної з його умов, вони однаково розуміють значення Договору, умови та правові наслідки для кожного з них, цей договір відповідає їх внутрішньому волевиявленню.
Відтак, при укладенні шлюбного договору сторонами визначено взаємні права та обов'язки, при його укладені сторони були попередньо ознайомлені із наслідками вчинюваної нотаріальної дії, розуміли значення та умови цього правочину та підтвердили дійсність намірів при його укладенні.
Також встановлено наявність у ОСОБА_1 у власності іншого нерухомого та рухомого майна.
Як вірно зазначено судом першої інстанції та обставина, що за своїм місцезнаходженням та грошовою оцінкою майно не відповідає потребам позивача не є підставою для визнання умов шлюбного договору такими, що ставлять його у вкрай невигідне становище.
Крім того, позивач довгий час умови укладеного договору вважав прийнятними для себе та виконував його умови.
Посилання апелянта на те, що він змушений був взяти кредит для купівлі нової квартири, що свідчить про невигідне матеріальне становище колегія суддів оцінює критично.
Вказана обставина не була заявлена при подачі позову, а тому не може бути предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді